Загальна характеристика витривалості

Якщо людина виконує яку-небудь напружену роботу, то через якийсь час вона відчуває, що виконувати її стає дедалі важче. Наступає стомлення. Залежно від специфіки видів діяльності розрізняють кілька типів стомлення: розумове, сенсорне (пов’язане з органами почуттів), емоційне і фізичне. Тривалість роботи до повного стомлення можна поділити на 3 фази:

1) фаза компенсованого стомлення характеризується тим, що незважаючи на зростаючі труднощі, людина може деякий час зберігати необхідну інтенсивність роботи за рахунок більших, ніж колись, вольових зусиль і часткової зміни біомеханічної структури рухової дії (наприклад, зменшенням довжини й збільшенням темпу кроків при бігу);

2) фаза декомпенсованого стомлення характеризується тим, що, незважаючи на всі намагання, людина не може зберегти необхідну інтенсивність роботи і якщо її продовжити у цьому стані, то через якийсь час наступить відмова від неї;

3) фаза повного стомлення характеризується високою мірою стомлення, що призводить до зниження потужності роботи аж до її припинення.

Витривалість – здатність людини протидіяти фізичному стомленню у процесі м’язової діяльності.

На практиці фізичної культури виділяють загальну і спеціальну витривалість.

Під загальною розуміють витривалість до тривалої роботи помірної інтенсивності, яка передбачає функціонування всього м’язового апарату. Людина, яка може витримати тривалий біг у помірному темпі, здатна виконувати й іншу роботу у такому ж темпі (ходіння на лижах). Основними компонентами загальної витривалості є можливості аеробної системи енергозабезпечення, функціональна та біомеханічна економізація. Загальна витривалість є передумовою для розвитку спеціальної витривалості.

Витривалість стосовно певної діяльності, обраної як предмет спеціалізації, називають спеціальною (наприклад, спеціальна витривалість бігуна, боксера, іграка).

Спеціальна витривалість класифікується:

– за ознаками рухової дії, за допомогою якої вирішується рухове завдання (стрибкова витривалість);

– за ознаками рухової діяльності, в умовах якої вирішується рухове завдання (ігрова витривалість);

– за ознаками взаємодії з іншими фізичними якостями, необхідними для рішення рухового завдання (силова витривалість, швидкісна витривалість, координаційна витривалість).

Спеціальна витривалість залежить від можливостей нервово-м’язового апарата, швидкості витрати ресурсів внутрішніх джерел енергії, від техніки володіння руховими діями та від рівня розвитку інших рухових якостей.

Залежно від переважного прояву інших якостей виділяють швидкісну, силову і координаційну витривалості.

Залежно від потужності (інтенсивності) роботи виділяють: витривалість до роботи помірної потужності, витривалість до роботи великої потужності, витривалість до роботи субмаксимальної потужності, витривалість до роботи максимальної потужності. Це – основні і найбільш досліджені види витривалості. Але на практиці фізичної культури існують й інші прояви витривалості, які групуються за тими або іншими ознаками, наприклад:

– витривалість до роботи циклічного, ациклічного і змішаного характеру;

– витривалість статична й динамічна;

– витривалість аеробна й анаеробна;

– витривалість дистанційна, ігрова або багатоборна;

– витривалість локальна, регіональна або глобальна.

Різні види витривалості незалежні або мало залежні одна від одної. Наприклад, можна володіти високою силовою витривалістю, але недостатньо швидкісною.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика швидкості	\|	Загальна характеристика гнучкості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.