• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Коли працівникам встановлюється штатним розписом місячний оклад, то заробітна плата розраховується на підставі розміру окладу та фактично відпрацьованих днів.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох го­дин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість ро­боти за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. При роботі за сумісництвом з працівником ук­ладається трудовий договір.

Оплата праці при роботі за сумісництвом провадиться згідно з виконаною роботою і не враховується при підрахунку середнього заробітку, за винятком деяких категорій працівників. Сумісники мають право на відпустку, оплата якої проводиться згідно з чинним законодавством. При звільненні сумісника не вип­лачується вихідна допомога.

Робота у святкові та неробочі дні згідно ст.. 73 КЗпП оплачується за нормами ст. 107КЗпП:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної погодинної чи денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий або неробочий день про­водилась у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилась в обсягах, що пере­вищують місячну норму.

Оплата в зазначених розмірах здійснюється за години, фактично відпрацьовані в святковий або не робочий день. За бажанням працівника, який працював в святковий чи неробочий день, йому може бути на­дано інший день відпочинку.

Відповідно до ст. 108 КЗпП робота у нічній час оплачується в підвищеному розмірі, який встановлюється генеральною або галузевою (регіональною)угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

Керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків, надано право встановлювати конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них, надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, за винятком матеріальної допомоги на поховання, у сумі не більшій ніж один посадовий оклад на рік; затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальний результат роботи.

5. Документальне оформлення і порядок нарахування заробітної плати

Первинними документами з обліку чисельності працюючих є: наказ про прийняття на роботу (Ф № П-1), особова картка (Ф№П-2). алфавітна картка Ф.№ П-3), особова картка фахівця з вищої освіти, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські й технологічні роботи (Ф№П-4). наказ (розпоряд­ження) про переведення на іншу роботу (Ф№П-5), наказ (розпорядження) про надання відпустки (Ф№П-6) тощо.

Основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Порядок ведення трудових книжок визначено „Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях” (затверджена на­казом Мінпраці, Мінюстом, Мінсоцзахистом України від 29 липня 1993 року №58).

Облік трудових книжок ведуть у Книзі обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них (Ф№277) і Книзі обліку руху трудових книжок і вкладишів до них.

Облік розрахунків по оплаті праці проводиться на основі типових форм, за­тверджених наказом Міністерства статистики України „Про затвердження типо­вих форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по за­робітній платі” від 22.05.1996 року №144.

Облік використання робочого часу ведуть у табелі (Ф.№П-13), де відобра­жається відпрацьований час, неявки на роботу із зазначенням причин (указу­ються за допомогою умовних позначок). Наприкінці місяця дані табелів підсу­мовуються по кожному працівнику і використовуються для нарахування за­робітної плати.

При нарахуванні заробітку з урахуванням виконаних робіт застосовують наряд на відрядну роботу, в якому облічують виконані роботи, відпрацьований час та на­раховують заробітну плату.

Нарахування оплати праці може здійснюватись за складеними трудовими угодами та актами приймання виконаних робіт. Усі первинні документи щодо нарахування оплати праці підписують керівники структурних підрозділів, в яких виконувались відповідні роботи.

Основними формами оплати праці в бюджетних установах є почасова і відрядна. Почасова має два різновиди: штатно-окладна і погодинна. Штатно-окладна- кожному працівникові встановлюється місячний посадовий оклад згідно із штатним розкладом, посадою, освітою, науковим ступенем, вченим званням, категорією і ін. Погодинна – передбачає наявність погодинних ставок. Сума оплати праці визначається множенням відпрацьованих годин на погодинну ставку.

Нарахування заробітної плати здійснюють один раз на місяць на підставі розпорядчих та первинних доку­ментів з обліку виробітку, що передаються до бухгалтерії відділами та відділеннями бюджетних установ.

При погодинній оплаті праці нарахування основної та додаткової заробітної плати здійснюють на підставі штатного розпису, тарифної сітки, наказів про прийом на роботу, присвоєння розрядів, документів про присвоєння наукових ступенів та звань, надання відпустки, а також табеля обліку використання робо­чого часу.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна плата поділяється на основну, додаткову, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців. Головним елементом основної заробітної плати працівників бюджетних установ є заробітна плата, нарахована за відпрацьований час (виконану роботу) за тарифними ставками, посадовими окладами чи за середнім заробітком незалежно від форм і систем оплати праці.

Додаткова заробітна плата являє собою винагороду за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. До неї належать надбавки й доплати до тарифних ставок посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу професійну майстерність, персональні надбавки, за високі досягнення у праці, за знання й використання іноземної мови, за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконаних робіт, за роботу у шкідливих умовах, інші надбавки й доплати); премії працівникам за виробничі показники, винагорода за вислугу років, стаж роботи; оплата праці працівників, які не перебувають у штаті установи, за виконання робіт згідно з договорами цивільного правового харак­теру; оплата праці у вихідні та святкові дні, понаднормовий час, оплата щорічних і додаткових відпусток відповідно до чинного законодавства, грошові компенсації за невикористану відпустку, оплата навчальних відпусток.

До інших заохочувальних і компенсаційних виплат належать виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачено актами чинного законодавства або такі, що здійснюються понад установ­лені зазначеними актами норми.

Конкретний перелік усіх виплат, які належать до основної, додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, установлено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Міністерством статистики України від 11.12.95 № 323.

Основна й додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати утворюють фонд заробітної плати, який має використовуватись у суворій відповідності з його цільовим призначенням у межах сум, передбачених кошторисом доходів і видатків з урахуванням виконання плану розгортання мережі штатів і контингентів. Контроль за правильним витрачанням фонду заробітної плати здійснюють розпорядники коштів вищого рівня, Рахункова палата, органи Державного казначейства, фінансові органи й самі бюджетні установи.

Заробітна плата в разі почасової оплати визначається згідно з тарифною ставкою й кількістю фактично відпрацьованого часу. Тарифна ставка — це розмір заробітної плати за одиницю часу. Існують годинні, денні та місячні тарифні ставки. У бюджетних установах застосовуються переважно місячні тарифні ставки заробітної плати, які називаються посадовими окладами.

Розмір ставок заробітної плати (посадових окладів), а також надбавок до них у деяких галузях бюджетної сфери (освіта, охорона здоров’я, культура) визначається на підставі що-
річної тарифікації, яку проводить постійно діюча тарифікаційна комісія (за станом на 1 вересня в установах освіти й на 1 січ­ня до затвердження кошторису доходів і видатків — в установах охорони здоров’я та бібліотечної мережі). Тарифікаційна комісія створюється наказом керівника установи у складі головного бухгалтера, інспектора відділу кадрів, начальника планово-економічного відділу (старшого економіста, економіс­та), представника профспілкової організації, а також інших осіб, що їх залучає керівник установи до роботи з тарифіка-
цією. Головою тарифікаційної комісії є керівник установи або його заступник.

Тарифікаційні комісії у своїй роботі керуються чинними умовами оплати праці відповідних працівників та іншими нормативними актами. При цьому перевіряються документи про освіту, стаж роботи. Результати роботи комісії подаються у вигляді тарифікаційних списків, які складаються за кожною посадою окремо (табл. 4.5).

Нарахування заробітної плати за відпрацьований час здійснюється за такою схемою:

З/пл. працівника = К-сть відпрацьованого часу х Кваліфікацію працівника (годинна /денна тарифна ставка).

Наприклад: Працівник-погодинник 1У розряду відпрацював у березні 2011 року за табелем 176 годин. Годинна тарифна ставка працівника 1У розряду– 2,85 грн./год. Заробіток працівника становитиме 501,6 грн.(2,85х176)

Наприклад: Працівнику штатним розписом встановлено місячний посадовий оклад 550 грн. У березні 2008 року було 22 робочих дні. Працівником фактично відпрацьовано 20 робочих днів. Його заробіток у березні становитиме 500 грн.(550: 22х 21).

Нарахування відпускних. Усі працівники установ та організацій ма­ють право на щорічну оплачувану відпустку відповідно до чинного законодавст­ва. Згідно з нормами діючого законодавства статтею 4 Закону „Про відпустки” встановлені такі види відпусток:

- щорічні відпустки - основна і додаткова за ха­рактер роботи;

- додаткова відпустка в зв’язку з навчанням;

- відпустка без збе­реження заробітної плати;

- соціальна відпустка;

- творча відпустка;

- крім цих відпусток, колективним договором можуть бути встановлені інші види відпусток.

Щорічна відпустка надається працівникам за фактично відпрацьований рік, який обчислюється з дня складання трудового договору. Право на продовжену оплачувану відпустку до 56 календарних днів у порядку, затвердженому КМ України, мають педа­гогічні, науково-педагогічні й керівні працівники освіти та науковці.

Нарахування, пов’язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за ра­хунок коштів установи, призначених для оплати праці. Суми коштів, що спрямовуються на виплату відпускних, за своєю природою є виплатами по за­робітній платі і включаються у фонд оплати праці установи та організації.

Для розрахунку суми відпускних працівникам використовується середня за­робітна плата, яка визначається згідно з Порядком нарахування середньої за­робітної плати, затвердженим постановою КМ України від 08.02.1998 №100, із змінами та доповненнями. Згідно з п. 7 „Порядку” обчислення виплат за період щорічної відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку (без нео­податковуваної матеріальної допомоги, одноразових виплат) за останні перед наданням відпустки 12 місяців чи за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, установлених статтею 73 КЗпП України). Середньоденний заробіток множиться на кількість календарних днів щорічної відпустки. При цьому враховується, що час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігалась за­робітна плата, виключається із розрахункового періоду.

В склад виплат за останні 12 календарних місяців перед відпусткою включа­ються: 1) основна заробітна плата; 2) доплати і надбавки за понаднормову ро­боту і роботу в нічний час; 3) поєднання професій і посад; 4)виробничі премії (останні включаються в заробіток того місяця, в якому вони виплачувалися).

Одноразові винагороди за підсумками роботи за рік і за вислугу років включаються в середній заробіток як 1/12 винагороди, визначеної за попе­редній календарний рік. Усі виплати включаються в розрахунок середньої за­робітної плати в тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум податків, аліментів та інших.

Нарахування допомог за тимчасовою непрацездатністю. Усі працівники та­кож мають право на одержання допомоги за період тимчасової непрацездат­ності. Підставою для її нарахування є листок непрацездатності (лікарняний лис­ток). Суми виплат за листками тимчасової непрацездатності залежать від стра­хового стажу:

1) до 5 років 60%;

2) від 5 до 8 років 80%;

3) понад 8 років 100% середнього заробітку.

Страховий стаж - це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає страхуванню в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду в порядку, встановленому законодавством.

Листки непрацездатності оформляються медичними установами відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацез­датність громадян, затверджену наказом МОЗ України від 13.11.2001 року №455. Обчислення середньої заробітної плати за період непрацездатності здійснюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266 „Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов”язковим державним соціальним страхуванням”. Постановою №1266 визначається розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна, плата - останні 6 календарних місяців, що передують місяцю, в якому настав стра­ховий випадок. Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові вне­ски менш як 6 календарних місяців, то середня заробітна плата (доход) обчис­люється за фактично відпрацьовані календарні місяці. У разі, коли застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачували менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата (доход) обчислюється за фактично відпрацьований час перед настанням страхового випадку.

Середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється з нарахуван­ням виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийня­тими відповідно до Закону України „Про оплату праці” та підлягають обкладан­ню податком на прибуток громадян без урахування пільг.

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
3. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
4. Вартість і плата за водовикористання.
5. Вартість робочої сили. Заробітна плата, її форми і функції.
6. Вартість чистих активів і визначення фактичної доходності інвестиційного портфелю
7. Взаємозв’язок розміру наночастинок з їхніми оптичними властивостями
8. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
9. Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту
10. Визначення економічного розміру замовлення
11. Визначення оптимального розміру партії, що замовляється
12. Визначення оптимального розміру поставок

Переглядів: 1441