• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ №5

Тема: НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ І ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

План:

1. Якість довкілля і здоров’я людей.

2. Якість води, повітря й здоров’я людини.

3. Вплив шуму, радіації й електромагнітних хвиль на здоров’я людини.

4. Захворювання, пов’язані з токсичним забрудненням навколишнього середовища.

Література: 1,4,6,8,9,11,19,22,26,4,42.

1. Якість довкілля і здоров’я людей.

Екологічна ситуація на планеті з кожним роком ускладнюється. Це пов'язано із постійно наростаючою потужністю промислових підприємств, відкриттям нових заводів і фабрик, а також збільшенням кількості транспортних засобів, зростанням виробництва та використанням мінеральних добрив і отрутохімікатів, появою нових технологічних процесів, хімічних речовин, виробів тощо.

Все це призводить до значного забруднення довкілля. Тільки в атмосферне повітря планети щорічно потрапляє до 200 млн. тонн оксиду вуглецю, 50 млн. тонн оксиду азоту, 145 млн. тонн оксиду сірки, 50 млн. тонн вуглеводнів, близько 700 млн. м³ техногенних і побутових газів. У світовому сільському господарстві щорічно використовується 500 млн. тонн мінеральних добрив, 3 млн. тонн отрутохімікатів, які після часткового перетворення змиваються у природні водойми (А.М. Сердюк, 1995; В.М. Трахтенберг, 1997).

В цілому організм людини досить добре пристосований до змін навколишнього середовища, і це є основною ознакою доброго здоров'я, до факторів якого належать повітря, вода, грунт, їжа, умови праці, харчування, побуту, навчання, відпочинок, які залежать від соціального устрою суспільства. В свою чергу, на здоров'я впливає як природне, так і соціальне середовище, що оточує людину.

Довкілля (навколишнє середовище), що оточує людину, утворене природнокліматичними і професійними факторами і може змінюватися під впливом діяльності людини, тому розрізняють незмінне і змінне навколишнє середовище. Незмінне навколишнє середовище — це таке, що, незважаючи на вплив людини, воно відновлюється внаслідок саморегуляції і є єдиним цілим з внутрішні.

Змінне (забруднене) навколишнє середовище - це довкілля, яке є зміненим внаслідок нераціонального його використання в процесі діяльності людини. Воно шкідливо впливає на здоров'я людей, їх діяльність та умови життя. Частиною довкілля, яка визначає суспільні, матеріальні і духовні умови його формування, Існування і діяльності, є соціальне середовище. Всі живі організми на Землі, в тому числі і люди, зосереджені в біосфері. Біосфера - це та частина атмосфери (до висоти 25 км), літосфери (до глибини 10 км) і гідросфери (до глибини 12 км) Землі, в якій існує, або була в минулому, діяльність живих організмів. Найбільш активний шар живої речовини - «плівка життя» (за В.І. Вернадським), його називають біостромою.

Діяльність чи результати діяльності людини у вік науково-технічного прогресу поширюються в стратосферу, космічний простір, глибокі шари літосфери. Ту глобальну оболонку планети, де спостерігаються ознаки діяльності цивілізованої людини, називають ноосферою. За визначенням великого вітчизняного вченого В.І. Вернадського, ноосфера - «це середовище суспільного розвитку, це перетворена розумною людською діяльністю біосфера».

Швидкі темпи науково-технічного прогресу призводять до загострення проблеми впливу довкілля на здоров'я людини і охорони навколишнього середовища. Цими проблемами займається така біологічна наука, як "екологія" (грец. "ойкос" - середовище, місце та "логос" - вчення, наука). Вона вивчає співвідношення рослинних і тваринних організмів І створених ними співтовариств між собою та з навколишнім середовищем. Екологія як наука охоплює тваринний і рослинний світ у зв'язку з навколишнім середовищем. Сучасна екологія складається з трьох блоків: загальної, або теоретичної екології, прикладної екології і біоекології, до складу якої входить і екологія людини. Екологія людини на сучасному етапі є не що інше, як гігієна в широкому розумінні цього слова (Є.Г. Гончарук, 1996).

У процесі еволюції людина пристосувалася до певної якості природного навколишнього середовища, і будь-які зміни його небайдужі для здоров'я людини і можуть призводити до виникнення захворювань. Навколишнє середовище не індивідуальне, а загальне для цілої популяції, тому забруднення довкілля в одному місці може проявлятися за десятки-тисячі кілометрів в іншому, яскравим прикладом чого є аварія на Чорнобильській АЕС.

З початку ембріонального розвитку до кінця свого життя людина стикається з повітрям, водою, ґрунтом, харчовими продуктами тощо, все це впливає на її здоров'я. У навколишньому середовищі циркулює велика кількість природних і штучних хімічних речовин, часто небезпечних для здоров'я людини. Елементи навколишнього середовища, які певним чином впливають на організми, називають факторами середовища.

У довкіллі, що оточує організми, розрізняють абіотичні, біотичні і антропогенні фактори, які, переплітаючись, створюють комплекс умов, де живуть організми. Абіотичні фактори визначаються елементами неживої природи, їх фізичним станом, хімічним складом. Біотичні фактори, створюються сукупністю живих організмів, які є в середовищі, а антропогенні фактори зумовлені присутністю людини та її трудовою діяльністю.

Поки об'єми суспільного виробництва були відносно невеликими, біосфера як активна саморегулююча система сама справлялася з неподобствами, що супроводжували господарську діяльність, однак XX і ХХІ століття характеризуються значним збільшенням масштабів виробництва в усіх галузях світової економіки, тому біосфера та цивілізація нашої планети зараз знаходяться в небезпеці. Це не передчасна тривога, а страшна реальність нашого буття, реальність надзвичайно сувора, смертельна, така ж небезпечна, як загроза самознищення людства в термоядерній війні. Тепер потрібно вже не просто переконувати людей у новому підході до вирішення екологічних проблем, а бити на сполох.

Людство увірвалося в біосферу, деструктивно змінюючи її структуру, деформуючи хід процесів, що складалися протягом багатьох мільйонів років. Дедалі зростаюча лавина речовинного та теплового забруднення біосфери, безповоротна втрата генофонду флори та фауни загрожують перерости в глобальний катаклізм, який може стати найбільшою катастрофою в історії планети. Люди починають усвідомлювати, хоч і досить повільно, цю страшну небезпеку для природи та її ресурсів, але зупинити, або повернути ситуацію надзвичайно тяжко.

Але вихід з цього загрозливого становища, знайдений, передбачений і обґрунтований раніше. Його вказав український вчений і мислитель академік В.І. Вернадський, чия наукова думка стала планетарним явищем. Його вчення про біосферу та ноосферу, унікальну геологічну роль живої речовини стало теоретичного базою сучасної науки про охорону природи та раціональне природокористування.

Основою ноосферного процесу, за В.І.Вернадським, повинен стати перехід людства до соціальної автотрофності, тобто самозабезпечення речовинними ресурсами і сировиною на базі циклічності і суспільного виробництва та біотехнології. Моделлю автотрофності є життя зеленої рослини, яка за допомогою саморегульованої циклічної реакції фотосинтезу забезпечує відтворення органічної речовини, регулює склад повітря, забезпечує грунт поживними речовинами та виступає основним регулятором або навіть і гарантом функціонування біосфери. Щоб зрозуміти дану модель, необхідно піднятись до рівня суспільної автотрофності, під якою розуміємо самозабезпечення матеріальними ресурсами, що постійно знаходяться у суспільному виробництві. Природні або синтезовані людиною речовини, матеріали повинні весь час повторно використовуватись для виготовлення потрібних для людства найрізноманітніших виробничих і споживчих виробів (товарів), і лише їх вимушені втрати необхідно поповнювати за рахунок первинних ресурсів природи. Наше реальне виробництво далеке від досконалості, від ноосферних вимог, адже за рік на планеті знищується 15 млн. га лісів, дві третини лісових масивів вже знищено, тому не дивно, що площа пустель щорічно збільшується на 60 тис. км². У наші дні на земній кулі використовуються продуктивні землі на площі майже 15 млн. км², тоді як цивілізація за час свого розвитку знищила, піддала ерозії і перетворила в непридатні майже 20 млн. км² землі.

2. Якість води, повітря й здоров’я людини.

Вода життєво необхідна. Вона потрібна скрізь - в побуті, сільському господарстві та промисловості. Вода необхідна організму більшою мірою, ніж усе інше, за винятком кисню. Доросла людина може прожити без їжі 3-4 тижні, а без води - лише кілька днів.

Живий клітині вода потрібно як для збереження своєї структури, так і для нормального функціонування; вона становить приблизно 2/3 маси тіла.

Вода допомагає регулювати температуру тіла, служить як мастило,полегшує рух суглобів. Вона відіграє важливу роль у побудові й відновленню тканин тіла.

Вода потрібна, звичайно, не тільки для споживання: вона допомагає також людині в плані гігієни: утримувати своє тіло, житло і місце існування в чистоті.

Вода - найважливіша складова середовища нашого існування. Після повітря, вода другий за значенням компонент, необхідний для людського життя.

Наскільки важлива вода свідчить той факт, що її частка в різних органах складає 70 - 90%. З віком кількість води в організмі змінюється. Тримісячний плід містить 90% води, новонароджена дитина – 80%, доросла людина - 70%. Вода присутня у всіх тканинах нашого організму, хоча розподілена нерівномірно:

· Мозок складається з - 75%

· Серце - 75%

· Легкі - 85%

· Печінка - 86%

· Нирки - 83%

· М'язи - 75%

· Кров - 83%.

Сьогодні, як ніколи, нашому організму дуже важливо отримувати чисту воду зі збалансованим мінеральним складом. Вона переносить речовини по нашому тілу, переносить змащувальну речовину до суглобів, стабілізує нашу температуру і є життєвою основою клітини. Вода необхідна для підтримки всіх обмінних процесів, вона бере участь у засвоєнні поживних речовин клітинами. Травлення стає можливим тільки тоді, коли їжа набуває водорозчинну форму.

Більше 85% всіх обмінних процесів нашого організму відбувається у водному середовищі, тому брак чистої води неминуче призводить до утворення вільних радикалів в крові людини, що призводить до передчасного старіння шкіри і, як наслідок, утворення зморшок. Споживання чистої води забезпечує нормальну роботу внутрішніх органів. Вона зберігає гнучкість нашого тіла, змащує суглоби й допомагає проникненню поживних речовин. Повноцінне постачання організму чистою водою допомагає боротися з надмірною вагою. Це виявляється не тільки у зменшенні надмірного апетиту, а й у тому, що достатня кількість чистої води сприяє переробці вже накопиченого жиру. Ці жирові клітини з допомогою хорошого водного балансу покидають тіло.

Вода є теплоносієм і терморегулятором. Вона поглинає надлишки тепла і видаляє його, випаровуючись крізь шкіру і дихальні шляхи. Вода зволожує слизові оболонки і очне яблуко. У спеку і при фізичних вправах відбувається інтенсивне випаровування води з поверхні тіла.

Зневоднення організму на 10% призводить до фізичної і психічної недієздатності. Втрата 20% води призводить до смерті. Протягом доби від 3 до 6% води, що міститься в організмі, піддаються обміну. Половина води, що міститься в організмі,обмінюється протягом 10 днів. Кількість води, необхідний для підтримання водного балансу, залежить від віку, фізичної активності, температури і вологості. Добова потреба дорослої людини складає близько 2.5 л.

Вода, яку ми споживаємо, повинна бути чистою. Хвороби, що передаються через забруднену воду, викликають погіршення стану здоров'я, інвалідність і загибель величезної кількості людей, особливо дітей,переважно в менш розвинених країнах, для яких є звичайним низький рівень особистої та комунальної гігієни. Такі хвороби, як черевний тиф, дизентерія, холера, анкілостомоз, передаються перш за все людині в наслідок забруднення водних джерел.

Через воду можуть передаватися інфекційна жовтяниця, туляремія, водна лихоманка, бруцельоз, поліомієліт. Вода часом стає джерелом зараження людини тваринними паразитами - глистами. З забрудненої фекаліями водою в організм людини можуть потрапити яйця деяких паразитичних черв'яків. У кишечнику вони перетворюються на паразитів (аскариди, гостриці). Нарешті, через воду іноді відбувається зараження лямбліями, які вражають тонкий кишечник і печінку.

Якість води визначається також по наявності в ній хімічних включень,які раніше всього виявляють наші органи чуття: нюх, зір. Так, мікрочастинки міді додають воді деяку каламутність, заліза - почервоніння.

Існують основні показники якості питної води. Їх умовно можна розділити на групи:

1. Органолептичні показники (запах, присмак, кольоровість, каламутність)

2. Токсикологічні показники (алюміній, свинець, миш'як, феноли, пестициди)

3. Показники, що впливають на органолептичні властивості води (рн, загальна жорсткість).

4. Хімічні речовини, які утворюються при обробці води (хлор залишковий вільний, хлороформ, срібло)

5. Мікробіологічні показники (термо толерантні коліформи або Е.соli).

Досвід роботи лабораторії з аналізу якості води показав, що до найбільш поширених забруднювачів води (вміст компонентів перевищує норму) можна віднести залізо, марганець, сульфіди, фториди, солі кальцію і магнію, органічні сполуки, ін..

Які ж негативні властивості воді можуть надавати ті чи інші компоненти у разі їх вмісту вище нормативів?

Присутність у воді заліза не загрожує нашому здоров'ю. Однак підвищений вміст заліза у воді (більше 0,3 мг/л) у вигляді гідрокарбонатів,сульфатів, хлоридів, органічних комплексних сполук або у вигляді високодисперсний суспензії додає воді неприємну червоно-коричневого забарвлення,погіршує її смак, викликає розвиток залізобактерій, відкладення осаду в трубах і їх засмічення. При вживанні для пиття води з вмістом заліза вище за норматив людина ризикує придбати різні захворювання печінки, алергічні реакції, ін..

Підвищений вміст марганцю у воді має мутагенну дію на людину. При рівнях в системі водопостачання, що перевищують 0,1 мг/л, марганець призводить до появи плям на сантехнічному обладнанні та білизна,а також неприємного присмаку напоїв. Присутність марганцю в питній воді може викликати накопичення відкладень його у видільній системі. Навіть при концентрації 0,02 мг/л марганець часто утворює плівку на трубах, яка відшаровується у вигляді чорного осаду.

Іноді у питній воді зустрічається багато солей соляної і сірчаної кислот

(хлориди і сульфати). Вони додають воді солоний і гірко-солоний присмак.

Вживання такої води призводить до порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Вода, в 1 л якої хлоридів більше 350 мг, а сульфатів більше 500 мг, вважається небезпечною для здоров'я.

Наявність у воді сульфідів (сірководню) додає воді неприємний запах, інтенсифікує процес корозії трубопроводів і викликає їх заростання внаслідок розвитку сіркобактерій. Сульфіди викликають у людини роздратування шкіри. Сірководень отруйний для живих організмів.

Стронцій широко розповсюджений у природних водах, при цьому його концентрації коливаються в широких межах (від 0,1 до 45 мг/л). Тривалий його вплив у великих кількостях на організм призводить до функціональних змін печінки. Разом з тим тривале вживання питної води, яка містить стронцій на рівні 7 мг/л, не викликає функціональних і морфологічних змін в тканинах, органах і в цілісному організмі людини. Ця величина прийнята як норматив вмісту стронцію для питної води.

Уран - дуже поширений у природних водах радіоактивний елемент.

Особливо великі його концентрації можуть зустрічатися в підземних водах. В основу нормування урану покладені не його радіоактивні властивості, а токсичний вплив як хімічного елемента. Допустимий вміст урану в питній воді дорівнює 1,7 мг/л.

Кадмій накопичується в нирках, викликає гіпертонію, послаблює імунітет організму, негативно впливає на розумові здібності людини, тому що витісняє необхідний для нормальної роботи мозку цинк.

Алюміній, накопичується в організмі, може стати причиною старечого слабоумства, призводить до підвищеної збудливості, викликає порушення моторних реакцій у дітей, анемію, головні болі, захворювання нирок, печінки, коліт, неврологічні зміни, пов'язані з хворобою Паркінсона. Швидке забруднення атмосфери почалось у XIX ст. у зв’язку із зростанням обсягів споживання усіх видів палива. Забруднення атмосфери негативно впливає не лише на людину, але і на флору та фауну, на різного роду споруди, транспортні засоби та ін. Задимлення повітря призводить до погіршення мікроклімату міста - збільшення числа туманних днів, зменшення прозорості атмосфери і зумовленого ним зниження видимості, освітлення, ультрафіолетової радіації.

Під дією смогу гинуть домашні тварини, головним чином собаки і птахи. У людей фотохімічний смог викликає подразнення очей, слизової оболонки носа і горла, загострення легеневих і різноманітних хронічних захворювань. Смог негативно впливає і на рослини, особливо на салатні культури, бобові, буряк, злаки, виноград, декоративні насадження. Фотохімічний туман викликає корозію матеріалів і елементів будівель, розлущування фарб, гумових і синтетичних виробів. За умови поганої видимості погіршується робота транспорту.

Фотохімічний туман виникає у забрудненому повітрі в результаті фотохімічних реакцій, які протікають під дією короткохвильової (ультрафіолетової) сонячної радіації на газові викиди. Більшість цих реакцій створюють речовини, що значно переважають вихідні за своєю токсичністю. Основні компоненти фотохімічного смогу - фотооксиданти, окисли азоту, окис і двоокис вуглецю, вуглеводні, альдегіди, кетони, феноли, метанол та ін. Ці речовини у менших кількостях завжди є присутніми в повітрі великих міст, у фотохімічному смозі їх концентрація часто набагато перевищує гранично допустимі норми.

До факторів, які негативно впливають на організм людини, належать також сполуки свинцю, що містяться у вихлопних газах автотранспорту. В атмосферному повітрі свинець міститься майже виключно у вигляді неорганічних сполук.

Кількість свинцю в крові людини зростає із збільшенням його вмісту у повітрі. Останнє призводить до зниження активності ферментів, які беруть участь в насиченні крові киснем, і, як наслідок, до порушення процесів обміну речовин в організмі.

В літературі зустрічаються відомості про зв’язок конкретних рівнів забруднення атмосфери з легеневою патологією. Так, у дослідженнях, Чиказьких вчених, вказується на загострення хронічного бронхіту та бронхіальної астми при різних рівнях забруднення повітря сірчаним газом.

Японські дослідники довели, що бронхіальною астмою найбільш часто хворіють в районах із значним забрудненням атмосферного повітря сірчаним газом, причому частота випадків астми зростає прямо пропорційно росту концентрацій сірчаного газу.

Слід відмітити, що при епідеміологічних дослідженнях, як правило, встановлюються більш низькі мінімально ефективні концентрації сірчаного газу, ніж в лабораторних експериментах і дослідженнях. Цей факт може пояснюватись тим, що у епідеміологічні дослідження залучаються найбільш чутливі до впливу токсичних агентів контингенти населення (діти, старі і хворі люди). Крім того, при епідеміологічних дослідженнях майже завжди вивчається вплив на населення комбінації шкідливих речовин, а сірчаний газ, по суті, є лише індикатором ступеня забруднення атмосферного повітря.

3. Вплив шуму, радіації й електромагнітних хвиль на здоров’я людини.

Шум — одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати.

Шум - це хаотичне нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров’я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля — важливий і обов’язковий захід.

Мінімальну величину звукового тиску та інтенсивності, яку людина сприймає органами слуху, називається порогом чутливості. Максимальна сила звуку, яку людина ледве переносить і відчуває біль, називається порогом відчуття болю.

Одиницею вимірювання шуму є Бел — відношення діючого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На практиці використовується десята частина цієї фізичної одиниці — децибел (дБ). Рівень шуму навколишнього природного середовища складає З0—60 дБ. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких нерідко перевищує 100 дБ. / Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об’єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

Здавна відомий благодійний вплив на організм людини шумів природного середовища (шум листя, дощу, річки та ін.). Статистика свідчить, що люди, які працюють у лісі, поблизу річки, на морі, рідше, ніж мешканці міст, хворіють нервовими і серцево-судинними хворобами. Доведено, що шелест листя, спів птахів, дзюрчання струмка, звуки дощу оздоровче впливають на нервову систему. Під впливом звукових хвиль водоспаду посилюється робота м’язів.

Основною фізичною величиною, яка характеризує шум, є його інтенсивність.

Інтенсивність шуму – це потік енергії, який переносить звукова хвиля за одиницю часу, віднесена до одиниці площі поверхні, перпендикулярна напрямку ощирення звукової хвилі.

I=P²/rc, де

І- інтенсивність звукової хвилі;

Р- звуковий тиск, Па;

r- густина середовища, г/м³;

с- швидкість поширення звукової хвилі.

Інтенсивність звуку, шуму вимірюється за допомогою спеціальних приладів – шумомірів.

Про шкідливий вплив шуму на здоров'я було відомо давно. Ще в XVI ст. німецький лікар Парацельс вважав, що саме шум спричинює глухоту й головний біль у шахтарів, мірошників і карбувальників.

Сирени літаків-штурмовиків та пікіруючих бомбардувальників викликають у нього жах, бажання втекти. Тепер цьому знайдено пояснення: гучні звуки збуджують людину, сприяють надходженню в кров великої кількості гормонів, зокрема адреналіну, внаслідок чого виникає відчуття небезпеки, страху.

Проте XIX ст. рівень шуму в містах зріс у 10—10 000 разів. До джерел шуму належать усі види транспорту, машини й механізми, промислові об'єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори й радіоприймачі, музичні інструменти, скупчення людей та окремі несвідомі особи.

Шуми шкідливо впливають на здоров'я людей і тварин, знижують працездатність, спричинюють захворювання органів слуху (глухоту), нервової, ендокринної, серцево-судинної систем.

Шум у 100 дБ уже викликає нервові розлади, дратівливість. Коли рівень шуму перевищує 110 дБ, спочатку настає шумове «сп'яніння», яке часто супроводжується спалахами безпідставної агресії, або, навпаки, загальною депресією. Шум у 120 дБ призводить до необоротних ушкоджень нервових закінчень слухового аналізатора, дуже негативно впливає на серце, нервову систему, органи дихання. Звуковий тиск у 140 дБ викликає нестерпний фізичний біль, а його тривалий вплив призводить до смерті.

У шумних цехах у 1,5—2 рази вищий рівень захворюваності, часті випадки тимчасової втрати працездатності, браку в роботі, продуктивність праці нижча на 50—60 %.

В осіб «шумних» професій у 4 рази частіше розвиваються захворювання шлунка, набагато частіше — глухота, на 30 % нижча продуктивність фізичної праці (розумової — на 60 %).

У промислово розвинених країнах 20—30 % міських жителів страждають від неврозів або захворювань слухового апарату. Люди похилого віку переносять шум набагато важче, ніж молодь. Вважають, що шум спричинює передчасне старіння й скорочує життя на 8—12 років.

Радіація — це потік різних видів випромінювання, які утворюються в процесі радіоактивного розпаду і взаємодіють з навколишнім середовищем. Кожний вид радіонуклідів розпадається з певною швидкістю, яка характеризується періодом напіврозпаду — часом, протягом якого число атомів даного радіонукліду зменшується вдвоє.

Для вимірювання ступеня радіаційної небезпеки використовують такі показники: експозиційну дозу, поглинену дозу та еквівалентну дозу, які вимірюються певними одиницями.

Поглинена доза — енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинулась тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси. Вимірюється у системі СІ в греях (Гр). Слід відзначити, що дана величина не враховує того, що при однаковій поглиненій дозі альфа–випромінювання більш небезпечним ніж гамма– або бета–випромінювання.

Еквівалентна доза — поглинена доза, що помножена на коефіцієнт, який відображає здатність даного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. Вимірюють у системі СІ в одиницях — зівертах (Зв). Зіверт — одиниця еквівалентної дози у СІ. Відповідає поглиненій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма– і бета–випромінювання).

Необхідно враховувати, що одні частини тіла (органи, тканини) більш чутливі, ніж інші: наприклад, при однаковій еквівалентній дозі випромінювання виникнення раку у легенях більш ймовірно, ніж у щитовидній залозі, а опромінення статевих залоз особливо небезпечно через ризик генетичних пошкоджень. По цій причині дози опромінювання органів і тканин також необхідно враховувати з різними коефіцієнтами. Помноживши еквівалентні дози на відповідні коефіцієнти і додавши суми по усіх органах і тканинах, отримуємо ефективну еквівалентну дозу, яка відображає сумарний ефект опромінювання для організму. Вимірюється у зівертах.

Основними шляхами надходження радіоактивних речовин до людського організму є: дихальні шляхи, кишково–шлунковий тракт і шкіра. Найнебезпечнішим вважається потрапляння радіоактивних ізотопів через верхні дихальні шляхи, звідки вони попадають у шлунок і в легені. Через неушкоджену шкіру резорбція в 200–300 разів менша, ніж через травний канал, і не відіграє суттєвої ролі, за винятком ізотопу водню — тритію, який легко потрапляє через шкіру.

Для забезпечення захисту населення від впливу радіоактивного випромінювання в Україні прийнято ряд законодавчих актів і відомчих нормативних документів. У відповідності з ними, зокрема, передбачається обов’язковий радіаційний контроль у будівництві і виробництві будівельних матеріалів для забезпечення допустимих рівнів регламентованих параметрів. Під суворим контролем повинна знаходитись медична апаратура, що використовується для рентгенодіагностики.

Організм людини реагує на зміну напруги магнітного поля. Так, магнітні бурі, які виникають в період сонячної активності, викликають порушення серцево-судинної системи. Штучні магнітні поля, створювані постійним електричним струмом великої сили, характеризуються напруженістю до кількох тисяч ампер на метр.

Поряд з магнітним постійний електричний струм створює електричне поле, яке називають електростатичним. Електростатичне поле високої напруги негативно впливає на організм людини, зокрема викликає розлади нервової системи, негативно впливає на репродуктивну функцію організму. Для захисту населення від впливу поля, яке генерується повітряними лініями електропередач, встановлюються санітарно-захисні зони по обабіч траси. Джерелами електромагнітних випромінювань є також радіотехнічне і електронне обладнання: зв’язок, локація, радіо і телебачення.

Навколо будь-якого джерела електромагнітного випромінювання утворюються три зони впливу: ближня (індукції), проміжна (інтерференції) і дальня (хвильова).

По мірі віддалення від джерела випромінювання інтенсивність впливу електромагнітного поля зменшується.

4. Захворювання, пов’язані з токсичним забрудненням середовища.

Свинець міститься у вихлопних газах автомобілів, свинцевих фарбах, ізоляції електричних кабелів, водопроводі, посуді. Ознаки хвороби: сильні головні болі, анемія, нервові розлади, неуважність, порушення вестибулярного апарату, затримка розвитку, дебілізм, погіршення слуху в дитинстві.

Ртуть ушкодження нервової системи, нирок, велике підвищення концентрації вздовж трофічного ланцюга, ушкоджується печінка, селезінка, тканини мозку.

Миш’як - ушкодження нирок, нервової системи.

Кадмій – ушкодження нирок, анемія, хвороби легень, високий кров’яний тиск, можливість ракових захворювань, хвороби кісток.

Хром – ракові захворювання, сильна канцерогенна дія, захворювання шкіри, нирок, органів дихання.

Селен – мінімальна доза призводить до смерті.

Азбестова лихоманка – вперше зареєстрована, як хвороба американським агентством захисту довкілля, спричиняє рак легень. Небезпечним є азбестових порох.

Пестициди – ушкодження печінки, ракові пухлини. Пестициди підрозділяють на:

§ Інсектициди;

§ бактерициди і фунгіциди впливають на бактеріальні і грибкові збудники хвороб рослин;

§ акарициди використовуються у боротьбі з кліщами;

§ зооциди використовують у боротьбі з гризунами;

§ нематоциди – боротьба з круглими червами, молюсками;

§ гербіциди – знищення бур’янів.

До числа отрутохімікатів відносять речовини, різні за своїм хімічним складом – фосфор-органічні сполуки (ФОС), ртуть-органічні сполуки (РОС), карбонати, натрофенольні сполуки, препарати, що містять мідь і біологічні препарати регулятори росту.

Пестициди впливають на організм людини в трьох ракурсах:

1. гонадотоксичному і ембріотоксичному.

2. мутагенному.

3. канцерогенному.

Ступінь токсичності препарату визначається:

§ ступенем легкості;

§ ступенем проникності крізь шкіру;

§ здатністю накопичуватись в організмі;

§ здатністю знешкоджуватись і виводитись з організму.

Пестициди негативно впливають на структурно-функціональну систему клітини:

§ генетичний апарат клітини;

§ біомембрани;

§ білки та їх обмін.

Забруднення пестицидами носить глобальний характер, включаючи величезне число класів і сполук.

Полютанти сильно мігрують по планеті, швидко переходячи з одного середовища у інше. Дія полютантів завершується канцерогенним впливом.

Біологічна дія полютантів полягає у впливі на структурно-функціональну систему клітини:

§ генетичний апарат клітини;

§ біомембрани;

§ білки та їх обмін.

Нітрати – сильна канцерогенна сполука. Викликає затруднення дихання, відсталість у розвитку, підвищення дитячої смертності.

Радіоактивні речовини – у малих дозах радіоактивні речовини порушують функції нервової системи, статевих залоз, сецево-судинної системи, кишково-шлункового тракту, органів дихання, викликають порушення у роботі наднирників, гіпофізу, щитовидної залози, змінює форменні елементи крові.

Діоксини – викликають ракові захворювання, ушкодження шкіри, генні мутації.

Бензол – ушкодження крові, анемія, лейкемія, хромосомні мутації.

Хімічне забруднення – вкрай різноманітне і включає в себе багато класів речовин та хімічних сполук. Носить глобальний характер.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 945