Міжособистісні відносини

В умовах групової взаємодії і спілкування люди часто виявляють специфічні властивості, що дістали назву соціально-психологічних феноменів групової поведінки:

1) феномен соціальної фасилітації. Присутність інших завжди збуджує і благотворно позначається га вирішенні простих і звичайних справ; водночас заважає вирішенню складних справ;

2) феномен соціальних лінощів. Люди докладають менше зусиль, коли об’єднують свої знання і вміння заради досягнення спільної мети, ніж у випадку індивідуальної відповідальності, коли добре видно внесок кожного в загальну справу. Вплив соціальних лінощів послаблюється за таких умов:

- якщо спільна діяльність приваблює та захоплює;

- коли члени групи – друзі;

- коли разом трудяться працівники, що належать до колективістських культур (азіатських);

- коли група складається переважно з жінок;

3) феномен деіндивідуалізації, або чому разом люди роблять те, чого не робили б поодинці. У групі нормативне стримування іноді слабшає, якщо тиск посилюється а відповідальність зменшується. Цей феномен проявляється за таких умов:

- від збільшення групи;

- фізична анонімність і знеособленість;

- ослаблене самоусвідомлення;

- феномен групового мислення.

Групова і міжособистісна сумісність – це передумова згуртованості групи, яка у свою чергу, є одним з процесів групової динаміки, мірою потягу співробітників один до одного та до групи загалом, характеристикою ступеня їх єдності. Основні показники згуртованості:

- рівень взаємної симпатії в міжособистісних стосунках;

- ступінь привабливості групи для осіб, що входять до неї;

- мотиваційна сфера згуртованості індивідів.

Індексом згуртованості є частота збігу індивідуальних оцінок, позиції щодо значущих для групи об’єктів. Згуртованість за своїм змістом не тотожна спрацьованості, для якої характерне узгоджене поєднання дій співробітників у часі і просторі.

Оптимальна модель виробничого колективу передбачає поєднання людей з урахуванням їх сумісності. «Сумісність», «гармонізація», «спрацьованість» — поняття, які описують одне й те саме явище — оптимальне поєднання властивостей учасників, яке забезпечує ефективне їх існування. Рівні розвитку колективу представлені на рисунку 6.

Особливості та рівні розвитку колективу
Особлива значущість цілей і завдань, навчання і виховання членів колективу	Цілеспрямова-ність у діяльності	Вимогливість один до одного за результати діяльності і дисципліни	Наявність керівних органів у структурі колективу	Різнорідність за віком, статтю, досвідом роботи та часом перебування в колективі
1 рівень - невпорядкований	2 рівень – частково впорядкований	3 рівень – практично впорядкований	4 рівень високоорганізований

Рис. 6. Рівні розвитку колективу

Групова сумісність — найсприятливіше поєднання властивостей членів групи, яке забезпечує успіх спільної справи і особисте задоволення кожного члена групи від роботи.

У спілкуванні добре суміщаються два різних темпераменти: холерик і флегматик, сангвінік і меланхолік, — і гірше уживаються особи з однотипними темпераментами. Проте щодо роботи, яка потребує рухливості нервової системи від усіх її учасників, то протилежні темпераменти не сумісні, бо не забезпечують однакового темпу.

Особливо важко працювати разом холерику і меланхоліку. Надзвичайна чутливість нервової системи останнього, підвищена вразливість його психіки найменшою мірою пристосовані до сприймання бурхливих реакцій холерика. За інших однакових умов меланхоліку легше працювати з флегматиком.

Соціально-психологічна сумісність передбачає взаємовідносини людей з такими властивостями, які забезпечують сприятливий морально-психологічний клімат у колективі й які сприяють успішному виконанню соціальних ролей. Соціально-психологічна сумісність зумовлюється насамперед гармонією характерів взаємодіючих людей (що не означає їх однаковості). Зв'язки встановлюються швидше і бувають міцнішими у людей з рисами характерів, які доповнюють один одного: один — рішучий, нестриманий, інший — спокійний, розсудливий. Сумісність можлива і при однакових характерах, але ймовірність розладу спілкування в цьому разі велика. Психологічну сумісність підвищують такі риси характеру, як толерантність, терпимість, інтелігентність, вміння поставити себе на місце іншої людини, урахування вікових та індивідуальних особливостей людини, довіра.

Групова сумісність є передумовою згуртованості трудового колективу. Згуртованість — це міра потягу членів групи один до одного і до групи в цілому, характеристика ступеня їх єдності. Високозгуртованою є група, члени якої відчувають сильний потяг один до одного і вважають себе схожими.

Спрацьованість — це узгодження в роботі між її учасниками, тобто найкраще поєднання їх дій у часі й просторі. Найважливіше у спрацьованості — успіх і вигода (як мінімальні витрати на спільну роботу). Найкраще спрацьовуються люди, між якими закріпилися індиферентні відносини, аби тільки не було ворожості. Основним критерієм спрацьованості є продуктивність праці.

У колективі можуть виникати і диз'юнктивні (роз'єднуючі) взаємини, коли успіх однієї людини призводить до невдачі іншої. У таких випадках людина сприймається як об'єкт, що породжує негативні почуття різної інтенсивності, починаючи від незначної незручності й закінчуючи блокадою всієї життєдіяльності людини. Людина засмучується, якщо об'єкт зненависті здоровий і процвітає, відчуває злість і відразу в його присутності. Вона радіє, коли іншого переслідують невдачі, і відчуває роздратування, неспокій, коли хтось інший досягає успіху.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Статус, соціальні ролі, групові норми і цінності у групі.	\|	Соціально-психологічний клімат колективу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.