Глобалізація світогосподарських зв’язків

Конкурентоспроможність товарів

Визначення коефіцієнта конкурентоспроможності товарів вбачається важливим з огляду на те, що конкурентоспроможність вітчизняних товарів і послуг є одним із чинників конкурентоспроможності економіки країни, яка залежить також від економічного, науково-технічного та інтелектуального потенціалу нації, обсягу та структури національного багатства, існування сучасної розвиненої ринкової інфрастуктури національної економіки, ефективної зовнішньоекономічної політики держави.

Найсуттєвішою рисою сучасного етапу функціонування світового господарства є його глобалізація, яка істотно впливає на міжнародні економічні відносини, трансформує напрями і визначає тенденції розвитку національних економік.

Глобалізація (від франц.global– всезагальний, планетарний)– складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов’язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності країн, що зумовлено прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, робочої сили, високих технологій, інформації тощо.

У цьому визначенні чітко простежується взаємозв’язок між категоріями “економічна інтеграція” та “глобалізація”, однак вони не є тотожними.

Інтеграція як якісно нова форма інтернаціоналізації господарського життя виникла на грунті розширення міжнародних економічних зв’язків, перш за все, зовнішнього товарообміну, а потім – міжнародної міграції робочої сили, капіталів, технологій. Цей період (середина ХХ ст.) характеризувався швидким економічним прогресом провідних індустріальних країн і удосконаленням міжнародної економічної інфраструктури – транспорту, комунікацій, інформаційних систем, що розширювало основу світового та регіонального поділу праці, поглиблювало інтернаціоналізацію світогосподарських процесів. Таким чином,міжнародна економічна інтеграція полягає, перш за все, у взаємному пристосуванні, переплетенні, взаємопроникненні і об’єднанні національних економік двох і більше країн. У міру ж зростання взаємозалежності національних економік – насамперед через товарообмін і поглиблення міжнародної спеціалізації їх окремих галузей, а згодом через інтернаціоналізацію ринків праці, вивіз капіталу і, врешті-решт, завдяки виходу виробництв за національні межі – відбувається “розмивання” економічних кордонів між націями.

“Глобалізація” – значно ємніша категорія на відміну від “економічної інтеграції”, оскільки випливає з єдності, а найголовніше, цілісності світового господарства, яка посилюється за умов широкого розгортання інтернаціоналізації виробництва й обігу та інтенсифікації інтеграційних процесів. Відбувається суперечливий процес глобального синтезу світового масштабу, який “втягує” у свій вир практично всі країни світу.

Отже, глобалізація – процес поступового об’єднання країн у великі економічні угруповання, спрямований на створення єдиної гомогенної глобальної світової економіки, яка вважається одним із найважливіших чинників, що впливають на розвиток світового господарства.

Підсумовуючи з’ясування економічного змісту категорії “глобалізація”можна зробити висновок, що глобалізація нині – це своєрідна форма теоретичного і практичного опанування новітніми економічними процесами, що визначають долю країн та особливості історичного поступу людства загалом.

Форм прояву глобалізації є кілька, однак, насамперед, доцільно виокремити економічну, а також соціальну та політичну глобалізацію.

Серед ознак економічної глобалізації варто виділити:

Ø взаємозалежність національних економік та їх взаємопроникнення;

Ø інтернаціоналізація світової економіки під впливом поглиблення міжнародного поділу праці;

Ø інтенсивний розвиток ринку товарів і послуг на основі міжнародної торгівлі;

Ø вільний рух факторів виробництва у формі інтенсивного вивезення капіталу, технологій, міграції робочої сили;

Ø формування мегапростору в умовах створення і функціонування транснаціональних фінансових телекомунікаційних та інших мереж;

Ø зростання самостійності фінансових відносин щодо міжнародної торівлі, розвиток кредитних та інвестиційних відносин;

Ø становлення єдиної системи зв’язків і нової конфігурації світової економіки;

Ø тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування під впливом обміну товарами, послугами, робочою силою, капіталом і культурними цінностями;

Ø розвиток системи міжнародних економічних організацій;

Ø лібералізація зовнішньоекономічної політики держав світу.

Світова практика підтверджує, що глобалізація зумовлює підвищення рівня мобільності факторів виробництва як передумови формування економічної єдності світу. Глибинною основою такого зрушення є зміни у власності на засоби виробництва, інформатизація, функціонування так званої нової економіки, суть якої полягає у використанні нових знань, що сьогодні стали самостійними чинниками виробництва і суспільного розвитку. Економічну глобалізацію можна характеризувати як визнання того факту, що міжнародна діяльність суб’єктів світового господарства зростає швидше порівняно з діяльністю в межах країни.

Глобалізаційні процеси в економічній сфері є складними за змістом та суперечливими за наслідками. Зокрема, позитивні моменти глобалізації полягають у тому, що вона сприяє ефективному розподілу ресурсів, вільному доступу споживачів до світової номенклатури товарів і послуг, взаємному обміну досягненнями в технології й організації виробництва та поглибленню міжнародного поділу праці. Однак, переваги глобалізації не можуть бути використані в однаковій мірі усіма країнами, оскільки останні перебувають на різних щаблях економічного розвитку. Жодна з них не повинна вдаватися як до політики “повної ізоляції” від процесів глобалізації, так і до політики “суцільної відкритості” національної економіки. Повна ізоляція від світової економіки збільшує технологічну відірваність і розрив у рівнях доходів між країнами, а зростання відкритості національної економіки обмежує можливості незалежної макроекономічної політики на національному рівні. Відтак, глобалізація, з одного боку, сприяє раціональному використанню та оптимальній комбінації ресурсів, участі країн у системі міжнародного поділу праці, з іншого – глобальні процеси обумовлюють високу ймовірність ризиків і втрат, стимулюючи сили руйнації в країнах з низьким і середнім рівнем розвитку. За висловом відомого економіста-міжнародника Г. Колотка, глобалізація – це “широкомасштабна гра інтересів, гра ризикована й конфліктна. Деякі народи й країни можуть мати більше користі від цієї гри, інші – менше, а деякі зовсім програють у великих перетвореннях на межі століть”. Саме тому необхідно враховувати неоднозначний вплив глобалізації на розвиток різних груп країн та галузей сучасного виробництва (рис. 20.3).

Економічна глобалізація

Національні господарства

Загрози соціально-економічного розвитку

– диспропорції в розвитку країн “центру” і “периферії”; – тотальна лібералізація торгівлі; – відкритість національних економік; – дестабілізація національних валютних систем; – безперешкодне переміщення капіталу і робочої сили; – неконтрольоване поширення інформації; – інші

Нові можливості розвитку

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Економіка підприємства Отрошко О.В.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.027 сек.