Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Завдання для самостійного опрацювання і закріплення матеріалу з теми

Резюме

Висновки

Пізнання постає різноманітним, виявляючи себе в різних видах, але разом усі вони дають можливість побачити, що до пізнавальної діяльності залучені всі сили та здібності людини(почуття, емоції, розум, прозріння тощо).

У сучасній гносеології істина постає у вигляді процесу, в якому людина, використовуючи складники знання та пізнання, створює виправдані, сталі інтелектуальні інструменти та засоби своєї життєдіяльності. Знання має різні форми свого якісного наближення до істини.

Найрозвиненішим, спеціалізованим видом пізнавальної діяльності постає наука, яка володіє цілою системою ефективних засобів продукування, нагромадження та використання знань.

1 Пізнання як процес формування знання складається із взаємодії різних рівнів та форм, які разом утворюють чуттєвий, раціональний та синтетично – цілісний йог компонент; при тому пізнання має свій внутрішній ритм, оскільки закінчення його рівневого циклу відкриває шлях до наступних.

2 Теорія пізнання(гносеологія) досліджує природу, умови, механізми, принципи і форми пізнавальної діяльності людини. Пізнання – це сукупність процесів, завдяки яким людина отримує, аналізує і використовує інформацію про світ і саму себе.

3 Інформація і знання – це не одне й теж. Знати – це не просто отримувати певну інформацію про об’єкт, що вивчається, а й зрозуміти її зміст. Інформація – це технічне поняття, яке відображає об’єктивно – предметну визначеність явища чи процесу. Інформаційна діяльність, до якої нерідко зводять пізнання, є лише технічною роботою розуму, тому пізнання слід розуміти у єдності інформаційної і розумової (герменевтичної) діяльності.

4 Основним способом пізнання є поняття, тобто не просто слово або термін, а розуміння, матеріалізоване у слові, терміні, системі суджень, теорії тощо. Отже, пізнання – це така форма діяльності людини, що здійснюється у поняттях на відміну від художніх образів(мистецтво), моральних принципів і оцінок(етика), метафор і символів віри(релігія) тощо.

5 Пізнання здійснюється на трьох основних рівнях: емпіричному, теоретичному, технологічному. На емпіричному рівні пізнаються явища(на відмінну від сутності об’єктів), накопичується інформація, здійснюються експерименти, опис, вимірювання, класифікація та первинні узагальнення. На теоретичному рівні розкривається сутність явища, закономірності, висуваються певні гіпотези, формуються теорії тощо. Технологічний рівень пов'язаний із застосуванням знань для вирішення технічних завдань у різноманітних сферах людської діяльності. На кожному з цих рівнів застосовуються свої методи пізнання. Ці рівні дуже тісно пов’язані між собою, і кожен із них відіграє важливу роль у пізнанні.

6 Основною метою пізнання є пошук істини. Істина – це властивість знання, адекватність пізнавального образу пізнавальному об’єкту. Основними характеристиками істини є об’єктивність, абсолютність, відносність, конкретність і можливість перевірки практикою.

7 Істина і хибність – це особливі оцінки, за допомогою яких ми визначаємо знання: відповідають чи не відповідають вони об’єктивній реальності. Критерій істини не може бути зведений лише до формально – логічної несуперечливості певної системи знань(теорії) або до її “правильності”(зовнішньої узгодженості з об’єктом). Він не може бути зведений і до практики, особливо у соціальному пізнанні. Оскільки сама практика, наприклад, у формі соціально – історичній може набувати “деформованих” і навіть спотворених форм, коли історичні події чи певні реформи відбуваються за “логікою абсурду”, а не за розумом. Критерієм істини в кінцевому підсумку може виступати лише істинне буття або “буття в істині”.

8.Якісні характеристики знання визначаються його відношенням до істини; остання також постає складним процесуальним утворенням, в якому кожен компонент знання відіграє свою функціональну роль; за формою виразу істини знання як правило позначаються як очевидні, вірогідні, достовірні, правильні та істинні.

9.Наукове пізнання виникає тоді, коли людина починає усвідомлювати значення знання для своєї діяльності та свідомості та свідомо контролювати свої пізнавальні дії; тому важливою складовою наукового пізнання постають його методи, які в сучасній науці складають цілу ієрархічну систему, що функціонує на різних рівнях наукового пізнання із особливими цілями та завданнями.

10.Наукове пізнання не розвивається у “вакуумі”. Воно має соціальну і культурну детермінованість і певні етичні виміри. Досвід історії переконує нас, що знання – це сила, що наука відкриває людині джерела небаченої могутності і влади над природою. Але той же досвід переконує, що наслідки науково – технічного прогресу часто бувають не на користь людини. Тому наукове пізнання повинне будуватись на усвідомленні соціальної відповідальності, передбачуванні можливих негативних наслідків для людини і людства, повної інформованості про негативи, потенційно закладені в результатах наукових досліджень. Наукове пізнання повинно бути зосереджене у напрямку прогресу на благо людині і суспільству.

 

1 Розкрийте суть пізнавального ставлення до світу.

2 Що розуміється під “об’єктом”, “суб’єктом”, “предметом”, “метою” і “засобом” пізнання?

3 Охарактеризуйте особливості, об’єкт, форми, переваги та недоліки чуттєвого пізнання.

4 Що є рушійною силою пізнання?

5 Розкрийте суть діалектичного характеру процесу пізнання.

6 На яких трьох основних рівнях здійснюється пізнання?

7 Абсолютизація яких сторін пізнання веде до емпіризму, раціоналізму та технократизму?

8 Охарактеризуйте особливості, об’єкт, форми, переваги та недоліки раціонально – логічного пізнання.

9 Поясніть необхідність існування та форми емпіричного пізнання у науці.

10 Дайте перелік та короткі характеристики методів опрацювання фактів у науці.

11 Окресліть сучасне розуміння істини, порівняйте істину та правду.

 


Читайте також:

  1. III. Повторення вивченого матеріалу.
  2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
  3. IV. Вивчення нового матеріалу – 20 хв.
  4. IV. Вивчення нового матеріалу.
  5. IV. Вивчення нового матеріалу.
  6. IV. Виклад інформаційного матеріалу
  7. IV. Виклад інформаційного матеріалу
  8. IV. Закріплення й узагальнення знань
  9. IV. Подання нового матеріалу
  10. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
  11. IІІ. Вивченняння нового навчального матеріалу.
  12. V. Вивчення нового матеріалу.




Переглядів: 1009

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Франсуа де Ларошфуко | Визначення основних понять.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.012 сек.