Етапи взаємодії

Історичні етапи взаємодії людей та природи

Вивчення історії взаємодії суспільства та природи необхідне як для кращого розуміння сучасного стану суспільства і оточуючого навколишнього природного середовища, так і для науково обґрунтованих прогнозів особливостей їх взаємодії в майбутньому.

Загальна тривалість часу, на протязі якого здійснювалась взаємодія людини і природи, нараховує не менше 3,5 млн. років. Саме такий вік знахідок кісток найдревніших людей (архантропів), а також слідів їх життєдіяльності – перших кам’яних знарядь, знайдених у Східній Африці.

Звісно, на протязі настільки довгого часу характер взаємовідносин людини з природою сильно змінювався.

Найдревніші люди та умови їх існування(бл. 3,5 млн. років тому – 8 тис. до н. е.)Спершу вирішальну роль в відносинах людина-природа грав природний фактор. Залежність древніх людей від природи була найбільшою. Вони були одним з біологічних компонентів природних екосистем. Але розвиваючись, використовуючи свої розумові і фізичні здібності і удосконалюючи свою матеріальну культуру, древні люди – архантропи і палеоантропи – все більше і більше змінювали свої взаємини з природою. Між людиною і навколишнім середовищем виникла нова система зв’язків, що функціонувала з допомогою технічних засобів.

Засоби праці та штучне добування вогню розширили можливості використання природних ресурсів. Постійне використання знарядь закріпило відділення людини від решти компонентів екосистем. В результаті все більше розвивались функції первісного присвійного господарства.Ще пройшло кілька сотень тисяч років, і сформувалась людина сучасного типу – неоантроп, і перша структурна організація суспільства – первіснообщинний лад. В умовах даного порядку чисто присвійний тип господарства досяг своєї найбільшої ефективності в основному за рахунок різноманітних форм колективного мисливства та розподілу праці. На цьому закінчується палеоліт, на протязі якого людина в процесі своєї господарської діяльності займалась лиш вилученням з природи існуючих природних ресурсів.

Неолітична революція(бл. 10 тис. років тому) В неоліті починається перехід від присвійних форм господарства до відтворювальних форм (тваринництва(Євразія) та землеробства (Середземномор’я, Передня і Південна Азія). В цьому переході природний фактор грав важливу роль. Погіршились природні умови, до яких були пристосовані форми пізньопалеолітичного мисливства, що призвело до зниження продуктивності мисливства. Через зростання чисельності населення потреба в їжі різко зростала. В свою чергу, в результаті кліматичних змін в ряді районів створились сприятливі умови для розвитку землеробства. Розвиток землеробства та тваринництва різко посилив вплив людини на природне оточення. Збільшення оброблюваних земель, земель під пасовища за рахунок лісів та степів, меліораційні процеси створювали оази серед пустель.

Розвиток відтворюючого господарства, що почався в неоліті продовжувався в епохи бронзи і заліза, різко прогресував з виникненням рабовласницьких країн, а згодом і в феодалізмі. В рабовласницькому та феодальному суспільстві росли населені пункти, особливо міста – центри торгівлі, в яких зосереджувались ремісницькі мануфактури. Ріст міст різко змінював умови життя людей. Природні ландшафти тут швидко змінювались, набуваючи не завжди сприятливих для життя міщан рис. Проте все-таки головною формою взаємодії суспільства з природою залишалось сільське господарство, обумовлене особливостями природи тих чи інших районів Землі. Ця географічна різниця компенсувалась світовою торгівлею.

Промислова революція(ХVIII-XIXст)-перехід від ремесла і мануфактури до машинної індустрії, що супроводжувався не тільки ростом продуктивності праці, але й залученням до господарського обороту нових джерел сировини та енергії. В результаті цього різко посилився вплив господарської діяльності людини на природу. Стали швидко розширятись промислові райони і міста, в яких концентрувалось населення, котре мігрувало з сіл. Посилюється нерівномірність господарського розвитку, закладаються основи міжнародного географічного поділу праці, посилюється залежність від передових країн.

Науково-технічна революція (ХХ ст.)охопила всі сфери життя людства та регіони світу, взаємодію суспільства та природи, що характеризується особливою складністю, глибиною, масштабом та динамізмом. В результаті цієї взаємодії, а також поширення процесів урбанізації, порушується стан природного середовища, знижується можливість природних систем до самовідновлення. Загострюються дефіцити енергетичних, земельних, продовольчих і мінеральних ресурсів. Розвиток світового господарства, розширення міжнародних економічних зв’язків привели до того, що взаємодія суспільства з навколишнім середовищем отримала багатообразний характер. Вона все глибше та інтенсивніше проходить на всіх географічних рівнях – від місцевого до глобального, включаючи Світовий океан та Космос.

В другій половині ХХ століття вплив людей на природу різко зріс. Видатні досягнення науки і техніки дозволили людству використовувати нові сили природи, ефективніше перетворювати її багатства в споживчі блага, націлено формувати оточуюче середовище, з іншої сторони росте і прямий «тиск» суспільства на природу.

Отже, з історії взаємодії природи і людини видно, як порівняно обмежена, пасивна і пристосовницька роль древньої людини до умов природного середовища стала швидко змінюватись активними діями нової людини по корінній зміні природи. Ці процеси все більше пришвидшувались в часі та розширялись в просторі.

2. Вплив людства на природу та його наслідки:

В процесі діяльності людство свідомо чи несвідомо змінює природу. Слід пам’ятати, що хоча нам здається, що ми впливаємо на окремі компоненти природи – рослинність, ґрунти, але внаслідок загального зв’язку явищ у природі (системного характеру географічної оболонки) проходять ланцюгові реакції, і наслідки нашого впливу часто повертаються до нас, як останньої ланки даного ланцюга. Зміни природи викликають зміну в кількості, якості, вартості отриманої нами продукції, виявляються у захворюваннях населення. Отже, зв’язки людини з природою стають все більш розгалуженими і тісними.

Принципові підходи до дослідженняоптимізації взаємодії суспільства і природи В.С. Преображенського та Л.І. Мухіної відзначили двояку та діалектично протилежну роль суспільства у взаємодії з природою. Оскільки суспільство виступає одночасно і основною силою, яка впливає на природу, і як головна та єдина сила, спроможна управляти системою «суспільство-природа». Причому управляюча функція суспільства отримує все більше значення, дозволяючи змінювати окремі ланки даного ланцюга явищ та дій, які створюють систему взаємодії:

Потреби суспільства - створення засобів їх задоволення(в т. ч. з використанням природи) -зміна природи(очікувана та неочікувана) – наслідки цих змін(позитивні та негативні)- проведення заходів(з використанням накопиченого досвіду) для підвищення соціального, економічного, екологічного ефекту та зниження негативних наслідків – корегування управління.Такий підхід до проблеми оптимізації підвищує конструктивний характер наукових розробок.

В географії процеси взаємодії суспільства та природи розглядаються на 3 рівнях:

· локальному,

· регіональному,

· глобальному.

УІІ пол. ХХ ст. в умовах НТР виник глобальний дефіцит ресурсів. Основними причинами його виникнення є:

1. загальний ріст використання природних ресурсів: видобуток 120 млрд тон на рік корисних копалин (бл. 27 т на кожного жителя планети), використання 13% річкового стоку, 1/5 земельних ресурсів світу) При цьому дані показники збільшуватимуться, оскільки об’єми промислової продукції подвоюються кожні 15 років.

2. розширення складу використовуваних природних речовин. Сучасна діяльність людини за масштабами прирівнюється до геологічних процесів. Проте не лише добування, але й повернення в природу промислових та побутових відходів, об’єм яких зростає в міру зростання складу використовуваних природних ресурсів та кількості населення.

Різко зростає проблема забруднення оточуючого середовища. Розрізняють 2 форми забруднення:

кількісна- промислові та побутові викиди в природу тих речовин, які зустрічаються в природі в значно менших об’ємах (при згоранні 9-10 млрд. т умовного палива кожен рік в атмосферу додатково потрапляє 20 млрд. т вуглекислого газу – в 15 разів більше, ніж в результаті дихання всіх людей);

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Проблеми раціонального природокористування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.