Охорона права промислової власності іноземців в Україні

1. У тих трьох законах України, про які йшлося вище, є спільна норма, яка міститься у статті 4 цих законів, за якою іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з особами України права, передбачені цими Законами, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності. Для забезпечення реалізації права промислової власності в Україні створено спеціальне Відомство (Держпатент України). Іноземці та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з цим Відомством реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Дане положення було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10. 08. 1994 р. (діє у редакції від 27. 08. 1997 р.) і має таку назву: «Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених)». Згідно з п. 2 Положення патентний повірений надає фізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти права інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держпатенті та установах, що належать до сфери його управління, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений має бути громадянином України, постійно проживати в Україні та задовольняти вимогам, передбаченим цим Положенням.

При розгляді заявок іноземців на отримання патентів застосовуються загальні правила національного законодавства України, оскільки ніяких інших особливих правил щодо них не встановлено.

2. Що стосується знаків, то використанням знака визнається застосування його на товарах і при наданні послуг, для яких його зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонату на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот. Дозвіл на використання знаку підтверджується спеціальним свідоцтвом, яке надає його власникові право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу (за деякими винятками).

Питання, пов'язані з використанням знаків, у державах колишнього СРСР взагалі, як і в Україні зокрема, постають дуже гостро. За відсутністю даних стосовно нашої судової практики, наведу деякі приклади з практики РФ.

Після багаторічних переговорів у 1997 р. було досягнуто домовленість між Російською Федерацією та Францією, за якою при експорті російських напоїв не будуть вживатись найменування «шампанське» та «коньяк». Вони зберігаються для використання лише на традиційному внутрішньому ринку (в межах СНД), але й у цьому випадку РФ відмовилась від можливості позначати відповідні найменування латинськими літерами.

Другий приклад частково ілюструє також вимоги щодо здійснення конкуренції. Наприкінці 1992 р. московський магазин «Люкс» продав 20 тис. джинсів китайського виробництва, які були споряджені товарними знаками та іншою атрибутикою американської фірми «Леві Страус». У телевізійній рекламі було сповіщено, що магазином продаються джинси останньої моделі зазначеної фірми.

У судовому рішенні за справою (1993 р.) магазин було зобов'язано сплатити кожному покупцеві дійсну вартість справжніх джинсів «Леві Страус» та визначену у карбованцях компенсацію за моральну шкоду.

3. Наведене свідчить, що у сучасних умовах існує велика кількість питань, пов'язаних з охороною права інтелектуальної власності, які все ще чекають свого належного правового регулювання, зокрема – в нашій державі. Наприклад, у вітчизняній літературі висловлюється здивування, чому у нас позбавлене правового статусу відкриття. «Чим це найбільше, найголовніше, що є значним внеском у розвиток науки, наукове положення завинило, що його позбавили правової охорони?» – запитує О. А. Підопригора. Ще більш складною є ситуація з правовим регулюванням конфіденційної (нерозкритої) інформації та «ноу-хау», як це випливає зі змістовного аналізу цієї проблеми, здійсненого Ю. М. Капіцею.

Окремою проблемою у нашій державі є правове регулювання так званого «службового твору» або, за термінологією Р. О. Денисової, твору науки, «створеного за наймом», оскільки за чинним законодавством автори таких творів залишаються позбавленими будь-яких майнових прав.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Використання права промислової власності	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.