Принципи формування команди та пристосування особистості до внутрішньо групових взаємин

К. Фопель визначає команду як невелику групу однодумців, які вирішують спільне завдання і володіють взаємодоповнюючими навичками та якостями. Для вирішення завдання члени команди разом формулюють цілі і стратегію своєї роботи, за яку вони несуть спільну відповідальність.

Групу людей можна назвати командою, якщо:

· Група невелика – 2-12 осіб;

· Члени групи володіють взаємодоповнюючими навичками (технічні і функціональні навички, здатність виявляти проблеми і приймати рішення, навички міжособистісної взаємодії, здатність до навчання),

· Наявність спільної задачі та загальних результатів. Ця задача повинна стати тісно пов'язаною з особистими інтересами членів команди. Загальна задача певною мірою сприяє залагодженню конфліктів і узгодженню особистих інтересів.

· Загальна стратегія роботи.

· Взаємна відповідальність.

Важливо, щоб набір групових ролей також обслуговував процес вирішення загальнокомандного завдання і найбільш повно розкривав потенціал кожного учасника команди.

На думку Фопеля, для ефективної адаптації людини до групи і сприятливого розвитку групи в цілому велике значення мають комунікативні навички. Натомість, роль психологічної сумісності членів групи він вважає переоціненою. Ця сумісність успішно формується завдяки загальному руху команди до спільної мети і разом пережитим злетам і падінням.

Для успішного включення в команду людині необхідно пройти декілька щаблів-умов, серед яких:

1. Прийняття себе.

Сюди відноситься розвиток самоповаги і усвідомлення власних реакцій на видимі відмінності між ідеальним і реальним Я. Набуття почуття цінності власної особистості дозволяє стати більш незалежним від соціальних умовностей і очікувань інших людей. Центр самоповаги повинен знаходитися в межах власного Я, а не визначатися цілком соціальним визнанням і засвоєними раніше чужими уявленнями про цінності.

2. Прийняття інших.

Під цим розуміється повага і терпимість до думок, почуттів і стилю життя інших людей. Прийняття інших – це установка, що дозволяє кожному члену команди відчувати меншу відповідальності за інших, менше тиснути на них і маніпулювати ними. Нарешті, прийняття інших означає, що я надаю чужій індивідуальності у всіх її аспектах таке ж право на існування, яке надаю собі. Проте така позиція не виключає готовності вступити в полеміку якщо певні прояви чужої індивідуальності зачіпають мої інтереси.

3. Контакт і співпраця з іншими людьми.

Кожна людина не тільки розвиває відповідальність за себе, тим самим розвиваючи свою автономію, але одночасно і усвідомлює той факт, що може реалізувати себе тільки в контакті з іншими людьми. Будь-хто зацікавлений в спілкуванні і співробітництві з іншими, і при цьому він може залишатися самим собою, не відмовляючись від контакту.

4. Міжособистісна відкритість

Неабияк важлива для команди, проте слід пам’ятати, що занадто високий ступінь відвертості може бути таким же шкідливим для міжособистісних відносин, як і занадто низький.

Ці та інші принципи покладені в основу тренінгових програм для розвитку групової згуртованості.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пристосування та гнучкість як складові адаптації	\|	Групові норми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.