Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 3. Оцінка та прогнозування розвитку інвестиційного ринку

Розглядаючи інвестиційний ринок через об’єкти інвестування, як це пропонує І.О. Бланк, акцентуємо увагу на:

- ринок прямих капіталовкладень, — формою інвестування тут виступають нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення;

- ринок об’єктів, що приватизуються; йдеться про ті об’єкти приватизації, які повністю продаються з аукціонів;

- ринок нерухомості — за останні роки значно активізований та має суттєвий потенціал до подальшого прискореного розвитку;

- фондовий ринок (ринок цінних паперів) перебуває в Україні в стадії становлення, однак з удосконаленням ринкової економічної системи, стане одним із найвагоміших її секторів;

- грошовий ринок — включає депозитні рахунки населення на строкових та вкладах до запитання.

Виходячи з цього, інвестиційний ринок – це ринок об’єктів інвестування у сіх його формах, тобто це сукупність окремих ринків (об’єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капітальних вкладень, ринок об’єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об’єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок. Функціонування інвестиційного ринку забезпечують професійні посередники, які надають послуги учасникам ринку щодо спрощення операцій на ринку. Це комплекс підприємств і установ, які сприяють інвесторам (надають їм послуги) та встановлюють «правила функціонування ринку» (органи державного управління, що регулюють діяльність суб'єктів інвестиційної діяльності на ринку).

Спеціалізованими учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають: фінансові брокери (посередники) виконують посередницькі функції під час здійснення операцій купівлі-продажу фінансових інструментів за рахунок і за дорученням клієнта (комісійна діяльність); інвестиційні консультанти надають послуги інвесторам щодо оцінки та прогнозування ситуації на ринку, аналізу та добору об'єктів для інвестування, підготовки та проведення емісії цінних паперів, інформаційного та правового обслуговування, оцінки цінних паперів та їх портфеля, організації та оформлення операцій купівлі-продажу на інвестиційному ринку; інвестиційні компанії здійснюють функції посередництва (дилера) у процесі організації інвестування коштів клієнта в цінні папери (за рахунок власних коштів), вкладання власних коштів у цінні папери, організації й гарантування емісії цінних паперів для клієнта, управління активами фондів взаємного інвестування.

Згідно з українським законодавством повноправними учасниками фондового ринку є банки, які мають право виступати як професійні учасники, інвестиційні консультанти, фінансові брокери. Окрему групу учасників інвестиційного ринку становлять інституціональні інвестори, тобто такі юридичні особи, діяльність яких безпосередньо пов'язана з накопиченням вільних коштів і їх інвестиційним використанням: страхові фірми; пенсійні фонди; інвестиційні фонди; довірчі товариства.

Інвестиційний ринок має свою власну сегментацію. Сегментація інвестиційного ринку — це сукупність ринку споживчих товарів, ринку споживчого кредиту, ринку інвестиційних товарів і ринку фінансових ресурсів.

Рис.1. Схема взаємодії ринків

Ринок реальних активів пропонує такі інвестиційні товари та послуги: нерухомість, ділянки під будівництво (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідницькі, конструкторські, будівельні, монтажні, пуско-налагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, ноу-хау, інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На цьому ринку як інвестиційний товар реалізується також робоча сила, тобто продається здатність до праці за наймом.

Ринок фінансових ресурсів поділяється на: грошовий ринок (ринок цінних паперів — боргових свідоцтв з термінами погашення менше одного року); ринок капіталів (довгострокових цінних паперів та корпоративних акцій); кредитний ринок (боргових зобов’язань за довгостроковими кредитами). Іноді цей ринок називають ринком позичкового капіталу. Ринок капіталів, у свою чергу, класифікується як первинний (розміщення нових цінних паперів) та вторинний (торгівля цінними паперами, які були випущені раніше і перебувають в обігу). Фондові біржі є вторинними ринками капіталів, оскільки на них котируються цінні папери, які вже перебувають в обігу. Корпорація, акціями якої здійснюється торгівля на фондовій біржі, не бере участі в операціях на вторинному ринку і, відповідно, не отримує будь-якого прибутку від їх продажу. Також існують вторинні ринки для інших фінансових активів.

Найважливішою складовою ринку інвестицій є ринок інвестиційних товарів. Виробництво і рух цих товарів на ринку забезпечується елементами інвестиційної інфраструктури. Головне завдання інвестиційної інфраструктури — обслуговування інвестиційної сфери, задоволення інвестиційного попиту. Основним інвестиційним товаром є продукція проектно-дослідницьких, будівельних, монтажних підприємств, фірм і постачальників матеріально-технічних ресурсів, яка в основному забезпечує інвестиційний процес. До елементів інфраструктури інвестиційного ринку, яка сприяє купівлі-продажу об'єктів інвестування, слід зарахувати: кредитні та страхові інститути; мережу аудиторських фірм; організації інформаційно-аналітичного обслуговування, у тому числі спеціалізовану пресу, рейтингові агентства; установи професійної підготовки фахівців для інвестиційної роботи; установи наукового обслуговування (наукові дослідження для обслуговування потреб інвесторів); нормативно-законодавче забезпечення інвестування; інформаційно-комп'ютерні системи обслуговування ринку (забезпечення умов доступності та прозорості інформації щодо здійснених операцій купівлі-продажу).

Інвестиційний ринок — це система, що включає:

- суб’єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково-дослідні організації та ін.);

- об’єктів (матеріальні і нематеріальні, права, ліцензії, патенти, ноу-хау та ін.);

- інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, інженерно-консультаційні фірми, суд, арбітраж та ін.);

- ринковий механізм;

- контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Їх співвідношення постійно змінюється. Ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон’юнктури. Ринкова кон’юнктура – це форма прояву на інвестиційному ринку в цілому і на окремих його сегментах системи факторів (умов), що визначають співвідношення попиту, пропозиції, цін та рівня конкуренції.

Для кон’юнктури інвестиційного ринку характерні наступні чотири стадії:

1. Підйом кон’юнктури – підвищення активності ринкових процесів в зв’язку з пожвавленням економіки в цілому. Характеризується зростанням попиту на об’єкти інвестування, підвищенням рівня цін на них, розвитком конкуренції серед інвестиційних посередників;

2. Кон’юнктурний бум – різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об’єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об’єкти інвестування, зростають доходи інвесторів та посередників;

3. Послаблення кон’юнктури - зниження інвестиційної активності в цілому, відносно повне насичення попиту на об’єкти інвестування та певний надлишок їх пропозиції. Спостерігається поступове зниження цін на об’єкти інвестування і, відповідно, доходів інвесторів та посередників;

4. Кон’юнктурний спад – найнижчий рівень попиту та скорочення обсягів пропозиції об’єктів інвестування. Суттєво знижуються ціни на всі об’єкти інвестування, інвестиційні товари і послуги. Доходи інвесторів падають до найнижчої позначки, часто інвестиційна діяльність стає збитковою.

Вивчення кон’юнктури інвестиційного ринку охоплює наступні три етапи:

- поточне спостереження за інвестиційною активністю, у першу чергу у тих сегментах ринку, де планувалося здійснення інвестиційної діяльності;

- аналіз поточної кон’юнктури інвестиційного ринку та виявлення тенденцій її розвитку;

- прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку для вибору основних напрямків стратегії інвестування та формування інвестиційного портфелю.

Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є первинним і найскладнішим етапом його вивчення.

Першим його етапом є формування переліку первинних досліджуваних показників. Воно відбувається в процесі побудови системи моніторингу інвестиційного ринку. Система моніторингу може будуватися за наступними розділами:

- показники, що визначають макроекономічні показники розвитку інвестиційного ринку в цілому;

- показники розвитку ринку капітальних вкладень;

- показники розвитку ринку об’єктів приватизації;

- показники розвитку ринку нерухомості;

- показники розвитку фондового ринку;

- показники розвитку грошового ринку.

Кожен з розділів моніторингу включає ряд первинних показників, які дозволяють в залежності від цілей аналізу розробляти цілу систему вторинних аналітичних показників.

Інформаційною базою здійснення моніторингу є статистичні дані, матеріали спостереження за окремими сегментами ринку. За найважливішими показниками моніторинг відбувається щомісячно.

Другий етап вивчення показників розвитку інвестиційного ринку є аналіз поточної ситуації. Він базується на системі аналітичних показників, що характеризують цей ринок в цілому та окремі ринки, що входять у його склад. На базі первинних показників, включених до моніторингу інвестиційного ринку, будуються показники динаміки, індекси, коефіцієнти співвідношення, коефіцієнти еластичності.

При аналізі кон’юнктури інвестиційного ринку важливо виявити її загальну динаміку та зв’язок із фазами розвитку економіки країни в цілому. Економіка з тою чи іншою періодичністю проходить наступні чотири фази, що у сукупності складають один економічний цикл: криза, депресія, пожвавлення та підйом.

Криза є найяскравішою фазою зміни циклічного розвитку економіки, що впливає на довготривалі коливання кон’юнктури інвестиційного ринку. Звуження обсягів виробництва змушують виробників скорочувати обсяги інвестицій. Ця фаза викликає послаблення кон’юнктури інвестиційного ринку.

Депресія характеризує застій в економіці, часткове скорочення або повне припинення виробництва багатьох видів продукції. Ця фаза приводить до банкрутства багатьох підприємств сфери виробництва і торгівлі. Вона викликає різкий спад кон’юнктури інвестиційного ринку.

Пожвавлення починається з певного зростання обсягу попиту на інвестиційні товари, що сприяє поновленню основного капіталу, а отже зростанню реальних інвестицій. Поступово починається підйом кон’юнктури інвестиційного ринку.

Підйом є найсприятливішою фазою кожного циклу економічного розвитку. Для неї характерне оновлення основного капіталу, у першу чергу обладнання, що викликає подальшу активізацію інвестиційної діяльності. Підйом викликає кон’юнктурний бум на інвестиційному ринку.

Світова практика відпрацювала ряд показників, які характеризують стан економіки і відповідно інвестиційної привабливості окремих країн. Серед них виділяють так звані економічні індекси, які складаються, як правило, лише для окремих країн. Вони характеризують визначені сторони економіки, як от: рівень конкурентноздатності, економічної свободи та корупції.

Вони використовуються більшою мірою безпосередніми інвесторами при реалізації їх стратегії інвестування за кордоном.

Третім етапом макроекономічного дослідження ринку є дослідження очікуваних змін факторів та умов, що впливають на розвиток інвестиційного ринку. Особливу роль у прогнозних дослідженнях відіграє розгляд наступних умов та факторів:

- передбачувана динаміка валового національного продукту, національного доходу та обсягу виробництва промислової продукції;

- зміна частки національного доходу, що витрачається на накопичення;

- розвиток приватизаційних процесів;

- зміна податкового регулювання інвестиційної та іншої підприємницької діяльності;

- зміна облікової ставки Національного банку та умов одержання довго - і короткотермінових кредитів;

- розвиток фондового ринку.

Макроекономічне дослідження розвитку інвестиційного ринку є базою подальшої оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів та галузей народного господарства.

Процес вивчення інвестиційного ринку в цілому складається з ряду послідовних етапів (див. рис.2). Така послідовність вивчення інвестиційного ринку дозволяє одержати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.

Рис.2. Етапи вивчення інвестиційного ринку

В системі методів дослідження кон’юнктури інвестиційного ринку найбільш надійним методичним апаратом володіє фундаментальний аналіз, хоча його складність і відносно висока вартість проведення суттєво стримують сферу його застосування. Результати фундаментального аналізу є головною умовою забезпечення високого ступеня ефективності інвестиційного ринку (у той час як результати технічного аналізу можуть забезпечити ефективність інвестиційного ринку лише в слабкому ступені). Діапазон досліджень інвестиційного ринку на основі методів фундаментального аналізу найбільш широкий. Основними напрямами такого дослідження є:

· аналіз і прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку в цілому у зв’язку із загальноекономічним розвитком країни;

· аналіз і прогнозування кон’юнктури окремих видів і сегментів інвестиційного ринку;

· аналіз та оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих галузей економіки;

· аналіз і оцінка перспектив інвестиційної привабливості окремих регіонів країни;

· аналіз і прогнозування інвестиційної позиції підприємств;

· порівняльний аналіз інвестиційних якостей окремих реальних проектів фінансових інструментів та відповідне прогнозування динаміки рівня цін на них [21; 203].

Фундаментальний аналіз заснований на дослідженні окремих факторів, що впливають на динаміку показників, що вивчаються, і визначенні можливої зміни цих факторів у майбутньому періоді. В процесі прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку на основі фундаментального аналізу використовуються наступні основні методи:

1. Метод прогнозування «згори-донизу» передбачає здійснення прогнозних розрахунків у напрямку від загального до конкретного. У процесі здійснення таких прогнозних розрахунків спочатку оцінюється можлива зміна параметрів загальноекономічного розвитку країни; потім прогнозуються основні параметри майбутнього розвитку окремих елементів інвестиційного ринку в цілому; після цього прогнозується кон’юнктура окремих видів інвестиційних ринків; потім здійснюється прогноз кон’юнктури окремих сегментів інвестиційного ринку, що цікавлять його учасника; на завершальній стадії прогнозних розрахунків визначаються вірогідні параметри обороту на ринку конкретних видів інвестиційних товарів та інструментів.

2. Метод прогнозування «знизу-догори» передбачає здійснення прогнозних розрахунків у зворотній послідовності. Число рівнів прогнозування визначає при цьому сам аналітик виходячи з поставлених перед ним задач.

3. Імовірнісний метод прогнозування здійснюється в умовах недостатності вихідної інформації, особливо тієї, яка характеризує майбутню динаміку макроекономічних факторів. У цьому випадку прогнозування окремих показників кон’юнктури інвестиційного ринку на всіх його рівнях носить багатоваріантний характер у діапазоні від оптимістичної до песимістичної оцінки можливого розвитку окремих факторних показників.

4. Метод економетричного моделювання прогнозованих показників кон’юнктури інвестиційного ринку або окремих інвестиційних товарів та інструментів заснований на побудові індивідуальних економетричних (економіко-математичних) моделей, як правило, багатофакторних.

5. Метод моделювання інвестиційних і фінансових коефіцієнтів використовується, в основному, для прогнозування показників розвитку окремих учасників інвестиційного ринку. Система таких коефіцієнтів дозволяє оцінити рентабельність, фінансову стійкість, платоспроможність та інші сторони майбутньої інвестиційної діяльності конкретного підприємства.

6. Метод об’єктно-орієнтованого моделювання (або метод побудови електронних таблиць) ґрунтується на розкладанні окремих прогнозованих інтегральних показників на низку окремих їх значень при використанні комп’ютерних електронних таблиць.

Отже, ступінь активності інвестиційного ринку, співвідношення окремих його елементів здійснюється шляхом вивчення ринкової кон’юнктури. При її аналізі важливо виявити загальну динаміку та зв’язок із фазами розвитку економіки країни в цілому. Існує багато методів дослідження інвестиційного ринку, але найбільш надійним методичним апаратом володіє фундаментальний аналіз. Вивчення макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку є первинним і найскладнішим етапом його вивчення.

Задачі:

1. Визначити майбутню вартість вкладу з урахуванням фактора ризику за таких умов: початкова сума вкладу – 5000 грн.; безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку – 10%; рівень премії за ризик – 18%; загальний період розміщення вкладу становить 2 роки при нарахуванні відсотків два рази на рік.

Відповідь: 8444 грн.

2. Визначити теперішню вартість вкладу з урахуванням фактора ризику за таких умов: початкова сума вкладу – 2500 грн.; безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку – 7%; рівень премії за ризик – 10%; загальний період розміщення вкладу становить 4 роки при нарахуванні відсотків чотири рази на рік.

Відповідь: 4865 грн.

3. Розрахувати абсолютний та відносний показники ліквідності інвестицій за умови можливої реалізації досліджуваного об’єкту інвестування протягом 24 днів.

Відповідь: абсолютний показник 17 днів, відносний – 0,29.

4. Розрахувати термін можливої реалізації досліджуваного об’єкту інвестування, якщо абсолютний показник ліквідності складає 56 днів.

Відповідь: 63 дні.

5. Розрахувати термін можливої реалізації досліджуваного об’єкту інвестування, якщо відносний показник ліквідності складає 0,35.

Відповідь: 20 днів.

6. Визначити теперішню вартість вкладу з урахуванням фактора ліквідності за таких умов: майбутня сума вкладу – 1000 грн.; середньорічна норма доходності за інвестиційними проектами із абсолютною ліквідністю – 5%; необхідний рівень премії за ліквідність – 7%; загальний період розміщення вкладу становить 3 роки при нарахуванні відсотків один раз на рік.

Відповідь: 705 грн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Методичні засади та методичний інструментарій інвестиційного менеджменту	\|	Тема 4: Розробка інвестиційної стратегії підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.