• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Значення нормування

Виконання землевпорядних робіт пов'язане з дією еко­номічного закону розподілу по праці, який потребує визначення рівня винагороди кожного працівника залежно від норми праці. Чим точніше вимірюється (нормується) пра­ця, тим точніше визначається і рівень її винагороди, Ш отже, і більш об'єктивно здійснюється принцип “рівна оплата за рівну працю”. Практично без норми не можливо встановити винагороду за дану кількість затраченої праці. Однак норма може об'єктивно і з високою достовірністю виконувати свою функцію порівняння кількості праці з розміром її оплати лише в тому випадку, коли во­на буде базуватися на науково обгрунтованому обліку за­трат праці.

Всезагальною мірою, яка дає змогу визначити кількість праці, виступає робочий час. Отже, суть норми праці пола­тає в тому, що вона показує, скільки робочого часу в даних виробничих умовах повинно бути затрачено на ви­робництво одиниці продукції (роботи) або яка кількість повинна бути виконана за одиницю часу. Одиницею робо чого часу можуть бути година, день, місяць тощо.

Було б неправильно розглядати проблему кількісного виміру праці у відриві від якісної визначеності. Праця робітника вимірюється не лише кількістю затраченого ча­су, а в кожному конкретному випадку — кількістю праці певної якості. Праця певної якості — це еталонний поча­ток виміру кількості праці в даних виробничих умовах і при даному рівні кваліфікації виконавця.

Розглядаючи роль норм праці в організації оплат по її кількості, можна виділити такі основні принципи нор­мування землевпорядних робіт: ї) дотримання ся пості норм иа роботи, які виконуються в ідентичних природно виробничих умовах; 2) забезпечення прогресивності перш

праці; 3) наукова обгрунтованість норм праці; 4) необхід­ність нормування всіх видів робіт; 5) диференціація норм праці на роботи, які виконуються в різних організаційно-технічних умовах; 6) широка участь усіх спеціалістів у встановленні норм праці в своїх колективах.

Перераховані принципи встановлення норм праці необ­хідно використовувати при розробці матеріалів для нор­мування праці в проектно-вишукувальних організаціях та землевпорядних органах. Правильно встановлені норми, які відповідають досягнутому рівню техніки і прогресивної технології, активно сприяють підвищенню продуктивності праці, більш справедливому розподілу матеріальних благ,

Нормування раці- це визначення необхідних затрат робочого часу працівником відповідної кваліфікації на ви­конання певної роботи (операції) або на виробництво продукції за одиницю часу при відповідних природних та організаЦійно-технічних умовах. Поширення на проектно- вишукувальні роботи в землевпорядкуванні принципу роз­поділу по праці можливе лише за наявності науково обгрунтованих норм. Тому необхідно забезпечити однакову напруженість усіх норм і ліквідувати поділ, який зустрі­чається в практиці, робіт на «вигідні» і «невигідні». Лише при наявних в діпроземах обгрунтованих нормах можна справедливо здійснювати оплату праці, одночасно забез­печуючи матеріальну зацікавленість виконавців у підви­щенні їх продуктивності праці.

Науково обгрунтовані норми певною мірою формують свідомість виконавців, виховують їх в дусі відповідального ставлення до своєї праці. Нормування праці за заниженими нормами виробітку при погодинній системі оплати зни­жує трудову активність виконавців і призводить до непро­дуктивного використання робочого часу, а застосування таких норм на відрядний роботах сприяє появі у виконав­ців нездорових рвацьких настроїв. В обох випадках неви­правдано завищується собівартість робіт. У той же час завищені норми виробітку змушують виконавця надмірно витрачати енергію, інтенсифікувати працю для виконання вир9бничого завдання, що негативно відображається на здорові працівника і якості виконуваних робіт.

Наявність науково обгрунтованих норм на всі види проектно-вишукувальних робіт має важливе значення і для планування робіт, що дає змогу правильно визначати необхідні затрати праці і засобів на проведення робіт по землевпорядкуванню, правильно встановлювати кваліфікаційний склад працівників проектних організацій, їх під­розділів та оптимально проводити поділ праці і розстанов­ку кадрів.

3.2. Досвідно-статистичні і технічно обгрунтовані норми праці

Найбільш поширеними нормами праці в землевпоряд­куванні є досвідно-статистичні норми, які встановлювали­ся в минулому на підставі досвіду, статистичних даних про фактичні затрати робочого часу на виконання певної роботи. Зрозуміло, що такі норми затрат робочого часу не є прогресивними, оскільки вони базуються на досвіді ок­ремих виконавців і їх встановлення залежить від суб'єк­тивних факторів. Так, кількість затраченого робочого часу нГа виконання певної роботи визначають приблизно за опитовими або досвідними даними. Крім того, в статистич­них даних про виконану роботу не виділяється оперативний час, а весь обсяг продукції відноситься до затрат всього робочого часу, які неоднакові у всіх спеціалістів. Недолік досвідно-статистичних норм полягає ще в то­му, що вони не сприяють зростанню продуктивності праці, бо розраховані на фактичний, уже досягнутий рівень про­дуктивності праці. Цей недолік характерний для норму­вання землевпорядних робіт, коли норми діють тривалий час, а передовий досвід і прогресивна технологія не вра­ховуються.

Аналіз діючих норм праці на деякі землевпорядні ро­боти показує, що вони не рівнонапружені в різних проект­них організаціях по землевпорядкуванню. По окремих видах робіт відхилення норм праці наближається до 40 %. При цьому характерним є те, що різниця норм часу спосте­рігається навіть на такі роботи, які не залежать від при- родио-кліматичних умов (накладка точок по координатах на планшет, обчислення площ тощо). Це свідчить про те, що нормування праці в землевпорядкуванні повинно базу­ватися на науковій основі.

З розвитком продуктивних сил виник термін «технічно обгрунтовані норми», суть якого зводиться до врахуван­ня при складанні норм технічних засобів та застосування прогресивної технології виробництва. Разом з тим піклу­вання про збереження здоров'я трудящих, про їх стійку працездатність в умовах науково-технічного прогресу по­ставили вимогу при встановленні норм якнайповніше вра­ховувати фізіологічні властивості людського організму і залучати до справи нормування праці такі науки, як фізіо­логія та психологія праці.

Обгрунтування норм праці передбачає проведення і еко­номічних розрахунків, що дають можливість вибрати най­більш оптимальні варіанти, які забезпечують мінімальні затрати праці на виробництво продукції і доцільні про­порції в затратах праці робітників різних спеціальностей і кваліфікації. Отже, в умовах сучасного виробництва тех­нічне нормування передбачає всебічне наукове обгрунту­вання норм праці. І якщо за традицією вживають ще тер­мін «технічно обгрунтовані норми», то мається на увазі, по суті, встановлення науково обгрунтованих норм не ли­ше з точки зору техніки, а й економіки та психофізіоло­гії праці.

Таким чином, технічно обгрунтовані норми — це нор­ми, розраховані за допомогою методів технічного норму­вання виходячи з раціонального технологічного процесу виконання роботи й наукової організації праці, які перед­бачають найефективніше використання засобів виробни­цтва і робочого часу при забезпеченні збереження здоро­в'я і стійкої працездатності людини.

Нормування праці в основному зводиться до того, щоб визначити оптимальні затрати часу на виконання тієї чи іншої роботи. Тому для здійснення технічного нормування потрібне ретельне вивчення структури і використання ро­бочого. часу.

3.3. Структура затрат робочого часу і види норм праці

Правильна організація землевпорядних робіт потребує визначення кількісної та якісної міри праці для кожного виду робіт. При цьому мірою праці є робочий час, протя­гом якого спеціаліст повинен виконати доручену йому роботу. Весь робочий час поділяється на час безпосеред­ньої роботи і час перерв. Структура затрат робочого часу показана на рис. 2.

Час безпосередньої роботи — це час, протягом якого працівник виконує дії, пов'язані з роботою, в тому числі переходи технологічного характеру, спостереження за ви­мірювальними приладами тощо.

Час перерв — час, протягом якого трудовий процес не здійснюється (незалежно від причини), а виконавець не виконує жодних трудових дій.

Час безпосередньої роботи поділяється на підготовчо- заключний, оперативний і час обслуговування робочого місця. Підготовчо-заключним називається час, що викори­стовується на підготовку до виконання завдання, і дії, по­в'язані із закінченням завдання. Його тривалість не зале­жить від обсягу роботи, на підготовку й завершення якої він затрачений. Оперативним називається час, що його витрачає працівник як безпосередньо на зміну форми І якості предмета праці, так і на виконання дій, які спри­яють цій зміні. Оперативний час, в свою чергу, поділяють на основний і допоміжний. Основний, або технологічний, — це час, який витрачається безпосередньо на зміну форми і якості предмета праці. Під допоміжним розуміють час, який витрачається на проведення математичних розрахун­ків, підбір і розробку необхідних фарб для ілюмінування планів, підбір необхідних типових рішень (формул, варіан­тів рішень елементів проекту та ін.), контроль за якістю продукції та інші дії, що забезпечують виконання основ­ної роботи. Ці затрати часу здебільшого циклічно повто­рюються при виготовленні однакової продукції.

Час обслуговування робочого місця — це час, який потрібен для підтримання в належному стані обладнання, інструменту, забезпечення порядку на робочому місці тощо.

Перерви в роботі бувають такі:

— на відпочинок — це час, що витрачається на відпо­чинок з метою запобігти втомі (залежить від умов праці); на особисті потреби — це час, що витрачається на особисту гігієну, природні потреби, куріння;

— організаційно-технічного характеру, що зумовлено встановленою технологією або організацією виробничого процесу;

— через порушення нормального ходу виробничого про­цесу (затримка в надходженні документів від суміжних спеціалістів, інструментів, приладів тощо);

— через несприятливі метеорологічні умови;

— через порушення трудової дисципліни.

Всі затрати робочого часу поділяються на нормовані і ненормовані. До нормованих затрат часу належать затра­ти, необхідні для виконання заданої роботи. Вони вклю­чаються до норми часу і складаються з підготовчо-заключ­ного часу, оперативного (основного і допоміжного) часу, часу обслуговування робочого місця, часу переривів, перед­бачених встановленою технологією й організацією вироб­ництва, а також часу на відпочинок й особисті потреби.

До ненормованих затрат часу належать втрати часу, викликані порушеннями нормального ходу виробничого процесу або трудової дисципліни. Такі затрати до норм не включаються.

Щодо терміну дії, то норми праці бувають разові, тим­часові і постійні. Разові норми встановлюють на виконан­ня одного завдання, що не повторюється, і звичайно за­стосовують у дослідному і поодинокому виробництвах.

У практиці нормування застосовують різні види норм праці, а саме: часу, виробітку, обслуговування, чисельнос­ті, керованості, співвідношення. На роботах по землевпо­рядкуванню найбільш поширені норми часу і виробітку. Для обгрунтування виробничих навантажень на керівни­ків відділів, секторів, груп, головних спеціалістів виникає необхідність і в розробці норм керованості. Норма виробітку — це кількість продукції, операцій або інших показни­ків роботи, яку повинен виконати працівник за одиницю часу. Цей вид норм можна використовувати в умовах ма­сового виробництва, коли працівник тривалий час виконується технологічну операцію. Норму виробітку можна визначити за формулою

де Нв — норма виробітку; T_оп— час оперативної роботи за робочий день, місяць; t_оп — норма оперативного часу

на виконання одиниці продукції або один робочий прийом (година, день, місяць).

Норма часу — це необхідний час для виконання оди­ниці роботи або операції за певних природних і організа­ційно-технічних умов при найефективнішому використанні засобів виробництва. Норму часу обчислюють у хвилинах, годинах, людино-днях. її визначають як суму затрат нор­мованого часу на виробництво одиниці роботи чи продукції:

Н_ч=Т_аз + Т_оц + Т_о6с + Т_й> ⁽³⁾

де Нч — норма часу; Т_П.₃ — нормативний час підготовчо- заключної роботи; Топ — нормативний час оперативної роботи; Гобс — нормативний час обслуговування робочого місця; Тв — нормативний час на відпочинок і особисті потреби працівника.

Норма часу здебільшого є вихідною величиною при роз­рахунку інших видів норм. Так, норма обслуговування — це кількість одиниць устаткування, виробничих площ або інших виробничих одиниць, встановлена для обслугову­вання одним працівником. Норма керованості — це кіль­кість виробничих підрозділів або працівників, встановлена для управління одним керівником. Норма чисельності — це кількість працівників певного кваліфікаційного складу, необхідна для виконання певних видів робіт.

Норми виробітку (часу) необхідні для розрахунку з працівниками землевпорядних проектних організацій, які виконують землевпорядні, обстежувальні, топографо-геодезичні та інші роботи по землевпорядкуванню на підпри­ємствах сільського господарства. Вони розраховані на 21,1 робочих днів на місяць і на 41 годинний робочий тиждень. Норми виробітку передбачають, що інженерно-технічні роботи повинні виконувати старші інженери-землевпорядники, старші агрономи, інші старші спеціалісти, інженери-землевпорядники, агрономи і інші спеціалісти, старші тех­ніки і техніки, а креслярсько-оформлювальні роботи — тільки креслярі і техніки (креслярі).

Розрахунок норм виробітку проводиться за видами та стадіями робіт залежно від конкретних нормоутворюючих факторів. Наприклад, норма виробітку при внутрігоспо­дарському землевпорядкуванні, заміні державних актів на право володіння, користування землею при проведенні різ­них земельних обстежень залежить від площі землеволо­діння, категорії (пояса) трудності і масштабу, планово-картографічннх матеріалів. Креслярсько-оформлювальні роботи залежать від розміру і контурності землекористу­вання та масштабу плану.

Норми виробітку на виконання топографо-геодезичних робіт при землевпорядкуванні за­лежать від категорії трудності, масштабу і видів зйомки (теодолітна, мензульна та ін.). Без урахування тих чи ін­ших факторів не можна науково обгрунтовано скласти норми.

Нормування праці залежить від впливу природних та організаційно-технічних умов. Природні умови різних місцевостей враховуються в нормах праці на землевпоряд­ні роботи шляхом віднесення території до відповідної ка­тегорії трудності.

Під категорією трудності виконання землевпорядних робіт слід розуміти умови праці, які залежать від харак­теру природно-кліматичних та економічних факторів (контурність планової основи, рельеф, еродованість, меліорація земель, залісненість місцевості та ін.).

Основним моментом при розробці технічно обгрунто­ваних норм є правильний вибір нормоутворюючих факторів прн встановленні категорій трудності. Так, для стадії «Складання проекту» при внутрігосподарському землевпо­рядкуванні в росземпроекті, Інституті землеустрою У А АН і Молддіпроземі враховують складність рельефу і ситуації, кількість контурів на одиницю площі, частку еродованих земель. В Литдіпроземі замість еродованих земель врахо­вують питому вагу ріллі в загальній площі господарства, в Каздіпроземі і Цілиндіпроземі — питому вагу викорис­тання існуючих елементів організації території тощо. Ана­логічна розбіжність у виборі нормоутворюючих факторів при встановленні категорій трудності спостерігається й на інших стадіях (видах) робіт. Це зумовлено відсутністю належного контролю за станом нормування праці з боку вищестоящих землевпорядних та сільськогосподарських органів.

У нормах виробітку враховується і окремо не оплачу­ється час, який виконавці затрачають на підготовку робо­чого місця, одержання завдання на роботу і вказівок щодо її виконання від начальника відділу, керівника групи, виправлення зауважень, здачу готової продукції, переїзди і переходи на об'єкті виконання робіт.

3.4. Методи розробки технічно обгрунтованих норм праці

Основою для встановлення норм на конкретні роботи в проектних організаціях по землевпорядкуванню є типові і єдині норми часу, виробітку. Типові норми встановлюють з урахуванням раціональних організаційно-технічних умов, що вже існують в частині проектних організацій і реко­мендуються як еталон для інших. Єдиними називають норми, розроблені для робіт, виконуваних за єдиною тех­нологією в усіх проектно-вишукувальних організаціях і є для них обов'язковими. J

За сферою застосування нормативні матеріали поді­ляють на міжгалузеві і галузеві. За адміністративно-тери­торіальною ознакою матеріали для нормування праці по­діляють на республіканські, районні і місцеві.

Ступінь обгрунтованості норм праці (якість норм) знач­ною мірою залежить від методів і способів нормування.

Основними методами встановлення норм виробітку є нормування на підставі безпосереднього спостереження і за нормативами. Вивчення затрат часу і встановлення норм виробітку шляхом спостереження виконують різними спо­собами: фотографією робочого дня, хронометражем, фотохронометражем.

При фотографії робочого дня заміряють усі без винятку затрати робочого часу, виявляють їх зміст і взаємну по­слідовність, тобто враховують загальну структуру робо­чого дня, а також час, який витрачається на підготовчого заключну роботу, обслуговування робочого місця і перер­ви. Цей спосіб дає змогу визначити затрати на виконан­ня безпосередньої роботи, на перерви в роботі і порівняти їх зі встановленими нормативами. За допомогою фотогра­фії робочого дня можна проаналізувати час перерв з ме­тою пошуку резервів часу, призначеного для оперативної роботи.

Розрізняють індивідуальну фотографію робочого дня, коли спостереження ведеться за одним працівником, і гру­пову, коли одночасно фотографується робочий час декіль­кох працівників, зайнятих самостійною роботою.

Різновидністю фотографії робочого дня є самофотогра- фія, яка передбачає вивчення затрат робочого часу самим виконавцем робіт з одночасним виявленням необхідних затрат на ті чи інші трудові процеси і перерви в роботі.

Хронометраж — це метод поелементного дослідження трудового процесу шляхом спостережень і замірів повторюваних рухів і прийомів операції для аналізу тривалості окремих елементів операції і встановлення поелементних норм часу.

Хронометраж доцільно застосовувати для вста­новлення норм праці на роботи з циклічно повторюваними діями. Існує два основних способи хронометражних спосте­режень: вибірковий, коли проводиться вивчення окремих прийомів, і безперервний, який передбачав вивчення ряду послідовних прийомів праці. При вибірковому хронометражі спостереження проводяться без урахування поточного часу. На початку спостережуваного прийому пускають у хід стрілку секундоміра, а в момент його закінчення зупиняють. Після запису отриманого заміру в спостере­жений хронометражу стрілку повертають на нуль. При безперервному способі замірів в спостережний лист заносять не тривалість кожного прийому, а час закінчен­ня кожного прийому в хвилинах і секундах, після чого визначають тривалість кожного з них. Якщо при фотогра­фії робочого дня основне завдання полягає у виявленні екстенсивних резервів збільшення часу на оперативну ро­боту за рахунок скорочення непродуктивних і необгрун­тованих простоїв і перерв, то хронометраж, навпаки, спря­мований на виявлення резервів оперативного часу, пов'я­заних з інтенсифікацією праці.

Фотохронометраж — це поєднання хронометражу з фотографією робочого дня. В цьому випадку вивчають усі «лементи робочого часу, як оперативної роботи, так і за­трати на підготовчо-заключну роботу, обслуговування ро­бочого місця і перерви. Облік виробітку проводять одно­часно з вивченням робочого процесу по операціях, а не сумарно в кінці робочого дня, як при фотографії робочого дня.

Методикою нормування праці на роботах по землевпо­рядкуванню, розробленою колишнім Державним наукового дослідним інститутом земельних ресурсів і затвердженою Мі­ністерством сільського господарства СРСР 9 серпня 1976 p., для вивчення затрат робочого часу виконавців, які пра­цюють на проектних роботах, рекомендовано застосовувати спосіб моментних спостережень. Цей спосіб полягає в реє­страції спостерігачем протягом робочого дня моментів за­трат шляхом обходу виконавців по складеному маршруту. Зрівнявшись з фіксажним пунктом, спостерігач фіксує в спостережному листку, чим займається кожен виконавець робіт. Після цього він переходить до наступного фіксаж­ного пункту і знову фіксує дії інших виконавців. Спосте­реження, проведені протягом робочого дня, дають змогу

за сукупністю статистичної інформації встановити процент­не співвідношення або абсолютне значення кожного виду затрат часу.

Вибір способу технічного нормування залежить від тех­нологічних властивостей виконання того чи іншого виду землевпорядних робіт. Так, роботи, що їх важко розчле­нувати на циклічно повторювані операції і прийоми, до­цільно нормувати фотографією робочого дня. Більшість землевпорядних робіт, особливо проектних, важко розчле­нувати на повторювані прийоми, оскільки вони пов'язані з варіантним вирішенням питань і творчою працею, яку не­можливо розчленувати на складові частини. Тому такі роботи можна нормувати шляхом фотографування і само­фотографування робочого дня, моментних спостережень. Значна частина землевпорядних робіт може бути нормо­вана за допомогою хронометражу, особливо в тих випад­ках, коли трудовий процес складається з циклів. Це такі роботи, як обчислення площ аналітичним або механічним способами при однаковій контурності планової основи, на­кладання точок за координатами на планшет, вимірюван­ня кутів, викреслювання стандартних елементів на плано­во-картографічних матеріалах тощо.

Техніка спостережень при всіх способах однакова, а суть їх різна, оскільки спостереженням підлягає весь робочий час або його складові частини. При цьому основ­на увага повинна приділятися затратам часу на оператив­ну роботу. У зв'язку з цим розглянемо методику визна­чення норми праці за допомогою хронометражних спосте­режень.

Визначення затрат часу і розрахунок норм виробітку включає такі етапи: проведення підготовчих робіт і спо­стережень, обробка матеріалів спостережень і розрахунок норм праці. При підготовчих роботах нормувальник по­винен: 1) узагальнити досвід передовиків виробництва і встановити можливість його поширення серед інших пра­цівників; 2) вибрати об'єкт спостережень, при цьому спо­стереження переважно мають проводитися за роботою передових працівників в нормальних умовах праці; 3) роз­членувати робочий процес на стадії, елементи, накресли­ти фіксажні точки та встановити необхідну кількість спостережень (не менше двох у різний період робочого дня); 4) підготувати умови для проведення спостере­жень, а саме: пояснити працівникові мету і порядок спо­стереження, забезпечити створення нормальних умов ви­конання роботи та ін.; 5) підготувати секундомір або го динник та необхідні бланки для запису результатів спо­стережень.

Таблиця 1

Журнал хронометражних спостережень

Хронометраж дій одного спеціаліста виконують в різний час робочого дня і багаторазово. Приклад обробки даних хронометражних спостережень наведений в табл. 1.

Загальна сума визначуваної тривалості елементів по­винна дорівнювати тривалості всього часу спостереження. За матеріалами обробки журналу хронометражних спосте­режень складають баланс часу робочого дня. Головним при цьому е норматив часу на оперативну роботу

Якщо для розрахунків прийняти, що Т_р.д =8 год 12 хв, Т_нл=15хв,Тобс=5 хв, Т_в—25 хв, то Топ=492—15—5—25=447 хв.

Звідси, в нашому прикладі, денна норма ви­робітку спеціаліста при накладанні точок за координата­ми з допомогою масштабної лінійки і вимірника, визна­чена за формулою (2), становитиме Я_в«447 :0,58—77 то­чок за робочий день.

Норма виробітку збільшується, якщо норма часу опе­ративно! роботи зменшується, і навпаки. Таким чином, хронометраж є спрямованим на виявлення резервів, пов'я­заних з інтенсифікацією праці.

3.5. Запровадження норм праці

Найбільш важливим моментом нормування праці є запровадження норм праці у виробництво. Як би не була науково і обгрунтовано розроблена норма, її роль у вироб­ництві продукції не відображатиметься доти, доки вона не буде впроваджена у виробничих колективах. Процес запро­вадження норм праці у виробництво включає перевірку, розгляд і затвердження, а також освоєння розроблених норм. До затвердження технічно обгрунтовані норми пра­ці на землевпорядні роботи повинні бути перевірені у виробничих умовах і обговорені на нарадах інженерно- технічних працівників. Мета перевірки запроектованих норм праці полягає в тому, щоб підтвердити запроекто­ваний склад роботи і кількість часу на її виконання за­лежно від кваліфікації спеціаліста.

Під час обговорення запроектованих норм необхідно розробити заходи по покращанню організації праці і ви­робництва, щоб забезпечити успішне їх виконання. Вироб­ничу перевірку норм необхідно проводити протягом пев­ного періоду часу, наприклад, протягом місяця. Терміни перевірки норм встановлюються адміністрацією проектної організації разом з профкомом.

Перед початком перевірки норм проводять підготовчі роботи, які передбачають створення таких виробничих умов праці, як в запроектованих нормах, тобто необхідно впровадити таку технологію робіт, яка б відповідала за­проектованим нормам. Якість перевірки норм залежить від організації первинного обліку, тому необхідно забезпечити облік роботи кожного виконавця залежно від категорії складності. Дані перевірки норм всіма виконавцями зво­дяться в окрему відомість виконання запроектованих норм, детально аналізуються і співставляються з діючими нормами. У випадках недовиконання або значного пере

виконання норм необхідно встановити причину цього. Якщо е необхідність, то проводять повторні спостереження і зно­ву розраховують норми часу або виробітку. Результати перевірки запроектованих норм виробітку після їх обго­ворення направляють в головний проектний інститут по землевпорядкуванню для розгляду і затвердження.

Після затвердження норм часу і виробітку починаєть­ся впровадження їх у виробництво. Даний етап техніко-нормувальних робіт є найбільш відповідальним, оскільки він передбачає перехід до нових передових умов виконан­ня робіт. Для цього необхідно створити умови для успіш­ного виконання норм усіма працівниками, провести вироб­ничий інструктаж, організувати всі види технічного нор­мування.

Цінність норм залежить як від правильності її розра­хунку, так і від того, наскільки вона успішно впровадже­на у виробництво.

Для освоєння технічно обгрунтованих норм часу і ви­робітку необхідно:

— ознайомити з нормами всіх інженерно-технічних працівників проектної організації не пізніше ніж за два тижні до їх впровадження. Одночасно з цим необхідно провести масовороз'яснювальну роботу серед працівників;

— провести технічний інструктаж спеціалістів, на яко­му ознайомити їх з методами роботи, при яких нова норма повинна виконуватися;

— перевірити організаційно-технічну підготовленість проектної організації до роботи за новими нормами, тобто в умовах, які передбачені новими нормами часу і виро­бітку;

— усунути всі виявлені недоліки.

Поряд з організаційно-технічними заходами при впро­вадженні норм важлива роль відводиться обліку і пере­вірці виконання норм. Найбільш правильним методом перевірки норм є фотографія робочого дня, яка сприяє усуненню організаційно-технічних неполадок у виконанні робіт та полегшуе вибір конкретної форми допомоги Спе­ціалістам в освоєнні норм праці.

Важливою ланкою освоєння норм виробітку працівни­ками є виробничий інструктаж, який передбачає навчання їх запроектованим методам праці. Виробничий інструктаж по освоєнню норм виробітку проводиться як в усній, так і в письмовій формі. Усний інструктаж проводять безпо­середньо на робочому місці. Він полягає у роз'ясненні

порядку виконання робіт та практичному поясненні (по­казі) найбільш раціональних методів праці.

Письмовий інструктаж оформляється у вигляді інструкцій, в яких вка­зують перелік і послідовність виконання окремих прийо­мів операції, наводять дані про режим роботи і правила техніки безпеки.

Технічно обгрунтовані норми потребують організації постійного контролю за виконанням норм, який, в сило чергу, залежить від стану обліку виконання норм. Облік виконання норм дає змогу встановити досягнутий рівень продуктивності праці, знайти шляхи дальшого зростання продуктивності праці, виявити недоліки встановлених норм та планувати показники по праці.

Технічно обгрунтовані норми праці відповідають лише певному рівню організації виробництва, а з його зміною потребують певного вдосконалення. Без цього діючі норми праці старіють і стають гальмом дальшого зростання про­дуктивності праці. Все це потребує систематичної роботи по оновленню застарілих норм.

Норми праці повинні переглядатися в межах затвердже­ного фонду заробітної плати з урахуванням завдань по зниженню собівартості продукції, підвищення продуктив­ності праці і середньої заробітної плати.

Затверджені норми праці на землевпорядні роботи видаються в вигляді збірників норм виробітку^норм часу або розцінок. До 1967 р. в системі Республіканського про­ектного інституту по землевпорядкуванню Укрземпроект нормування праці здійснювалося у вигляді норм виробіт­ку. Еталоном норми виробітку був технікомісяць, тобто затрати робочого часу техніка середньої кваліфікації на виконання певної роботи. При цьому по кожному виду, стадії і елементу робіт передбачалася норма тисяч гек­тарів або інших нормоутворюючих одиниць на один тех­нікомісяць і кількість технікомісяців на господарство. Недоліком такого нормування праці було те, що норма праці у вигляді технікомісяця відображала усереднений показник затрат робочого часу, розрахований на спеціа­лістів різної кваліфікації. Наприклад, при складанні про­екту внутрігосподарського землевпорядкування передбача­лося, що цю роботу можуть виконувати старший інженер, інженер або старший технік. Залежно від розмірів земле­користування господарства і категорії трудності робіт їм встановлювалася однакова норма — кількість технікоміся­ців на господарство. Очевидно, що для старшого інженера і старшого техніка при складанні проекту внутрігосподар­ського землевпорядкування господарства з розміром земле-

користування 5,0 тис. га при IV категорії трудності робіт норма часу 1,13 технікомісяця, як це було передбачено в нормах виробітку і, не рівнонапружена для них. Те ж можна сказати і про інші види землевпорядних робіт.

У 1972 р. Міністерством сільського господарства УРСР затверджені і введені в дію нові норми праці на земле­впорядні роботи, розраховані в грошовому виразі у виді розцінок, які залежать від норм виробітку або норм часу та тарифної ставки спеціаліста.

Норма праці спеціалісту встановлюється залежно від коефіцієнта виробітку ним продукції на 1 крб. встановле­ної йому заробітної плати. Коефіцієнт виробітку визна­чають за допомогою середньорічного місячного виробітку на одного виконавця основного виробничого складу в ці­лому по проектній організації. Так, якщо місячний поса­довий оклад спеціаліста становив 400 крб., а коефіцієнт виробітку 4,0, то норма праці на місяць дорівнювала 1600 крб.

Діючі норми праці охоплюють всі види землевпорядних робіт в розрізі стадій і елементів робіт. При цьому норми на проектні роботи включають затрати часу, пов'язані з вивченням об'єктів проектування, збиранням матеріалів, проведенням необхідних погоджень проектних матеріалів, участю в складанні завдання на проектування і захисті проекту у відповідних інстанціях. При виконанні польових робіт норми праці по всіх видах включають також витра­ти на наймання робітників, гужового транспорту, виготов­лення межових знаків, на переїзди, переходи на об'єкті проектування.

Як і норми виробітку, що існували раніше, діючими нормами праці визначаються показники вартості робіт за­лежно від розмірів площі землеволодіння, землекористу­вання (ділянки) господарства, кілометражу, категорії трудності робіт та інших нормоутворюючих факторів. Нор­ма праці підвищується із збільшенням розміру площі зем­леволодіння, землекористування (ділянки) і категорії труд­ності, та навпаки.

При користуванні нормами праці спочатку визначають загальну вартість за видом землевпорядних робіт, а по­тім — за стадіями і елементами робіт. У розмірі всіх еле­ментів робіт знаходять процентне співвідношення затрат праці в загальному їх обсязі за стадіями робіт. Для кож ного спеціаліста відповідно до його кваліфікації і поса­дового окладу встановлюють норму праці у грошовому виразі.

I Норми виробітку на проектно-вишукувальні роботи по земле- впвряякувампю, що викопуються інститутом «Укрземпроект». К , 1966. С. їв.

Розглядаючи процес нормування праці в землевпоряд­ному виробництві, слід зазначити, що він потребує постій­ного вдосконалення. У зв'язку з цим можна виділити такі основні напрями покращання нормування праці в дінроземах та їх підрозділах: 1) розширення сфери застосування норм як у виробничій, так і в невиробничій галузях; 2) за­безпечення єдності норм праці, без якої вони не можуть стати дійсною основою оплати по кількості праці. Тільки рівнозначність норм праці забезпечує облік однакового ступеня напруженості людей в процесі праці, а відповідно і рівну оплату за рівну працю; 3) передбачення найбільш раціональних організаційно-технічних умов виконання робіт і включення у збірники типових норм і нормативів часу детальних вказівок про те, на які саме умови роз­раховані норми і нормативи; 4) скорочення затрат праці і засобів на розробку нормативних матеріалів як по лінії зниження вартості нормативно-дослідних робіт, так і по лінії здешевлення оперативного нормування безпосередньо в проектних організаціях; 5) забезпечення диференціації норм праці відповідно до умов виробництва; 6) залучення до справи нормування праці в проектних організаціях ши­рокого кола спеціалістів.

Усе це дає можливість з більшою обгрунтованістю визначати затрати праці, сприяє швидкому впровадженню кращих форм організації робіт, передових прийомів і ме­тодів праці, постійному підвищенню її продуктивності на проектно-вишукувальних роботах, а разом з тим — поліп­шенню землевпорядного виробництва в цілом

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Iсторичне значення революції.
6. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
7. Ocнoвнi визначення здоров'я
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
10. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
11. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
12. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .

Переглядів: 4407