Параметри вільного часу

Можна перелічити параметри вільного часу. По-перше, це його обсяг, який залежить від тривалості робочого дня, кількості часу, що витрачається на дорогу до місця роботи і додому, від кількості часу, витраченого на задоволення побутових потреб тощо. Чим менше часу витрачається на всі ці необхідні речі, тим більше його залишається на вільний час. В обсязі вільного часу є й певні умовності. Так, наприклад, працю на присадибній ділянці можна не зараховувати до вільного часу, бо часто це викликано нагальною потребою у здобутті додаткових засобів харчування і т.д. Але якщо ця робота проводиться індивідом задля свого задоволення і, роблячи її, він таким чином відпочиває, тоді вона зараховується до вільного часу. Щодо часів відпочинку, пов'язаних із відновленням фізіологічних функцій організму, то тут також може бути по-різному: одному для відпочинку достатньо поспати 6 годин на добу, а іншому - 8. Отже, у першого індивіда буде більше вільного часу, ніж у другого. Таким чином, крім загальних підходів до обчислення обсягу вільного часу, в кожному окремому випадку потрібен індивідуальний підхід.

По-друге, вільний час можна розкласти на певні елементи: творча діяльність, навчання, фізичні заняття, ігри з дітьми, зустрічі з друзями, хобі, пасивний відпочинок, антикультурні дії тощо. Цей список елементів можна продовжувати, але у цьому немає потреби. Головне ж тут те, що, як і в першому випадку, список цих елементів для кожної особистості має бути суто індивідуальним. Саме в цьому і полягає свобода вибору занять у вільний час індивідом, бо вільний час є відвойованим у природи правом на час, який він може використати за своїм бажанням, що і складає основу його життя, його сенс.

По-третє, зміст вільного часу залежить від якості конкретних занять людини, характеристик конкретної людини, від того, якою особистістю вона є, яка її індивідуальність. Тобто, зміст або якість вільного часу залежать від якості занять, які особистість проводить протягом цього вільного часу. Чим змістовніше і відповідно якісніше проводить свій вільний час особистість, тим більше вона зростає духовно і фізично, тим яскравіше окреслюється її індивідуальність.

Існує думка, що сфера вільного часу це сфера свободи людини від суспільства. Це не зовсім правильно, бо людина, хоча й отримує більше свободи діяльності і вільний час, все рівно не відокремлюється від суспільства і не стає незалежною від нього. Навіть може бути навпаки, завдяки своєму вільному часові людина стає більш залежною від суспільства, тісніше з ним пов'язаною. Чи участь конкретного індивіда у тому бразильському карнавалі відокремлює його від суспільства? Чи робить його менш залежним від нього? Навпаки, це її ще тісніше пов'язує із суспільством, бо сутність карнавалу саме в масовості. Людина тут залишається вільною лише в тому, що може вільно вирішувати: чи брати їй участь у карнавалі, чи ні.

Чималу кількість обсягу вільного часу подекуди займає дозвілля. Дозвілля, як ми вже говорили вище, - це той час, що залишається від всього обсягу вільного часу для відпочинку і розваг. До 20-х, 30-х років соціологів майже не турбувала проблема організації та упорядкування дозвілля. Вважалось, що вільний час на те і вільний, щоб людина могла займатися тим, чим їй заманеться. Головну увагу було сконцентровано на виробництві, на підвищенні продуктивності праці і всіх чинниках, які впливають на цю продуктивність. Але численні емпіричні дослідження, розвиток менеджменту людських відносин на виробництві привели до висновку, що дозвілля у вільний час не повинно бути кинутим напризволяще. Його потрібно певним чином організовувати. Отже, паралельно з менеджментом людських відносин у 20 - 30-х роках XX ст. виникає інфраструктура організації дозвілля. Після другої світової війни цей напрям розвивається особливо інтенсивно. З 1969 року навіть видається міжнародний журнал «Суспільство і дозвілля».

Вільний час стає об'єктом для цілих галузей діяльності: шоу-бізнес, кіно, телебачення, картинні галереї, театр, література, ресторани, кафе, туристські подорожі тощо. Ціла індустрія розваг у суспільстві працює на забезпечення зайнятістю людей у вільний час. Соціологи, економісти та й політики зрозуміли, що добре налагоджена індустрія розваг і відпочинку корисна для суспільства з усіх боків. По-перше, одним із завдань вільного часу є відпочинок трудівника, відновлення ним фізичних і духовних сил для роботи наступного дня. Тому, щоб людина могла це зробити найкращим чином, вона повинна мати можливість відпочити так, як того сама забажає. Звідси - потреба найширшого асортименту розваг і видів відпочинку. По-друге, поринаючи після трудового дня у гущу розваг, людина тим самим відмежовується від повсякденних соціальних, економічних та політичних проблем, знімаючи стресові ситуації і забуваючи економічні та політичні негаразди. Людина на певний час забувається, цілком віддаючись відпочинку, а це корисно для неї і з фізичного, і психологічного, і соціального боків.

Можуть зауважити, що відволікання системою розваг людей від соціальних проблем може зробити їх менш соціально-активними. Така думка досить виправдана: дійсно, розважаючись і відпочиваючи, людина менше уваги приділяє різним соціальним проблемам. Але це все лише до певної міри. Не треба думати, що шоу-бізнес та й взагалі вся система зайнятості у вільний час стоять осторонь загального стану суспільства. Вони тісно пов'язані і з економічною, і з політичною сферами діяльності, і будь-які негативні зміни в цих сферах одразу відіб'ються на функціонуванні сфери дозвілля. Якщо у суспільстві існують певна стабільність, високий рівень життя, злагода між різними гілками влади, то й сфера дозвілля почуває себе стабільно. Якщо в інших сферах відбудуться якісь прикрі зміни, наприклад, настане економічна криза, то вона неодмінно позначиться на представниках будь-якого шоу-бізнесу. Отже, люди не отримають звичної для них порції розваг, їх відпочинок погіршає, і вони змушені будуть проявити соціальну активність, щоб повернутись до найкращих часів. Коли такого не відбувається у суспільстві, то це означає, що в ньому панує стабільність, злагода, достаток і соціальна задоволеність його членів.

Сучасне цивілізоване суспільство – це суспільство споживання. Дозвілля у сучасному суспільстві стає загальнодоступною культурною цінністю. Існує поняття світу життя людини. У нього входять: природне середовище, культурно-соціальні умови існування, сфера індивідуальних почуттів і переживань людини тощо. Людина та її вільний час стають продовженням і умовою виробничого процесу. Дозвілля і споживання головні вимоги світу життя сучасної людини. Треба будувати індустрію дозвілля, організовувати її економічно. Таким чином сфера вільного часу перетворюється в соціальний інститут.

Досить цікавим є зв'язок між освітою і вільним часом. Освіту вважають, головним чином, засобом залучення людей у систему суспільного виробництва. Загальна тенденція розвитку освіти від егалітарної до масової, від вузькоснеціалізованої до освіти з широкою культурно-гуманітарною основою веде до того, що освіта все більше змішується зі сферою вільного часу, сферою дозвілля. Вони взаємопов'язані і тому повинні сприяти розвитку один одного. Професія, отримана завдяки певній освіті, це не просто момент соціалізації людини, а ще й універсальне визначення вільного життя людини. Професія диктує й обсяг вільного часу кожного індивіда. Якщо робітник на заводі працює від «гудка до гудка», то є інші професії, представники яких не регламентовані певним часом і відповідно розпоряджаються ним на свій розсуд. Від професії залежить тривалість відпустки, а отже, і кількість вільного часу. Використання індивідом свого вільного часу для отримання певної освіти є засобом збільшення свого вільного часу у майбутньому. Але тут є й інший бік проблеми: освіта із засобу отримання додаткового вільного часу може стати діяльністю, яка входить складовою частиною у вільний час. Тут нічого поганого немає, якщо у людини виникає потреба вчитися і, отримавши одну освіту, намагатися отримати ще й іншу, то вона стає нібито покликанням людини і перетворюється поступово у самоосвіту. Людина вільна і, якщо вона вибирає собі такий шлях життя, так заповнює свій вільний час, то це її право.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Категорія часу в соціології	\|	Проблеми вільного часу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.046 сек.