Статус, соціальні ролі, групові норми і цінності у групі.

Організаційні структури на виробництві можуть мати різну природу і систематизуються у два види відносин: ділові й особисті.

Ділові відносини утворюють офіційну структуру колективу, тобто структуру, що відбиває службові взаємовідносини у колективі Офіційна структура колективу — це сукупність техніко-економічних, соціально-політичних та ідеологічних відносин, що виникають між членами трудового колективу як виконавцями певних виробничих функцій. Керівництво на основі штатного розпису і посадових інструкцій розподіляє завдання по горизонталі та вертикалі встановлює порядок підпорядкування і керівництва. Це офіційні відносини.

Групові норми- це такі правила поведінки та діяльності, які стають мотивом поведінки кожного члена групи. Це якісні зразки поведінки, яким добровільно підпорядковуються члени групи, беручи на себе внутрішньомотивований обов'язок їх виконувати, дотримуватися. Підтримуються групові норми груповими почуттями. Які слід розуміти як відносно стійкі форми відображення соціального буття групи через інтеграцію однотипних відчувань, сприймань і переживань на основі ставлення всіх її членів до предметів і явищ соціальної дійсності. Почуття передусім виконують такі функції в життєдіяльності групи: регулювання, спонукання, мобілізації.

Груповий настрій- це домінуюча однорідна більш-менш стійка емоційна реакція членів групи на вагомі події, вчинки й поведінку окремих людей і окремих груп, на результати діяльності, стиль управління, а також на вплив групових почуттів у цей період.

Групові ціннісні орієнтації- це усвідомлені значущі предмети, явища та ідеали, відображені в соціальній психіці групи у вигляді фіксованих соціальних установок. Групові ціннісні орієнтації виявляються як соціально-психологічні установки, які відображають не лише цінності як абсолют, а цінності у нерозривному зв'язку з інтересами й потребами на стадії їхньої актуалізації, цінності, сформовані спочатку під їхнім впливом.

Групові взаємини. Для реалізації соціально-психологічного смислу спільності члени групи організовують спільну діяльність. Для цього вони вступають у певні взаємини (взаємодію і спілкування). Взаємини у групі - це специфічна мережа міжособистісних, внутрішньогрупових, між групою та особистістю соціально-психологічних зв'язків, залежностей і взаємодій, зумовлених смислом спільності (СС), станом соціальної психіки, а також взаємними оцінками діяльності.

У групі виявлено чотирипрошаркову структуру взаємин. Перший головний прошарок групових взаємин становлять ті, що зумовлені дією визначального СС (так звані «взаємини смислової залежності»). Вони певною мірою накладають свій відбиток на структуру взаємин у групі.

Другий прошарок взаємин зумовлений самим процесом діяльності. Згідно з поглядами А.В. Петровського і В.В. Шпалінського, «взаємини людей у групах більшою чи меншою мірою опосередковані метою, завданнями й цінностями спільної діяльності, тобто її реальним змістом»

Третій прошарок колективних взаємин утворюється на підставі взаємних оцінок з боку членів групи, а також поведінки, активності, наполегливості, властивостей особистості та ін.

Четвертий прошарок взаємин формується на основі емоційної привабливості чи непривабливості, симпатії чи антипатії тощо. Серед основних форм стосунків на основі емоційного сприймання - прихильність, повага, захоплення, ворожість, неприязнь, ненависть тощо. Вони виникають унаслідок особистих оцінок особистості членів групи, манери їхньої поведінки, стилю взаємодії, навіть міміки, жестів тощо.

Ці прошарки групових взаємин своєрідно поєднуються, накладаються і перетинаються в процесі повсякденної діяльності членів групи. Ставлення до товаришів, груп становить соціально-психологічну готовність окремого члена групи до відповідного типу взаємодії і спілкування з ними. Кожний тип взаємин має свою соціально-психологічну структуру. Головні елементи цієї структури: пізнавальні, емоційно-оцінні, соціально-психологічні стереотипи, соціально-психологічні установки, виконавчо-вольові.

На основі взаємовідносин і взаємовпливів членів групи визначається групова диференціація, тобто кожний член групи визначає статус, що відрізняє його положення від положення інших.

Соціально-психологічний статус — це положення суб'єкта в малій групі, структурі її відносин, яке визначає права, обов'язки і привілеї. Складаючи конкретне уявлення про людину, ми насамперед визначаємо її соціальний статус.

Статус — це ступінь авторитетності особистості. Дослідження показали, що члени групи, які мають досить високий статус, здатні істотно впливати на рішення групи. Сприймаючи й оцінюючи статус конкретної особистості, керівник повинен ураховувати якомога більше професійно значущих якостей підлеглого. Статус особистості відбивається у системі ролей, які вона виконує.

Соціальна роль — це певний спосіб поведінки людей відповідно до їхнього статусу, позиції в суспільстві та системі міжособистісних взаємин. Існують дві основні спрямованості ролей для створення групи, що працюватиме ефективно.

Перша — зумовлюється посадою, яку обіймає працівник у виробничому колективі.

Друга роль — «роль у групі». У групі спостерігається розподіл «групових ролей», які дуже важливо знати для успіху групової діяльності. Кожна роль специфічна й зумовлена потребами управління:

«Голова» — його цікавлять цілі і завдання організації. Він — соціальний лідер.

«Оформлювач рішень» — лідер у роботі. Присутність цієї людини в колективі приносить користь він змушує рухатися вперед, намагається реалізувати прийняті рішення.

«Порадник» — спокійний, врівноважений, максимально об'єктивний, схильний до безпристрасного, зваженого аналізу стану справ, не схильний до емоційних поривів.

«Новатор» — поставляє групі нові, оригінальні ідеї, нові методи роботи. Має високий коефіцієнт інтелектуальності.

«Практик-організатор» — характеризується пристрастю до реалізації поставлених завдань.

«Розвідник ресурсів» — активний, динамічний, легко спілкується, добре відчуває емоційну спрямованість ділового партнера. Виходить за межі групи, має безліч контактів, приносить нові ідеї.

«Душа групи» — чуйний, завжди обізнаний з потребами і турботами колег, їх особистими справами.

«Доводчик» — сильний характер, схильний до самоконтролю. Любить моралізувати, апелюючи до почуття обов'язку, патріотизму, честі колективу.

¨Перелік використаної літератури:

1. Варій М.Й. Психологія: Навчальний посібник/ Для студ. Вищ. Навч. Закладів. – К.: Центр Учбової Літератури. -2007. – 592с.

2. Савельєва В.С. Психологія управління. – К.: «Професіонал», 2005– 320 с.

3. Обран-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник: У 2 кн. Кн. 2: Соціальна психологія груп. Прикладна соціальна психологія. – К.: Либідь, 2006. – 560 с.

4. Социальная психология: курс лекций / Н.М. Ануфриева и др. – К.: МАУП, 2007. – 88 с.

L Контрольні питання до теми:

1. Поняття групи в психології.

2. Види груп.

3. Групова думка.

4. Групові норми.

5. Групові ціннісні орієнтири.

6. Статус члена групи.

7. Соціальна роль в групі.

ТЕМА 8: Міжособистісні відносини та соціально-психологічний клімат в колективі

План:

1. Міжособистісні відносини.

2. Соціально-психологічний клімат колективу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види та класифікація груп.	\|	Міжособистісні відносини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.