• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Експериментальна гіпотеза та її особливості.

Експериментальна гіпотеза — це чітко сформульоване передбачення щодо особливостей перебігу психологічного явища, яке можна емпірично перевірити, а метою експерименту є перевірка сформульованої гіпотези. Той фактор, за яким групи учасників дослідження будуть відрізнятися в експерименті, називають незалежною змінною (НЗ). Його назва означає, що він знаходиться поза сферою контролю досліджуваного. Ті зміни у функціонуванні досліджуваних, які вимірює експериментатор, називаються залежними змінними (33). У наведеному вище прикладі — це характеристики мови. Назва "залежна змінна" відображає той факт, що нею неможливо маніпулювати, оскільки вона є результатом (наслідком) маніпулювання незалежною змінною і залежить від неї.

Експерименти завжди включають те чи інше порівняння, зазвичай між контрольною групою (у нашому випадку групою з ураженнями лівої частини тіла внаслідок інсульту, тобто групою, в якій не фіксуються зміни незалежної змінної — порушення мови), і експериментальною групою (в якій фіксуються ураження правої півкулі мозку, що призводять до проблем з мовою. Отже, найпростішою версією експерименту є експеримент з двома групами (або "експериментальними умовами"), проте у більш складних версіях можна вивчати три чи більше різних умов.

Хороша експериментальна гіпотеза має задовольняти вимозі прос­тоти, тобто пропонувати більш просте пояснення досліджуваного явища, мати певну теоретичну наступність, тобто містити попередні теоретичні елементи, а також мати операціональний характер, тобто бути такою, щоб її можна було перевірити на практиці, співвідносячи змінні з конкретними операціями, за допомогою яких ці змінні можна було б виміряти [6; 11].

У зв'язку з цим далеко не всі теорії можна безпосередньо перевіри­ти в експерименті.

Так, зокрема, Л. Х'єлл і Д. Зіглер називають про­блеми, що виникають в експериментаторів, які прагнуть перевірити, скажімо, психоаналітичну концепцію 3. Фрейда це:

§ по-перше, немо­жливість відтворення клінічних даних в експерименті, що суворо кон­тролюється;

§ по-друге, неможливість дати "робочі" визначення поло­женням психоаналізу, які часто сформульовані таким чином, що з них можна зробити неоднозначні висновки;

§ по-третє, утрудненість узго­дження з теорією результатів експерименту, які ґрунтуються на нечіт­ких і невизначених умовиводах;

§ по-четверте, теорія психоаналізу має характер "післямови", тобто більш адекватно пояснює минуле, ніж передбачає майбутнє.

При цьому це не означає, що психоаналітична теорія є недостовірною. Швидше за все, на думку дослідників, на да­ний момент не існує загальноприйнятих методів і процедур операціоналізації теоретичних положень [12].

Р. Готтсданкер зауважує, що саме в питанні перекладу абстракт­них або теоретичних понять на мову конкретного експерименту на­віть кращі психологи іноді демонструють сумнівну логіку. Дослідник наводить приклад такого сумнівного перекладу, посилаючись на кла­сичне дослідження К. Левіна, який виявив вплив авторитарного, де­мократичного і ліберального стилів керівництва на ефективність гру­пової діяльності.

Це дослідження проводилося в групі 10-річних хлоп­чиків. Авторитарний стиль був представлений дорослим лідером, який сам приймав рішення і робив багато персональних зауважень. Демократичні умови також забезпечувалися дорослим лідером, який, однак, сприяв колективному розв'язанню питань і намагався підтри­мати хлопчиків. Ліберальний стиль передбачав повне невтручання дорослого як у діяльність групи, так і в міжособистісні стосунки. У результаті виявилося, що в "демократичних умовах" міжособистісні стосунки були кращими, а рівень групової активності вищим, ніж в інших умовах. Експериментальні умови, на думку Р. Готтсданкера, недостатньо повно репрезентують відповідні соціальні системи на­самперед через неможливість реалізуватися повністю, бо мало часу для проведення дослідження. Крім того, не ясно, наскільки ці корот­кочасні експерименти з дітьми, які жили в різних умовах, сім'ях тощо, можуть свідчити про поведінку індивідів, що постійно знаходяться у відповідних соціальних умовах. Водночас дослідник зазначає, що да­ний експеримент був валідним настільки, наскільки це практично мо­жливо реалізувати [5].

П. Фресс пояснює три класичні підходи до дослідження відношень, які задані в експериментальній гіпотезі:

1) функціональний підхід,який спрямований на виявлення того, як одна й та сама особи­стість (Р) реагує (КІ, К2, Ю...) на різні експериментальні ситуації (5*1, 82, 5*3...). Прикладом такого підходу може бути, зокрема, досліджен­ня міри запам'ятовування залежно від кількості повторень.

2) структурний підхід, спрямований на вивчення відно­шень між відповідями КІ, К2, Ю..., які дають можливість виявити за допомогою факторного аналізу структуру явища. Наприклад, реакції досліджуваного на різні емоційно значущі ситуації допомагають уявити особливості й складові емоційної сфери особистості.

3) диференціальний підхід,за яким аналізуються реакції різних людей (РІ, Р2, РЗ...) на одну й ту саму ситуацію. Відмінності в реакціях КІ, К2, Ю... свідчать про відмінності в людях РІ, Р2, РЗ... Прикла­дом такого підходу є, зокрема, визначення рівня емоційної врівнова­женості залежно від статі [11].

Експериментальна гіпотеза ставиться в такі "жорсткі" умови пере­вірки, щоб були рівними шанси одержати дані як "за", так і "проти". Це означає, що експериментальна гіпотеза автоматично породжує контргіпотезу — протилежну за формулюванням основній гіпотезі.

Крім того, для встановлених в експерименті причинних залежнос­тей можуть існувати інші причинні пояснення експериментальних фак­тів, відмінні і від основної, і від контргіпотези. Ці пояснення назива­ють "третьою" (стосовно до основної і контргіпотези) конкуруючою гіпотезою. Очевидно, що цих третіх гіпотез може бути кілька. Саме їх обґрунтованість визначає можливість прийняти чи відхилити основ­ні експериментальні гіпотези.

Отже, перевірка експериментальної гі­потези означає не тільки встановлення особливостей зв'язку між варі­аціями змінних (коваріації змінних), а й відсутність інших, конкурую­чих пояснень впливу змінних. У зв'язку з цим часто зауважують, що експеримент як зразок гіпотетико-дедуктивного міркування є мето­дом відхилення правдоподібних гіпотез.

У цілому Р. Готтсданкер визначає такі різновиди експерименталь­них гіпотез: (які ми з вами уже записали)

• контргіпотеза — експериментальна гіпотеза, яка є альтернатив­
ною до основного припущення; виникає автоматично;

• третя конкуруюча гіпотеза — експериментальна гіпотеза про від­
сутність впливу незалежної змінної на залежну і, отже, можливі інші
причини виникнення явища (залежної змінної);

• точна експериментальна гіпотеза — припущення про відношен­
ня між одиничною незалежною змінною і залежною, яке перевіряється в лабораторному експерименті, оскільки потребує виокремлення незалежної змінної й "очищення" її умов;

• експериментальна гіпотеза про максимальну (або мінімальну) ве­
личину — припущення про те, на якому рівні незалежної змінної залеж­
на набирає максимальне (мінімальне) значення; перевіряється тільки
в багаторівневому експерименті;

• експериментальна гіпотеза про абсолютні та пропорційні відноси­
ни — точне припущення про характер поступової (кількісної) зміни
залежної змінної з поступовою (кількісною) зміною незалежної; та­
кож перевіряється тільки в багаторівневому експерименті;

• експериментальна гіпотеза з одним відношенням — припущення
про відносини між однією незалежною й однією залежною змінними;

• комбінована експериментальна гіпотеза — припущення про від­
ношення між певним поєднанням (комбінацією) двох (або кількох)
незалежних змінних з одного боку, і залежної змінної — з другого.

Отже, наукові (теоретичні) гіпотези формулюються як можливе розв'язання проблеми, експериментальні гіпотези використовуються для організації експерименту, а для кількісної оцінки ймовірності по­милки при прийнятті рішення щодо експериментальних фактів і, з огляду на це, визнанні їх достовірними або значущими, формулюють­ся статистичні гіпотези.

5.Експериментальні та статистичні гіпотези; 0-гіпотеза.

Ми з вами уже розглянули власне Експериментальну гіпотезу, тепер перейдемо до розгляду іншого виду гіпотез – Статистичної.

Статистична гіпотеза – це припущення щодо значущо­сті певного параметра, який досліджується в експерименті, і є необ­хідною на етапі математичної інтерпретації даних емпіричних дослі­джень. Статистичні гіпотези це гіпотези відносно кількісних значень показників, які фіксуються. Вони засновані на уявленнях про розподіл вірогідностей в деякому вибірковому просторі подій. Статистична перевірка гіпотези полягає у з'ясуванні того, наскільки ця гіпотеза відповідає наявним результатам випадкового вибору. Рівень значущості розбіжностей (р) — це вірогідність відхилення статистичної гіпотези Hо, якщо вона не підтверджується.

При перевірці статистичних гіпотез використовуються лише дві гіпотези —

© Н₁ — гіпотеза про відмінність (або відсутність коваріації між змінними)

© Н₀ — гіпотеза про подібність, яка свідчить про відсу­тність відмінностей між експериментальними і контрольними даними і, відповідно, відхилення основної експериментальної гіпотези [4]. Такі дії називають перевіркою на значущість. Коли нуль-гіпотеза від­хиляється, говорять, що відмінності між даними є статистичне значу­щими; коли не відхиляється — статистичне незначущими.

Підтвердження статистичної гіпотези про значущість виявленої відмінності має бути інтерпретоване як неможливість відхилення експериментальної гіпотези. Сама ж експериментальна гіпотеза не може вважатися "доведеною" і залишається відкритою для перевірки в інших експериментах, в інших умовах та іншими методичними засобами.

Читайте також:

1. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
2. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
3. Біологічні особливості.
4. Біохімічна гіпотеза виникнення життя.
5. Втрата непараметричними критеріями згоди „свободи від розподілу” при складних гіпотезах
6. Генератори постійного струму, класифікація, характеристики, особливості.
7. Гіпотеза
8. Гіпотеза де-Бройля
9. Гіпотеза компактності
10. Гіпотеза пограничного шару
11. Гіпотеза пограничного шару
12. Гіпотеза самозародження.

Переглядів: 9190