МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Залежно від місця процесів запам’ятовування в структурі діяльності розрізняють мимовільне та довільне запам’ятовування.Розрізняють такі головні процеси пам’яті: запам’ятовування, зберігання, відтворення, забування. Процеси і закономірності пам'яті. Пам'ять є складною системою процесів, що здійснюють повний цикл перетворень інформації суб’єктом: запам’ятовування, зберігання,відтворення і забування. У структурі цілеспрямованої діяльності людини ці мнемічні процеси виступають як важлива умова ефективності. Пам'ять вважають основою навчання, і його продуктивність пов’язують з повнотою засвоєння знань, тривалістю їх зберігання у часі, готовністю до адекватного використання в різних ситуаціях пізнавальної і практичної діяльності. Запам’ятовування -це процес пам’яті, який забезпечує приймання, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню, асоціацій та мнемічних слідів у нейронних структурах мозку.Це процес пам’яті, за допомогою якого відбувається введення нової інформації (образів сприймання,уявлення, думок переживань) у пам’яті і закріплення в ній шляхом пов’язування нового з набутим раніше. Через запам’ятовування відбувається нагромадження і закріплення нових знань,які збагачують досвід людини. Воно є найважливішою умовою їх наступного відновлення з метою використання в процесі діяльності . Ефективність запам’ятовування залежить від особливостей матеріалу, який запам’ятовують, і активності суб’єкта: краще організований, осмислений і значущий для суб’єкта матеріал швидше і легше запам’ятовується Мимовільне запам’ятовуваннямає місцетоді, коли людина не ставить собі за мету щось закріплювати і в подальшому використовувати цю інформацію. При мимовільному ( ненавмисному) запам’ятовуванні ми не ставимо собі мети запам’ятати щось і не застосовуємо яких небудь засобів для того, щоб запам’ятати. При довільному (навмисному) запам’ятовуванні людина ставить перед собою мету запам’ятати, що-небудь і вживає спеціальних засобів для досягнення цієї мети. Так, учень, готуючи урок, осмислює навчальний матеріал, повторює, переказує про себе, щоб краще його запам’ятати. Таким чином, довільне запам’ятовування є спеціальною (мнемічною) дією як за своєю метою, так і за способом свого здійснення. Однією з основних умов продуктивності довільного запам’ятання є чітка постановка мети, завдання запам’ятати. Крім поділу запам’ятовування на мимовільне і довільне, розрізняють ще смислове(логічне) і механічне запам’ятовування. Смислове запам’ятовування пов’язане з розумінням матеріалу, що запам’ятовується. Воно є смисловим у всіх тих випадках, коли воно ґрунтується в межах даного ступеня розвитку мислення на правильному відображенні зв’язків предметів і явищ, хоч глибина, складність цього відображення і буде різною. Смислове, логічне запам’ятовування розвивається у зв’язку з розвитком мисленням і мовлення. Механічне запам’ятовування наявне у всіх тих випадках, коли не забезпечується осмислювання, розуміння, розуміння запам’ятовуваного матеріалу. Запам’ятоване відтворюється в нашому подальшому житті, оживаючи знову в нашій свідомості у вигляді образів тих об’єктів, які ми колись сприймали, уявлень, думок, почуттів. Відтворення є доказом наявності запам’ятовування. Тому для свідомого керування пам’яттю знання закономірностей відтворення не менш важливе, ніж знання закономірностей запам’ятовування. Відтворення – процес пам’яті, внаслідок якого актуалізується раніше закріплений зміст(образів, думок,уявлень, почуттів) переведення його з довгочасної пам’яті в оперативну. Фізіологічною основою відтворення є пожвавлення в корі головного мозку людини раніше утворених тимчасових нервових зв’язків. Воно може бути мимовільне, що відбувається ніби само по собі, без спеціальної мети щось відтворити; а довільне –актуалізується за наявності мети пригадати якийсь матеріал [20,61]. Відтворення, як і запам’ятовування, нерозривно пов’язано з мовою. Слова є засобом пожвавлення асоціаційних зв’язків, засобом актуалізації не тільки абстрактного, а й образного, наочного змісту. Розрізняють такі види відтворення: впізнавання і пригадування. Впізнавання – це відтворення якого – небудь об’єкта в умовах повторного його сприймання. Так сприймаючи, повторно які - небудь предмети, читаючи вдруге певну книжку ми відтворюємо образи цих предметів, думки прочитаної книжки, що збереглись від попередніх сприймань, і тому сприймаємо їх не як нові для нас, а як знайомі нам. Пригадування відрізняється від пізнавання тим, що воно відбувається без повторного сприймання того об’єкта, образ якого відтворюється. Пригадування-довільне відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль. Внаслідок пригадування з тривалої пам’яті відновлюється необхідна індивіду інформація. Пригадування потребує вольових зусиль, наполегливості. Дослідження показують, що успіх пригадування залежить від того, наскільки чітко і точно усвідомлюється зміст репродуктивного завдання. Багато з того, що ми запам’ятовуємо, через деякий час в більшій або меншій мірі забувається. Забування проявляється в тому, що втрачається чіткість закріпленого в пам’яті матеріалу, зменшується його обсяг, виникають помилки при відтворені, стає неможливим відтворення . Забування –цемнемічній процес, який сприяє втраті чіткості й зменшення обсягу запам”ятованого, виникнення помилок у відтворенні. Фізіологічною основою забування є гальмування тимчасових нервових зв’язків.. При забуванні згасають тимчасові нервові зв’язки, що не підкріплювалися тривалий час, тобто не повторювалися, не використовувалися в діяльності. Воно відбувається через те, що запам’ятовування матеріалу не є важливим для людини і тому фіксується недостатньо міцно . Воно пов’язане з підсвідомими мотивами. З. Фрейд відкрив активний вид забування – придушення. Так, наприклад, можна забути вивчити урок або забути з’явитися на важливу зустріч, яка може мати неприємні наслідки. З. Фрейд пояснював це мотивоване забування не випадковістю, а справжнім гальмуванням слідів неприємної інформації в пам’яті на рівні свідомості і витісненням їх у підсвідомість, де вони утримуються ціною значних затрат енергії . Отже, всі процеси постійно взаємодіють, утворюючи єдину систему пам’яті. Як зазначено у вище наведених характеристиках цих процесів, їх ефективність опосередкована загальними об’єктивними і суб’єктивними факторами. Системний і структурно – функціональний аналіз мнемічних процесів дає змогу зрозуміти динаміку їх взаємодії і відійти від традиційного уявлення про послідовність у часі: запам’ятовування – зберігання – відтворення – забування.
Читайте також:
|
||||||||
|