Уява, види уяви. Уява і творчість

Отже, поряд із відчуттями, сприйманнями, пам'яттю уява є одним із важливих пізнавальних процесів.Відчуття, сприйняття та уявлення — це наочні образи предметів. Далі людина повинна порівняти, узагальнити, проаналізувати отриманні дані. Все це дуже важливо для творчої людини, яка повинна "передумувати" дійсність та створити що-небудь: літературний, музичний твір або твір мистецтва, наукову чи технічну розробку. На всіх етапах творчості потрібна напружена праця, активна робота думок, вивчення дійсності, постійне порівняння її з виниклими образами. Оскільки реальний світ, який являється нам, в багатьох відношеннях відрізняється від фізичного світу, можна припустити, що сприйманий світ є кінцевим результатом процесів, які відбуваються в головному мозку та нервовій системі. Цей світ в деякому ступеню схожий с реальним, але й значно відрізняється від нього, бо збагачений почуттями та емоціями художника.

Уява постійно балансує на межі свідомого і несвідомого, одного асоціативного контексту та іншого, деструктивності та конструктивності. Тому вона завжди створює широкий простір для самовизначення людини як митця. Звісно, самої лише уяви як окремого психічного процесу замало для того, щоб відбулася повноцінна творча діяльність людини; тут уява вступає в плідний союз із іншими творчими психічними процесами -інтуїцією і мисленням.Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. За образним визначенням А. Ейнштейна, "уява важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції". Безліч уявлень щодня виникають у голові людини. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, значущі залишаються в пам'яті і складаютьзміст уяви.

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності.

Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу.

УЯВА - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.

Уява — це психічний процес створення людиною нових образіві на основі її попереднього досвіду.(Слайд № 23)

Характерні риси уяви.

1. Уява властива лише людині і є необхідною умовою її діяльності.
Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Перш ніж щось
зробити, людина уявляє, що потрібно зробити і як вона це робити
ме. Людина також заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці
і цим відрізняється від найуміліших тварин. Уява значною мірою за
лежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб,

переконань.

2. Уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями.

3. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви — об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява сприяє глибшому осмисленню і пізнанню дійсності, але інколи спотворює її.

Митці, люди з розвиненою уявою, зображаючи те чи інше явище, досить часто не бувають його очевидцями і безпосередніми учасниками. Але будь-який створюваний художником образ завжди спирається на реальні об'єкти. Наприклад, на картинах ми бачимо елементи нереального (килим, що летить у небі; фантастичні істоти тощо), але разом з тим це відображення цілком реальних речей. Так, літаючий килим зображується як звичайний килим — прямокутної форми, з типовим для килима орнаментом, а фантастичні герої мають ознаки реальних істот.

4. Уява — складова творчості.

5. Уява нерозривно пов 'язана з усіма ланками психіки людини. Найвищий "розквіт" уяви виявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією, смертельною небезпекою.Сприймання стимулює уяву. Розроблено спеціальний метод активізації уяви — метод "мозкового штурму". Він полягає в тому, що створюється невимушена атмосфера спілкування і пошуку, коли вільно висловлюється необмежений некритичний потік асоціацій, уявлень, ідей, образів, тобто народжуються припущення, нереальні ідеї.

Процес творення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер. Якщо в уяві людини створення нових образів не скеровується спеціальною метою, уява має мимовільний характер. Так, під впливом розповіді учителя створюються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання. Підчас читання художнього твору в уяві виникають без спеціального наміру образи героїв, місцевість, де відбуваються описані події, час, коли вони відбуваються, тощо.

Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями. Голодна людина уявляє смачні страви, людина, якій холодно, уявляє теплий будинок, а в спеку уява приносить людині прохолоду. Батьки, турбуючись за своїх дітей, які складають екзамени, мимовільно змальовують перебіг подій і уявляють критичні ситуації, в які можуть потрапити їхні син чи донька.

Якщо людина ставить спеціальну мету створити образ того чи іншого об'єкта, уява набуває довільного характеру. Наприклад, учитель на уроці пропонує уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, уявити ті чи інші міста або країни.

Людина, яка створює новий музичний твір, малює образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток професійної пам’яті дизайнера	\|	Класифікація уяви

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.