Тема 4. ІНВЕСТИЦІЙНІ ТА ІНШІ ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ

1. Інвестиційний ринок: суть, функції, класифікація, учасники.

2. Група інвестиційно-фінансових посередників, що здійснюють брокерську діяльність (товарні і фінансові брокери).

3. Група інвестиційно-фінансових посередників, що здійснюють дилерську діяльність (спеціалізовані відділи комерційних банків, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні дилери або андеррайтери, трастові компанії, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії).

4. С/р. Інші фінансові посередники: лізингові компанії, кредитні спілки, ломбарди, благодійні організації, каси взаємної допомоги.

5. С/р. Особливості інвестиційної діяльності в Україні. Інститути спільного інвестування: відкриті, інтервальні, закриті; строкові, безстрокові; диверсифіковані, недиверсифіковані. Корпоративний інвестиційний фонд, пайовий інвестиційний фонд.

6. С/р. Кон'юнктура інвестиційного ринку.

1. Інвестиційний ринок: суть, функції, класифікація. Учасники інвестиційного ринку: продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг; інвестиційно-фінансові посередники.

У широкому розумінні інвестиційний ринок - це місце, де громадяни та організації, які хочуть позичити гроші, зустрічаються із тими, у кого ці гроші є.

Інвестиційна діяльність завжди починається з ринку, оскільки заощаджень і поточних доходів потенційному інвестору для початкового капіталу, як правило, не вистачає.

Крім того, інвестор завжди намагається залучити до справи позичковий або залучений (акціонерний капітал) з метою зменшення ризику і розподілу ризику відповідальності.

Стан інвестиційного ринку в цілому і окремих складових його сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

У країнах з ринковою економікою інвестиційний попит і пропозиція врівноважуються через механізм ціноутворення на базі цін рівноваги на інвестиції та інвестиційні товари.

Система цін рівноваги формується мікро економічними пропорціями у народному господарстві, основною з яких є співвідношення: інвестиції - приріст інвестиційних товарів.

При цьому - ринок характеризується випереджуючим розвитком інвестиційної пропозиції і відносно стабільним попитом.

Для стимулювання інвестиційного попиту товаровиробників і розвитку конкуренції між ними держава застосовує систему заходів антимонопольного регулювання.

Процес вивчення інвестиційного ринку складається з ряду послідовних етапів, на яких здійснюється оцінка прогнозування:

1) макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку.

Результат цієї оцінки використовується для галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності;

2) інвестиційної привабливості галузей (підгалузей) економіки;

3) інвестиційної привабливості регіонів. Результати цієї оцінки використовуються для регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності, особливо у сфері реального інвестування;

4) привабливості окремих компаній і фірм. Результати цієї оцінки використовуються для прийняття тактичних інвестиційних рішень.

Така послідовність вивчення інвестиційного ринку і окремих його сегментів дозволяє отримати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності і формування ефективного інвестиційного портфеля.

На рис. 1.2 наведена схема ринкових відносин, суб'єктом яких є інвестор.

Існує багато класифікацій ринків, найбільш розроблена класифікація фінансових ринків, однак єдиної принципової схеми не існує.

Ринок реальних активів (іноді застосовується термін: матеріальних або фізичних активів) пропонує інвестиційні товари і послуги: нерухомість, ділянки під забудову (іпотечний ринок); обладнання, будівельні матеріали, дослідні, конструкторські, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи і послуги (підрядний ринок); нові технології, ліцензії, патенти на винаходи і відкриття, досвід, знання, "ноу-хау", інжинірингові послуги (ринок інтелектуальних цінностей). На ринку робочої сили реалізується робоча сила як інвестиційний товар, тобто продається здатність до праці за наймом. До ринку реальних активів також відносять інвестиції у предмети колекціонування, у дорогоцінні метали та інші матеріальні цінності.

Рис 1.2 - Схема взаємодії ринків

Реальні активи можуть реалізовуватися на умовах «спот» (у прямому розумінні впродовж декількох днів) або за ф'ючерсними контрактами, тобто поставки товарів здійснюються після певного часу, наприклад, шести місяців або року.

Ринок фінансових активів поділяється на ринок грошей (ринок цінних паперів - боргових зобов'язань із строками погашення менше одного року), ринок капіталів (довгострокових цінних паперів і корпоративних акцій) і кредитний ринок (боргових зобов'язань за довгостроковими кредитами).

Ринок капіталів, у свою чергу, поділяється на первинний (торгівля новими цінними паперами) і вторинний (торгівля цінними паперами, що були випущені раніше і знаходяться в обігу).

Таким чином, інвестиційний ринок - це система, що включає:

1) суб'єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні і науково- дослідні організації тощо);

2) об'єкти (матеріальні і нематеріальні);

3) інфраструктуру ринку (банки, біржі, пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, інжиніринго- консалтингові фірми, суд, арбітраж тощо).

4) ринковий механізм;

контроль з боку держави за дією ринкового механізму.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виникнення Київської держави	\|	Задачі біржі - не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.