ЛЕКЦІЯ № 11. Особистість і колектив

Соціальна сутність людини проявляється передусім у його діяльності, спілкуванні з іншими людьми. Ізольований від інших людей людина не може розвиватися як особистість. Лише активна трудова, громадська діяльність забезпечує людині засоби до існування і сприяє виробленню багатьох особистісних якостей. Соціальне середовище, взаємовідносини в праці є вирішальним чинником становлення та розвитку психіки, появи специфічно людського властивості - свідомості.

Історичні умови життя призвели до того, що люди об'єдналися в нації, держави, партії, інші спільності. Людина протягом життя безпосередньо спілкується з іншими людьми, реалізуючи свою соціальну сутність. Це спілкування відбувається в групах і колективах, що впливають на позицію, спрямованість і самооцінку особистості та ін Ці спільності неоднорідні і можуть бути класифіковані по декількох підставах: близькості і глибині створених відносин, принципу утворення, відношенню особистості до норм групи й ін Залежно від близькості і глибини створених відносин виділяють первинну групу.

Первинна група - відносно стійке і нечисленне по складу, пов'язане загальними цілями об'єднання людей, в якому здійснюється безпосередній контакт між його членами. Усі, хто входить до неї, знають один одного особисто і спілкуються між собою в процесі рішення що стоїть перед ними завдання. Розмір первинної групи не може бути менше двох, але не перевищує 30-40 чоловік.

Такі об'єднання, як сім'я, виробнича бригада, екіпаж літака, зимівники полярної станції, шкільний клас чи студентська група, можуть бути названі первинними групами. Людина одночасно може входити в кілька первинних груп. Контакти в первинних групах не дозовані. Кожен може спілкуватися з кожним у міру бажання і необхідності. Практично ж члени групи віддають перевагу одним перед іншими. Вони спілкуються частіше, контакти носять близький характер (на особистій або діловій основі). Це так званий коло спілкування, що оформляється у вигляді мікрогрупи. Як правило, така група нечисленна (2-7 осіб). Людина залишається членом первинної групи і не обриває з нею контакти.

За принципом і способом утворення розрізняють реальні й умовні, офіційні і неофіційні групи.

Реальна і умовна групи.

Реальна група - фактично існуючі об'єднання людей із реальними зв'язками і взаємовідносинами їх членів, із цілями і завданнями. Реальна група може існувати короткочасно або довгостроково, бути малої або великий.

Спільність людей, складену номінально, називають умовною групою. Наприклад, спортивні журналісти вирішують утворити команду з кращих футболістів світу. Вони відбирають зірок першої величини і об'єднують їх у списку. Ці люди ніколи не зберуться і не будуть грати разом. Але ця група складена й умовно існує.

Офіційна і неофіційна групи. Офіційна (формальна) група створюється на основі штатного розкладу, статуту або інших офіційних документів. Відділи на виробництві, штат співробітників - це приклади офіційних груп. Між членами такої групи встановлюються ділові контакти, регламентовані документами. Вони припускають супідрядність або рівність, більшу або меншу відповідальність за виконання завдання. Така група може перебудовуватися, але знову-таки на основі наказу або постанови.

Взаємовідносини в офіційній групі навіть при одній і тій же інструкції не можуть бути ідентичні, оскільки в контакт вступають групи з неповторними рисами характеру, темпераменту, здібностей, стилю спілкування. Ділові відносини доповнюються особистими, не передбаченими інструкціями. Психологічна близькість (симпатії, повага, дружба) цементує офіційну групу, допомагає встановити сприятливий психологічний клімат, що в кінцевому підсумку сприяє успішній роботі. В офіційній групі можуть складатися і інші відносини, не сприяють успіху справи (антипатія, неповага, зневага, ворожнеча).

Неофіційні групи виникають на основі єдиної психологічної мотивації-симпатії, близькості поглядів і переконань, визнання авторитетності, компетентності. Така група не передбачається штатним розкладом або статутом. Так складаються групи на основі спільності інтересів або захоплень. Симпатії й прихильності цементують групу. Якщо вони зникають, група розпадається.

За ознакою ставлення особистості до норм групи виділяють референтну групу.

Референтна (еталонна) група - це реально існуюча або уявлювана група, погляди, норми якої служать зразком для особистості. Особистість може входити в групу, норми, цінності якої визнає і підтримує, вважає найкращими. Тоді особистість не тільки притримується цих норм, а й захищає їх, а часом і пропагує. Іноді особистість, будучи членом однієї групи, вважає ідеалом цінності іншої групи.

Отже, первинна група може розглядатися з різних точок зору. Але в будь-якому випадку первинна група робить сильний вплив на формування різних сторін особистості. В якості первинної групи був названий колектив.

Колектив - це група людей, об'єднаних єдиними цілями, підпорядкованими цілям суспільства.

Чітко і повно ознаки колективу виявив А. С. Макаренко, який визначав його наступним чином: «Колектив - це є цілеспрямований комплекс особистостей, організованих, що володіють органами колективу. А там, де є організація колективу, там є органи колективу, там є організація уповноважених осіб, довірених колективу, і питання ставлення товариша до товариша - це не питання дружби і не питання любові, не питання сусідства, а це питання відповідальної залежності ». При цьому він зауважував, що колектив об'єднує наявність соціально (суспільно) значущих цілей. Тому можна сказати, що всякий колектив - це група, але не кожна група - колектив.

Особистість у колективі пов'язана з іншими особистостями і разом з ними виражає напрям спільності. В ході історичного взаємодії з матеріальним світом і спілкування з людьми особистість не тільки здобуває індивідуальний досвід, на основі якого формуються індивідуальні риси, властивості, а й привласнює суспільний досвід, який стає найважливішою складовою її духовного багатства.

Взаємовідносини особистості і колективу різноманітні. Можна виділити два аспекти: вплив колективу на особистість і вплив особистості на колектив. Вплив колективу на особистість здійснюється головним чином через так звані малі групи, в яких людина має безпосередні контакти з іншими людьми.

Вплив малих груп на особистість розглядається докладно особливо в останні роки, коли колектив перестали розглядати як деякий однорідне утворення і почали визнавати в ньому наявність різних груп.

Як у суспільстві в цілому, так і в окремих організаціях соціально ізольований індивідуум зустрічається надзвичайно рідко. Коли людина влаштовується на роботу або приходить до навчального закладу, він відразу ж починає заводити знайомих і друзів зазвичай з числа тих, з ким він разом працює більшу частину часу, і незабаром виявляється втягнутим в одну або декілька соціальних груп. Поведінка людини в таких групах під впливом колективу зазвичай зазнає істотні зміни.

Нечисленна група людей, які щоденно працюють разом, становить справжню соціальну групу (колектив). Члени її зазвичай називають один одного по імені. Вони краще пізнають один одного в результаті тісних особистих контактів. Вони спілкуються між собою не як приватні особи, тобто не просто як співробітники, а як повноцінні особистості зі своїми надіями і побоюваннями, честолюбством і домаганнями, схильностями і неприємностями, соціальними і сімейними проблемами і т. д. Окремі члени групи зазвичай ототожнюють себе зі своєю групою, так що вони сповідують цінності, прийняті в групі, як свої власні. У групі складається уявлення про те, що є правильна поведінка її членів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЛЕКЦІЯ № 10. Самооцінка особистості	\|	ЛЕКЦІЯ № 12. Зміни, що відбуваються з особистістю в натовпі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.