Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Біологічні особливості.

Біологічні особливості сорту визначають характер росту, плодоношення і продуктивності плодових і ягідних культур. Ці особливості диктують вимоги до вибору місця під сад і застосування різних технологій. Плодові і ягідні культури – багаторічні полікарпічні деревні та кущові рослини. Для опису їх сортів дуже важливі ознаки, які характеризують проходження життєвого циклу.

Довговічність.Цей показник не обов’язкова умова для позитивної характеристики сорту. Сучасні технології орієнтуються на короткий цикл експлуатації саду. Все більше значення набуває скороплідність – схильність до раннього вступу рослини в пору плодоношення, оскільки з цим пов’язано більш раннє одержання урожаю і економічного ефекту від насадження. Тому у плодових культур, що пізніше починають плодоносити, надають перевага більш скороплідним сортам (яблуня – Айдаред, Голден Делішес, Мелба; слива – Кабардинська рання; вишня – Любська; алича – Кубанська комета, Обільная; горіх грецький – Ідеал). Втратили значення сорти, що пізно вступають в плодоношення – яблуні Синапи, Розмарин білий та ін.

Періодичність плодоношення. Для деяких сортів плодових культур властива періодичність плодоношення. Слід відмітити біологічно обумовлену періодичність плодоношення, пов’язану із спадковістю сорту, від періодичності, викликаної загибеллю урожаю від несприятливих умов середовища (морозів), а також поганою закладкою генеративних органів у зв’язку з нестачею вологи або перевантаженням дерев урожаєм. Такі старі сорти, як Синапи, Розмарин білий, Антонівка звичайна і інші, володіють вродженою періодичністю плодоношення. В той же час такі сорти, як Голден Делішес і Пепін шафранний, не проявляють періодичність плодоношення. Ці сорти більш цінні для інтенсивного садівництва. Більшість сортів кісточкових і ягідних рослин, а з зерняткових айва за сприятливих умов середовища не проявляють періодичності плодоношення.

Строки проходження фенологічних фаз.Важливою характеристикою сорту плодових і ягідних рослин є строки проходження фенологічних фаз в річному циклі життя рослин. Строки фенологічних фаз, що визначають початок ростових процесів дерева (фази розсування лусочок, появи зеленого або рожевого конуса), а також фази початку цвітіння прямо пов’язані із стійкістю сорту до низьких температур в зимово-весняний період. Рання настання фенофаз, пов’язаних з раннім початком росту, особливо в умова теплої південної зими, тісно пов’язане з раннім виходом тканин бруньок із стану зимового спокою, що обумовлює різке зниження зимостійкості. Раннє цвітіння також збільшує шанси потрапити під дію пізніх заморозків.

У багатьох плодових рослин є сорти з тривалим періодом спокою, пізнім початком вегетації: яблуня – Аніс кубанський, Ренет шампанський, Пепін лондонський; абрикос – Шлор циран і Зард; слива – Венгерка домашня, Горкуша 1, Южна Дакота; вишня – Любська і ін. Пізноквітуючі сорти також цінуються, особливо для районів з нестійкою весною. До їх числа відносяться: абрикос – Оранжево-красний і Зард; слива – Венгерка домашня, Очаківська біла; вишня – Любська і ін.

Для ягідних культур мають значення і ремонтантні сорти, які плодоносять в кінці літа на пагонах поточного року.

Строки дозрівання плодів. По строках дозрівання сорти усіх плодових і ягідних культур діляться на ранні, середні і пізні. Особливо цінні перші і останні для подовження періоду надходження плодів до споживача.

Для багатьох культу особливо висока ціняться ранні сорти, які відкривають сезон споживання плодів: суниці – Зоря, Київська рання 2, Чорнобривка; малина – Алий парус, Метеор, Новость Кузьміна; черешні – Апрелька, Іюнська рання, Скороспєлка; персика – Фаворит Мореттіні, Майський цвєток; яблуні – Папіровка, сливи – Скороспелка красная, Персикова, Кубанська рання; вишні – Любська; аличі – Хамбек.

У яблуні і груші особливо цінуються зимові сорти, які зберігають лежкість до нового урожаю. Деякі зимові сорти яблуні пізніше других досягають знімальної стиглості, що дозволяє подовжити строк знімання плодів у промислових садах.

Листопад. Показниками відповідності біології сорту кліматичним умовам є настання фаз закінчення росту пагонів і листопад. Пагони після закінчення росту знову можуть почати ріст, утворюючи передчасні пагони, на яких пізніше закладаються генеративні органи, які розвиваються повільно, що забезпечує їм більш високу стійкість до морозів у кінці зими. Передчасне закінчення росту і вегетації – необхідна умова для формування властивої сорту зимостійкості.

Посухостійкість, жаростійкість, солестійкість, стійкість до надлишку вапна і пере зволоженості грунту. Характеристика стійкості до несприятливих грунтово-кліматичних факторів важлива як для характеристики сортів плодових і ягідних культур, так і для підщепних сортів.

Однією з визначальних умов успішного вирощування того чи іншого сорту в більшості районів є достатньо висока зимостійкість. Це складна фізіологічна властивість, яка складається з ряду компонентів, що обумовлюють його різноманітні прояви на різних етапах зимування. Для формування максимально високої для сорту зимостійкості рослини необхідно своєчасно закінчувати ростові процеси в кінці вегетаційного періоду, проходити фази закалювання і вступу в стан глибокого зимового спокою, мати тривалий період глибокого спокою і поступовий перехід весною до активного росту, що визначає повільну втрату зимостійкості, бути здатним до повторного закалювання при повторних похолоданнях в кінці зими.

Для сортів плодових і ягідних рослин за вирощування в неоднакових регіонах вирішальним для успішної зимівлі будуть різні компоненти зимостійкості. В північній зоні плодівництва більш зимостійкі сорти, що рано закінчують ріст пагонів і своєчасно проходять закалювання, що сприяє розвитку максимальної морозостійкості у фазу зимового спокою.

В південних районах плодівництва строки завершення росту пагонів і проходження осіннього закалювання першочергового значення для формування зимостійкості не мають, так як зазвичай ці процеси закінчуються до настання сильних морозів. Вирішальним для пере зимування більшості плодових культур тут є повільний вихід із стану глибокого зимового спокою і повільний початок активного росту. Це сприяє тривалому зберіганню достатньо високого рівня морозостійкості – достатнього для перенесення повторних морозів до мінус 15…20 °С. Висока стійкість до морозів у більш зимостійких сортів вишні і сливи пов’язана з пізнім виходом із стану спокою генеративних органів; у персика, мигдалю, абрикоса, аличі – з порівняно повільним весняним розвитком; у терену, вишне сливи, повстяної вишні, крім того, ще й з більшим запасом морозостійкості, що дозволяє навіть при зниженні її рівня витримувати повторні морози до мінус 15…20 °С.

Зимостійкі сорти плодових і ягідних культур особливо цінні, оскільки вони забезпечують стабільне плодоношення. Серед них важливе місце займають стародавні сорти, що відрізняються особливо високою зимостійкістю в себе на Батьківщині. В Сибіру і на Далекому Сході це сорти ранеток у яблуні, сорти груші лукашовок – Тема, Оля, Поля, слива карзінська, сорти уссурійської сливи. В середній смузі це сорти яблуні Антонівка звичайна, Аніс алий, Боровинка і інші, сорти вишні Растунья, Расплетка, Шубинка, груша Тонковетка і ін. На півдні сорти яблуні Кальвіль сніговий, Аніс кубанський, слива Ізюм ерік, Горкуша 1.

Самоплідність. Для характеристики сорту дуже важливі деякі біологічні особливості цвітіння, в тому числі прояв самоплідності і чоловічої стерильності. Самоплідні сорти мають переваги перед само безплідними, так як можуть зав’язувати плоди у несприятливу погоду, коли не літають комахи. Ці сорти не потребують запилювачів і їх можна висаджувати односортним масивом.

До числа самоплідних сортів відноситься більшість сортів персика і європейські сорти абрикоса, в тому числі Краснощокий; сливи – Венгерка домашня, Венгерка італійська; вишні – Любська, Гріот український; черешні – Стелла. Певну цінність представляють і частково самоплідні сорти, особливо у тих культур, у яких самоплідні сорти відсутні: у яблуні – Вагнера призове; черешні – Крупноплідна; аличі – Кубанська комета.

У деяких плодових рослин зустрічаються форми з чоловічою стерильністю (нежиттєздатним пилком). До них відносяться сорти: персика – Андрій Лупан, Успєх, Дж. Хейл; сливи – Тулеу грас, Очаківська жовта, Зюзінська; аличі – Арбузная, Пунцовая; суниці – Комсомолка, Міце Шиндлер. Ці сорти можуть бути використані в селекції як материнські форми в селекції гетерозиготних насіннєвих підщеп.

Вегетативне розмноження. Для деяких сортів плодових культур зазначають здатність до вегетативного розмноження. Наприклад, для яблуні сорту Чуловка; сливи – Кубанська легенда, Ренклод зелений, тернослива; багатьох сортів вишні, що походять від вишні степової. Ця характеристика повинна бути в описах сортів ягідних і клонових підщеп плодових культур.

Стійкість сорту до шкідників і хвороб. Це один з визначальних показників для розмноження культури. Особливо цінні сорти, імунні до комплексу хвороб або до найбільш шкодо чинних з них. До таких сортів відносяться: яблуні – Прима, Присцилла Пріам, Флоріна, Джонафрі, Ліберті; груші – Сіянець Кіффера, стійкі до парші; персика – Памірський 5, імунний до борошнистої роси; суниці – Луч і Алая, стійкі до бурої, білої і вугловатої плямистостей листя, а також до борошнистої роси. Проте є цінні сорти, що сильно уражуються хворобами. Яблуня – Ренет Симиренко – паршою, Джонатан – борошнистою росою; груша – Лісова красуня – паршею; вишня – Любська – моніліозом і коко мікозом; слива – Венгерка домашня і Венгерка італійська – червоною плямистістю і вірусом віспи сливи (шарки); суниця – Чорнобривка – борошнистою росою. Відмінності стійкості до шкідників у сортів плодових і ягідних культур зустрічаються рідко. Відомі сорти з різним ступенем стійкості до галлового кліща у сливи і аличі, до брунькового кліща у смородини, до кров’яної попелиці у яблуні, до суничного кліща і галлової нематоди у суниці, до грушевої медяниці у груші.

В помологічний опис включають і інші біологічні особливості, іноді специфічні лише для одного сорту або для невеликої кількості сортів однієї культури.

 


Читайте також:

  1. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  2. Біологічні і психологічні теорії.
  3. Біологічні каталізатори – ферменти
  4. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського й лісового господарства
  5. БІОЛОГІЧНІ МОТИВАЦІЇ
  6. Біологічні мутагени
  7. Біологічні мутагени.
  8. Біологічні небезпеки
  9. Біологічні небезпеки
  10. Біологічні небезпеки
  11. Біологічні небезпеки
  12. Біологічні небезпеки




Переглядів: 2655

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Морфологічні ознаки. | Виробнича оцінка.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.011 сек.