• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ

Класифікація та порядок розрахунку й методи оцінки показників, що характеризують стан і ефективність використання майна підприємства.

Для того, щоб оцінити стан та ефективність використання майна підприємства використовують такі групи показників:

І. Показники стану майна:

1. Віддача майна:

В_м = ВП/ВА_сер (3.1)

де ВП – вартість виробленої продукції;

ВА_сер – середньорічна вартість активів підприємства.

Цей показник характеризує суму виробленої продукції, що припадає на 1 грн. активів підприємства.

2. Завантаження майна:

З_м = ВА_сер /ВП (3.2)

Характеризує суму майна, яка була використана для виробництва 1 грн. продукції.

3. Середній термін експлуатації майна:

Т_експ = ВА_сер /ВП_од (3.3)

де ВП_од – одноденна виручка від реалізації продукції.

ІІ. Показниками ефективності використання майна є:

1. Сума чистого прибутку, що припадає на 1 грн. майна, який визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної вартості майна підприємства.

2. Рентабельність майна підприємства визначається як і попередній показник , але у % [12].

Для оцінки стану і ефективності формування майна підприєм­ства використовують порівняння темпів зміни показників. Зок­рема, окремі порівняння можуть свідчити про наступне:

- приріст активів, власного капіталу і зобов'язань: ВК_пр./ А > ЗБ_пр / А - поліпшення фінансової незалежності підприємства;

- приріст середньорічної вартості активів і чистого доходу:

ЧД_пр. / ЧД > СВА_пр. / СВА , ефективне використання активів.

- приріст середньорічної вартості активів і вартості продукції

ВП_пр. / ВП > СВА_пр. / СВА, ефективне використання потенціалу підприємства.

- приріст середньорічної вартості активів і чистого прибутку:

ЧП_пр. / ЧП > СВА_пр. / СВА , привабливість господарської діяльності.

Використовуючи порівняння, можна зробити висновок: якщо темпи збільшення активів переважають темпи збільшення ре­зультативних показників господарської діяльності, то при інших рівних умовах підприємство втрачає фінансову стабільність. А якщо ж навпаки, відбувається зменшення ресурсомісткості об'єктів господарювання, покращується використання активів, підвищується їх рентабельність.

1. Грошовий мультиплікатор.

Законодавством України передбачено, що змінювати масу грошей в обігу можна лише на основі функціонування банківської системи і, насамперед, шляхом емісії Національного банку України та комерційних банків з метою кредитування реального руху товарної маси. При цьому НБУ емітує готівку і безготівкові кошти, продаючи їх комерційним банкам, а комерційні банки через свої депозитно-кредитні операції здатні творити безготівкові форми грошових коштів на основі використання грошово-кредитного мультиплікатора.

Що таке грошово-кредитний мультиплікатор?

Грошово-кредитний мультиплікатор – це коефіцієнт збільшення (скорочення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) у процесі кредитування клієнтів банками на основі додаткових вільних резервів, що надійшли до банку ззовні. Коефіцієнт взаємозв´язку між збільшенням (скороченням) надлишкових резервів банківської системи і сумою нових кредитних грошей, яку вона може створити, ґрунтується на принципі: втрачені кредитні ресурси одним комерційним банком внаслідок надання кредитів своїм клієнтам стають надбанням іншого і використовуються ним вже як власні кошти для надання у безготівковій формі своїм клієнтам. І так далі. Тобто кожна грошова одиниця, яка випускається одним комерційним банком створює кредитні резерви іншим банкам: другому, третьому і т.д.

Ефект дії мультиплікатора постійно відтворюється тому, що втрачені резерви для одного банку створюють вільні кредитні ресурси іншого комерційного банку, тому банківська система загалом не втрачає їх, а створює надлишкові резерви. У підсумку, така спроможність банківської системи існує не завжди і не безмежна. Вона обмежується необхідністю формувати комерційними банками обов´язкових резервів, розміри яких визначаються резервною нормою, що регулюється законодавчо.

Вона визначається НБУ у відсотках до банківських пасивів, забезпечує банківській системі достатню ліквідність у періоди несприятливої кон´юнктури і дозволяє державі регулювати масу грошей в обігу:

де Рн - резервна норма.

Для визначення всієї маси грошей, яку спроможна створити одна грошова одиниця надлишкових резервів за даної резервної норми, розраховується грошово-кредитний мультиплікатор:

де MM- грошово-кредитний мультиплікатор на певний момент; М0 - маса грошей в обігу поза банками; D - маса грошей у депозитах комерційних банків; R - сума резервів комерційних банків (гроші на кореспондентських рахунках і в касах банків).

Приміром, на 1.01.2012 р. в Україні рівень мультиплікації становив 1,18, тобто, він був дуже низьким. Але і надто великий коефіцієнт мультиплікації може порушити рівновагу на грошовому ринку і спровокувати інфляцію.

Необхідність формувати обов’язкові резерви робить джерелом кредитування лише вільні банківські резерви, тобто ту сукупність грошових коштів комерційних банків, яка є у розпорядженні комерційного банку в даний момент і може використовуватися ними для активних операцій. Вільний резерв банку визначається як різниця між загальним резервом і обов’язковим резервом. Чим більший розмір вільного резерву, тим вищою є кредитоздатність банку.

Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:

а) норми обов’язкового резервування (ч): mm = 1/ч;

б) використання позичених коштів клієнтами банку для готівкових платежів, що припиняє процес мультиплікації і знижує його загальний рівень;

в) зниження попиту на позички і зростання позичкового відсотка зменшує надання позик і формування депозитних вкладів у банках;

г) зростання надходжень готівки на рахунки клієнта або продажу частини активів на міжбанківському ринку здатне збільшити розмір коефіцієнта мультиплікації.

Читайте також:

1. Аналіз опрацювання помилок
2. Дати на самостійне вивчення засоби
3. Етапи опрацювання тексту
4. Завдання для самостійного опрацювання
5. Завдання для самостійного опрацювання
6. Завдання для самостійного опрацювання
7. Завдання для самостійного опрацювання до теми
8. Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми
9. ІV. Опрацювання тексту «Горобчик і вогонь».
10. Ієрархічність засобів діагностики та контролю процесорів та систем опрацювання сигналів та зображень
11. Інформаційно-аналітичне забезпечення процесу опрацювання корпоративної стратегії
12. Лінія розвитку засобів опрацювання інформації: від абака до ЕОМ

Переглядів: 489