Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 2. Господарське законодавство.

Тема 1. Поняття, предмет, метод, принципи і система господарського права

Змістовий модуль 1. Загальні положення господарського права

ВСТУП

У ході політичних і економічних перетворень кінця XX ст. було значно реформовано господарське законодавство України, що в свою чергу забезпечило правові підстави здійснення господарської діяльності в умовах формування змішаної економіки.

Дисципліна «Господарське право» спрямована на розкриття політичних, соціально-економічних передумов формування національної системи господарського законодавства. У ході вивчення курсу розглядаються питання предмета, цілей, методів і принципів господарського законодавства, обґрунтовуються основні напрями його систематизації і удосконалення.

Метоюдисципліни «Господарське право»є дослідження процесу розвитку господарського законодавства і господарсько-правової думки в суверенній Україні, виявлення проблем розвитку законодавства і науки з метою їх подальшого вдосконалення.

Засвоївши курс, студенти повинні:

знати теорію господарського права, нормативно-правове забезпечення господарської діяльності, практику його застосування, основи господарського законодавства інших держав;

вміти правильно тлумачити і застосовувати норми господарського права, самостійно поповнювати й поглиблювати свої знання, визначати, обґрунтовувати та обстоювати свою правову позицію, захищати права, свободи і законні інтереси суб’єктів господарської діяльності.

1. Поняття та предмет господарського права, теоретичні аспекти його розуміння.

2. Принципи та метод господарського права.

3. Система і структура господарського права.

Господарське право - галузь права, що представляє собою систему норм, що регулюють господарську діяльність.

Торговельне (комерційне) право виділилося із цивільного права, що базується на зводі законів Юстиніана (529-534 р.) у результаті того, що останнє виявилося не здатним повністю забезпечити регулювання торговельних (комерційних) відносин, які бурхливо розвивалися.

Із Францією другої половини XVII в., часом Людовика XIV, зв'язують першу спробу кодифікації норм торговельного права. Ініціатором був міністр фінансів Кольбер, ім'я якого одержали два Ордонанси: Про торгівлю (1673) і Ордонанс мореплавства (1681). Вони згодом стали основою Торговельного кодексу Наполеона 1807 р.

У ті часи поняття торгівля(комерція) було близько поняттю взагалі економічної діяльності.

Згодом поняття господарської (економічної) діяльності й торговельній сталі співвідноситися як загальне й частка, через те, що остання не включає виробничу діяльність і сферу послуг.

Приватноправове регулювання, властиве цивільному праву, поодинці виявилося не здатним забезпечити належне регулювання господарських відносин. Економіка стала мати потребу в публічно-правових обмеженнях.

На противагу цивільному праву, де на перше місце поставлена ідея забезпечення суб'єктивного майнового права, у господарському праві основної є ідея соціально-економічного розвитку суспільства, відповідно до якої приватні й публічні інтереси повинні бути врівноважені.

Термін «господарське право» розглядається в юридичній літературі в різних аспектах.

1. Найчастіше він використовується для позначення однієї з юридичних наук, що спеціалізується на дослідженні проблем регулювання господарської діяльності або проблем правового забезпечення економіки.

2. Цей же термін використовується для позначення однієї з юридичних дисциплін, зокрема, в Україні, Російській Федерації, Німеччині й інших країнах.

3. Терміном «господарське право» позначають також одну з галузей законодавства – господарське законодавство.

4. Про господарське право говорять як про систему норм, які регулюють господарювання, організацію й здійснення господарської діяльності. Тобто мова йде про господарське право як галузі права.

Предметом регулювання господарського права є відносини по організації й здійсненню господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами й іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Безпосереднім предметом регулювання господарського права є господарська діяльність.

2.1. Поняття «господарська діяльність» має ключове значення для всього господарського права. Більше того, воно використається й в інших галузях права (наприклад, у податковому й кримінальному). До останнього часу в законодавстві втримувалося кілька визначень поняття «господарської діяльності» (ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»). По своєму змісту ці визначення істотно відрізнялися. Разом із введенням у дію господарського кодексу в його ст.3 з'явилося базове визначення господарської діяльності.

Господарська діяльність – це діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення й реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

2.2. Ознаки господарської діяльності:

1) особливий суб'єктний склад

2) особлива сфера здійснення: здійснюється в сфері суспільного виробництва;

3) спрямована на задоволення приватних інтересів суб'єктів господарювання за умови дотримання ними певних публічних інтересів (інакше кажучи, у господарській діяльності об'єднані приватні й публічні інтереси);

4) вона насамперед пов'язана з тією стороною суспільного виробництва, у якій здійснюється використання майна;

5) результати діяльності мають вартісний характер.

2.3. Для виділення видів господарської діяльності як критерій використається мета діяльності.

Види господарської діяльності:

1) комерційна, підприємницька - з метою одержання прибутку. Це самостійна, ініціативна, систематична, на свій ризик діяльність із метою досягнення економічних і соціальних результатів й одержання прибутку.

2) некомерційна - без мети одержання прибутку.

В одному з положень Системи національних рахунків, прийнятою Комісією ЄС, Міжнародним валютним фондом, Організацією об'єднаних націй і Всесвітнім банком утримується такий критерій розмежування комерційної й некомерційної діяльності: комерційна діяльність включає виробництво продукції або надання послуг на ринку за такою ціною, що покриває більше половини витрат на виробництво.

Крім зазначених видів господарської діяльності господарський кодекс дає роз'яснення щодо сутності господарського забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Господарська діяльність неможлива без взаємодії її суб'єктів, без їхнього вступу в господарські відносини. Поняття господарської діяльності й господарських відносин близькі за змістом, тому можна пояснити, що при визначенні предмета господарського права в літературі оперують цими поняттями як тотожними. Однак у їхньому розходженні є зміст. В одних випадках підкреслюється внутрішній, самостійний аспект поводження суб'єкта, а в інші - аспект комунікативний, що вказує на зовнішні зв'язки суб'єкта.

Види господарських відносин:

1) Господарсько-виробничі відносини. Складаються при безпосередньому здійсненні господарської діяльності по виробництву продукції, виконанню робіт і наданню послуг. Звичайно приймають форму господарських зобов'язань. Це горизонтальні відносини, хоча часто вони можуть містити в собі й організаційні елементи.

2) Організаційно – господарські відносини. Як правило, виникають у сфері господарського керування. Мають різноманітні підстави виникнення: акти державних органів, договори між центральними органами державної влади, органи місцевого самоврядування й підприємствами.

3) Внутрішньогосподарські відносини. Виникають безпосередньо у внутрішній виробничій сфері підприємств й інших господарських організацій. Їхніми суб'єктами стають саме внутрішні підрозділи підприємств (цеху, виробництва). Їхні права й обов'язки, як правило, визначаються локальними нормативними актами суб'єктів господарювання.

Деякі вчені, наприклад, Мартем’янов В. С., виділяють наступні види господарських відносин:

1) підприємницькі відносини;

2) некомерційні відносини;

3) відносини по державному регулюванню економіки.

Крім того, по взаємному положенню сторін виділяють:

- горизонтальні ХО;

- вертикальні ХО.

По сфері дії:

- внутрішньогосподарські ХО;

- зовнішньогосподарські.

По галузях господарювання й сферам керування:

- у галузі промисловості;

- у галузі сільського господарства;

- у галузі транспорту;

- у галузі капітального будівництва;

- у сфері приватизації;

- у сфері антимонопольного регулювання;

- у сфері зовнішньоекономічної діяльності

- др.

Принципи господарського права - це основоположні ідеї та положення, які відображають сутність підприємницького права.

В господарському праві діють загальноправові принципи верховенства права; справедливості; законності; гуманізму; демократизму; рівності суб’єктів, взаємної відповідальності особи та держави.

До міжгалузевих принципів належать:

- принцип рівності правового режиму всіх суб’єктів;

- принцип дозвільної спрямованості цивільно-правового регулювання;

- принцип непорушності права власності, тобто суб’єктами підприємництва забезпечується можливість вільно, на власний розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися належним їм майном;

- принцип свободи договору;

- принцип вільного переміщення товарів, послуг та фінансових коштів на території України.

Спеціальноправовими принципами є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист
державою усіх суб'єктів господарювання;

- свобода підприємницької діяльності у межах, визначених
законом;

- вільний рух капіталів, товарів та послуг на території
України;

- обмеження державного регулювання економічних процесів у
зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості
економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві,
екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки
суспільства і держави;

- захист національного товаровиробника;

- заборона незаконного втручання органів державної влади та
органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські
відносини.

Як і будь-який інший галузевий метод, метод господарського права являє собою сукупність способів і прийомів впливу на поводження суб'єктів господарювання.

У науці тривалий час панувала думка, що тільки основним галузям права властивий особливий метод правового регулювання.

У цей час допускається, що комплексні галузі права можуть мати свій особливий юридичний метод.

У науці господарського права спочатку виражався сумнів у необхідності єдиного методу.

Уважалося, що в господарському праві повинні сполучатися:

а) метод автономних рішень (включає методи узгодження й дозволи);

б) метод обов'язкових приписів ( що складається з методів наказу й заборони);

в) метод рекомендацій.

Причому вважалося, що застосування того або іншого методу обумовлено видом регульованих відносин. Якщо мова йшла про вертикальні відносини, то звичайно вважалося, що там повинен застосовуватися лише метод обов'язкових приписів.

Дана точка зору дозволяє зробити невірні висновки про те, що господарське право - не самостійна і єдина галузь права, а комплексна. Проте, навіть у сучасних публікаціях стверджується, що в господарському праві діють не один, а три методи правового регулювання.

Трохи інший підхід спостерігається в академіка В. В. Лаптєва. Він виділяє також три методи, але вважає, що вони перебувають у певній погодженості, взаємозв'язку й співпідпорядкованості. І в певних умовах переважної стає один з них.

Учені Інституту економіко-правових досліджень м. Донецька продовжили розробку єдиного методу господарського права, що на даний момент завершена.

Цілісний вплив на господарські відносини можна робити, якщо застосування раніше відомих методів буде якось взаємозалежним.

Системну організацію єдиного методу можна створити шляхом підпорядкування всіх первинних методів якому-небудь одному керівному початку.

Багатьох учених приводила в жах ідея можливості сполучати протилежні по суті методи обов'язкових приписів й автономних рішень. Але у філософській науці вже давно вироблена схема сполучення протилежностей: якщо якісь елементи є протилежностями, то вирішити протиріччя можна за допомогою залучення «третього» елемента.

У нашому випадку роль «третього» елемента відведена поняттю «суспільний господарський порядок».

Тоді ключовий метод господарського права, здатний інтегрувати всі інші методи, укладається в рівному підпорядкуванні всіх суб'єктів господарювання суспільному господарському порядку.

Держава Сфера права

П1 П2

Сфера економіки

Господарське право регулює різноманітні відносини по керівництву господарською діяльністю і її здійсненням. Численні норми й інститути господарського права єдині й тісно зв'язані між собою. У цій єдності кожна правова норма, кожен інститут займають певне місце.

Логічно послідовне й внутрішньо погоджене розташування господарсько-правових норм й інститутів становить систему господарського права.

Система галузі права встановлюється наукою на основі об'єктивно сформованих норм й інститутів галузі. Наука господарського права є молодою, як і саме господарське право.

На ранній стадії розвитку сучасної концепції господарського права висловлювалися сумніви в можливості утворення загальної частини в господарському праві. Ці сумніви ґрунтувалися на запереченні господарського права як самостійної галузі права або на визнанні його лише комплексною, а не основною галуззю. Разом з тим деякі вчені визнають, що й при трактуванні як комплексної галузі господарське право може утворювати свою загальну частину. Тим більше це можливо при визнанні господарського права самостійною галуззю права.

Загальна частина галузі права включає загальні положення, винесені за дужки й обов'язкові для всіх розділів й інститутів даної галузі. У господарському праві такі загальні положення чітко виділяються. При цьому потрібно враховувати, що загальні положення галузі права не обов'язково повинні бути специфічними тільки для неї, вони можуть повторюватися в різних галузях. Ситуація тут близька до тієї, котра має місце в питанні про принципи галузей права. Ті самі принципи діють у різних галузях, оригінально лише їхнє сполучення. Разом з тим існують і такі принципи, які характерні тільки для однієї галузі права. Аналогічним образом загальні положення галузі права можуть бути або специфічні для неї, або використатися й в інших галузях права. Можна сказати, що із цього погляду господарське право як галузь права відрізняється значною специфічністю. Загальні положення господарського права істотно відрізняються від загальних положень інших галузей. Це багато в чому визначається самим предметом регулювання даної галузі, її новизною й специфічним характером, що відображає сутність господарських відносин. Тому в порівнянні з іншими галузями господарське право й включає оригінальні загальні положення.

Це стосується й до його суб'єктів, і до правового режиму закріпленого за ними майна, і до господарських зобов'язань, і до порядку захисту господарських прав. Ці й деякі інші положення господарського права мають загальне значення для всіх розділів й інститутів даної галузі права.

З початку свого розвитку наука господарського права неминуче використала традиції сформованих раніше юридичних наук і сприйняла широко розповсюджене в інших галузях права розподіл системи галузі на два основних підрозділи:

- загальну частину;

- особливу частину.

При цьому в загальну частину господарського права включалися положення, загальні для всіх розділів й інститутів господарського права, а в особливу - правові норми й інститути, що стосуються регулювання окремих галузей народного господарства й видів господарської діяльності.

Побудована по такій системі структура галузі господарського права включала 19 розділів, з яких 10 ставилися до загальної, а 9 - до особливої частини.

I. Загальна частина

1. Правові форми й методи керівництва господарством.

2. Правове положення господарських органів.

3. Правовий режим майна господарських органів.

4. Правові форми планування господарської діяльності.

5. Правові форми госпрозрахунку.

6. Господарські зобов'язання.

7. Правові форми створення й впровадження нової техніки.

8. Правове регулювання кредитування й розрахунків.

9. Відповідальність за результати господарської діяльності.

10. Господарські спори.

II. Особлива частина

11. Правове регулювання промисловості.

12. Правове регулювання будівництва.

13. Правове регулювання господарських відносин у сільському господарстві.

14. Правове регулювання транспорту.

15. Правове регулювання зв'язку.

16. Правове регулювання матеріально-технічного постачання.

17. Правове регулювання торгівлі.

18. Правове регулювання комунально-житлового господарства.

19. Правове регулювання господарської діяльності культурних установ.

Однак подальші теоретичні дослідження проблем господарського права привели до нових результатів, виявили необхідність іншого угрупування нормативного матеріалу, що відноситься до галузі господарського права.

Поява іншого угрупування обґрунтовується розвитком нових розділів й інститутів господарського права, що приводить до збільшення кількості елементів структури галузі. З іншого боку, поглиблене дослідження проблем побудови системи господарського права показало, що розділи й інститути, що включалися в загальну частину, по суті справи підрозділяються на дві групи, що чітко розрізняються:

- загальні положення у власному змісті;

- положення, що ставляться до правового регулювання функціональних видів діяльності в економіці.

Справа в тому, що чимало розділів господарського права стосується правового регулювання різних видів діяльності в економіці, які, будучи функціонально самостійними, у той же час ставляться до всіх галузей народного господарства.

Мова йде про такі функціональні види діяльності, як планування, діяльність в області науково-технічного прогресу, кредитування й розрахунки, правова робота в народному господарстві. Аналогічне значення мають правове забезпечення якості продукції, робіт, послуг, правове регулювання ціноутворення й фінансування господарських систем. Спочатку дані питання не виділялися в окремі розділи системи господарського права, але розвиток правового регулювання господарських відносин призвів до нагромадження значного нормативного матеріалу в цих областях, що зажадало виділення їх у самостійні розділи системи господарського права.

Функціональні види діяльності спрямовані на реалізацію певної функції. Іноді їх зв'язують тільки з господарським керівництвом, але таке обмеження необґрунтовано. У процесі їхнього здійснення проводиться не тільки керівництво економікою, але й робота, що не носить управлінського характеру.

Таким чином, функціональна діяльність включає як дії по керівництву у відповідній області, так і ведення самої роботи, що ставиться до цих функцій. Власне кажучи, це господарська діяльність, зв'язана не з якою-небудь однією галуззю, а забезпечує всі галузі й сфери економіки.

Все це привело до того, що з'явилася необхідність перейти від двозвенного до трьозвенному розподілу системи господарського права.

Відповідно до такого розуміння система господарського права включає 3 великих розділи:

1) загальні положення;

2) правове регулювання функціональних видів діяльності в економіці;

3) правове регулювання окремих галузей господарювання.

Побудована відповідно до такого підходу система господарського права виглядає в такий спосіб:

I. Загальні положення

1. Правові форми й методи керівництва економікою.

2. Суб'єкти господарського права.

3. Правовий режим майна в економіці.

4. Правові форми економічного стимулювання.

5. Господарські зобов'язання.

6. Відповідальність за результати господарської діяльності.

7. Захист господарських прав й інтересів.

II. Правове регулювання функціональних видів діяльності.

8. Правове регулювання прогнозування й планування в економіці.

9. Правове регулювання науково-технічного прогресу в економіці.

10. Правове забезпечення якості продукції, робіт і послуг.

11. Правове регулювання ціноутворення.

12. Правове регулювання фінансування господарських систем.

13. Правове регулювання обмеження монополізму й сприяння змагальності в сфері господарювання.

14. Правове регулювання кредитування й розрахунків.

15. правове регулювання оподатковування.

16. Правова робота в економіці.

III. Правове регулювання в окремих галузях господарювання.

Система господарського права як науки ґрунтується на системі господарського права як галузі права, на тут існують деякі розходження.

Система господарського права як науки включає й деякі додаткові питання:

- предмет господарського права;

- метод господарського права;

- система господарського права

- і ін.

Система господарського права як навчальної дисципліни також має особливості, пов'язані зі зручністю викладу матеріалу, підготовленістю студентів для його сприйняття, наявністю в них певних знань в області правового регулювання господарської діяльності, що отримані у зв'язку з вивченням суміжних дисциплін.

В основному системи господарського права як навчальної дисципліни збігається із системою господарського права як науки.

1. Поняття господарського законодавства і його ознаки.

2. Основні види джерел господарського законодавства.

3. Система господарського законодавства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок опрацювання навчальних питань	\|	Тема 3. Суб’єкти господарського права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.