• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття про етикет

Етике́т (від фр. étiquette — етикетка, напис) — норми й правила, які відображають уявлення про гідну поведінку людей у суспільстві.

Етикет — сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків(поводження з оточенням, форми спілкування та привітань, поведінка у громадських місцях, манери, одяг тощо).

Слово вперше було вжито на початку XVІІ ст. при дворі короля Франції Людовіка XIV — гостям роздали картки (етикетки) з викладенням того, як вони мають поводитись; хоч певні зводи норм і правил поведінки існували вже з найдавніших часів.

Спо­сіб життя і стиль французького двору поширилися як зра­зок для наслідування в усіх європейських державах.

Етикет різнитися в різних народів і національностей.

Знання етикету дозволяє будь-якій людині зробити приємне враження на навколишніх його людей. Так, наприклад, існують правила поведінки в громадських місцях; службовий етикет; етикет знайомства, привітання, прощання; етикет різних видів спілкування; правила прийому, відвідування гостей, поведінки за столом; етикет стосунків між людьми різного віку, статі, соціального статусу, сімейний етикет. У кожній ситуації необхідно застосовувати певні норми і правила.

До числа провідних вимог етикету належать ввічливість, коректність, тактовність, делікатність, скромність, точність і обов'язковість.

Ввічливість полягає у доброзичливості, привітності.

Коректність — вміння тримати себе у межах загальноприйнятих норм порядності в будь-яких ситуаціях.

Тактовність — це почуття міри, якої необхідно дотримуватися у розмові, це вміння відчути що, в який час, в якому місці можна сказати, зробити.

Увага до людини, вміння ставити себе на місце іншого.

Важливою вимогою є скромність, природність поведінки.

Точність і обов'язковість як вимоги етикету вказують на пунктуальність.

В міру змін умов життя людства одні правила поведінки змінюються іншими. Вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

Уміння правильно поводитися в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює гарні, стійкі взаємини.

У питаннях загальногромадянського етикету не мале місце займає етикет ділового спілкування, а зокрема – етика прийому відвідувачів і підлеглих і бесіда з ними. Ділова етика складає не тільки репутацію самого керівника, але і репутацію фірми в очах ділових партнерів і потенційних клієнтів.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з яких є:

· придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;

· дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

· військовий етикет- звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

· загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

Сучасний етикет регламентує поводження людей у побуті, на службі, у громадських місцях і на вулиці, у гостях і на різного роду офіційних заходах - прийомах, церемоніях, переговорах.

Сучасний вітчизняний службовий етикет має інтернаціональні ознаки - його основи були закладені в 1720 році "Генеральним регламентом" Петра I, у якому були запозичені зарубіжні ідеї.

Необхідно знання правил міжнародного етикету, тому що господарі вправі очікувати від гостя уваги, інтересу до своєї країни, поваги до своїх звичаїв.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моральності, виробленої протягом багатьох століть життя всіма народами відповідно до їхніх представлень про добро, справедливість, людяність, красу, порядок, благоустрій, побут.

2. Взаємозв'язки етикету з іншими науками

Етикет схожий з етикою — науки, що вивчаємораль (моральність).
Етикет тісно пов'язаний з філософією (взаємозв'язок суспільного буття людей і їх моральної свідомості, проблеми сенсу життя, відносин людини і світу, тощо не можуть бути вирішені без філософських знань).

-соціологією (наукаою про умови та процеси у суспільстві, а також про спостереження над ними);

-психологією (коли мова йде про аналіз моральних почуттів і їхню роль у духовних пошуках людей, механізмів моральної оцінки і моральної регуляції);

-антропологією (вивчення тілесної природу людини, її походження і подальший розвиток);

-педагогікою (сукупність форм, методів, способів, прийомів навчальних та виховних засобів);

-історією (походження етикету, закономірності історичного розвитку етикету);

-етнографією (об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження);

-літературознавством(наукового знання про мистецтво слова, художній образ);

-правознавством (правові норми);

- богослов'ям (релігійний ідеал)

та іншими науками, що вивчають людину.

Проте координувати дослідження моралі може тільки етика.

3. Службовий етикет працівника індустрії гостинності

Службовий етикет є системою законодавчо закріплених, історично складених та природно встановлених правил поведінки і спілкування у різних сферах службової та позаслужбової діяльності, які відповідають моральним вимогам суспільства і принципам української моралі.

Його специфіка полягає в тому, що правила мають не тільки моральне значення, але правове закріплення, бо вони віднесені до обов’язкових інструкцій, що регламентуються статутами, наказами, правилами, нормативними актами та інш.
Знання службового етикету – один з важливих показників професіоналізму працівника.
Службовий етикет має внутрішній і зовнішній аспекти.

До внутрішнього належить структура етикету працівника індустрії гостинності, до зовнішнього – правила службової поведінки. До зовнішнього аспекту належить: обов’язковість вітання один з одним незалежно від особистих відносин, уміння поважати і цінувати свій та чужий час, недопустимість пліток та нетовариських відносин, прислуховування до порад старших та повага до них.
У професійному етикеті досить важливим є відповідність манер, зовнішнього вигляду, мови, жестів, одягу характерові тієї соціальної ролі, у якій виступає та чи інша людина. Ввічливо вітатися, дякувати, уважно вислуховувати співрозмовника, з повагою ставитись до жінок і до старших за віком, вибачитись якщо виникла незручність – все це не вимагає особливих зусиль і напруження, але є обов’язковим у взаємовідносинах з людьми.

Службовий етикет — це сукупність найдоцільнішіх правил поведінки людей у трудових колективах. Ці правила зумовлені найважливішими принципами загальнолюдської моралі й моральності.

Дотримання правил і вимог службового етикету є обов'язковим для всіх: і керівників, і підлеглих. Так, на службі люди зазвичай звертаються один до одного на "Ви", поводяться чемно, намагаються бути чемними і коректними.

На світських раундах, за правилами етикету, розмовляють про приємні і цікаві речі, не обговорюють особисте життя, зовнішність присутніх, ділові проблеми, намагаються усміхатися.

Етикет — це мова символів. Людина повинна використовувати його з метою краще взаємодіяти з іншими (колегами, партнерами).

Правила і вимоги службового етикету мають сприяти створенню здорового морально-психічного клімату і піднесенню настрою, підвищенню продуктивності праці. Учені радять:

керівникові:

• намагатися робити зауваження підлеглим віч-на-віч;

• навчитися заохочувати підлеглих;

• визнавати свої помилки;

• уміти карати;

• не сперечатися через дрібниці;

• бути доброзичливим, делікатним;

усім співробітникам:

— володіти загальною культурою;

— порядно ставитися до інших;

— поважати людську гідність колег;

— не лицемірити, не брехати;

— бути ввічливими;

— свої негаразди, прикрощі залишати за межами установи;

— бути доброзичливими, сумлінними, шанобливими, тактовними, делікатними;

— уміти висловлювати співчуття.

Службовий етикет передбачає і правила поведінки з клієнтами та партнерами по бізнесу.

Етикет службових взаємин зобов'язує:

• бути ввічливим до всіх клієнтів (думка кожного клієнта впливає на імідж фірми, установи);

• зустрічі починати вчасно;

• на всі дзвінки і листи клієнтів вчасно давати відповіді;

• прийняті рішення виконувати у зазначені терміни;

• працівників бути в гарному і охайному одязі.

Усе це сприятиме надійним і довготривалим взаєминам із клієнтами, зростанню прибутків фірми.

Службовий етикет передбачає стосунки з іноземцями. Для ділового спілкування з ними потрібно добре знати звичаї, традиції країни, представником якої є ваш партнер, а також прийняті там правила етикету.

Але слід пам'ятати, що одним із найважливіших принципів закордонного ділового етикету є підтримка чесних і шанобливих відносин із партнером .

4. Етикет стародавнього світу: Греція, Рим, Єгипет

Філософи Давньої Греції навчали людей шляхетності, здорового глузду, помірності та поміркованості як най­ліпших чеснот.

Демокріт

Видатний матеріаліст давнини Демокрітузаконив моральні канони та правила поведінки, в яких простежується бажання прищепити людині найкращі духовні якості, оспівував розум, мудрість і розважливість. Безсмертними афоризмами стали його поради: "Тілесна краса людини - це щось твариноподібне, якщо під нею не приховується розум"; "дурням краще коритися, ніж повелівати"; "краще думати перш ніж діяти, а не після". Демокріт вимагав, щоб слово не розходилося з ділом, щоб воно було тінню справи, засуджував лицемірне роздвоєння особистості для себе й для інших, наполегливо радив: "Не кажи й не чини нічого поганого, навіть якщо ти наодинці з собою», у відгуках про людей теж варто дотримуватися міри й тактовності. Треба зважено ставитися до похвали інших і себе. Не можна не погодитися з Демокрітом, що "дуже зашкоджують дурням ті, хто їх вихваляє", "краще, — продовжу­вав він, — щоб хвалив нас хтось інший, ніж хвалити самого себе", "якщо не можеш визнати похвалу заслуженою, вважай її лестощами".

Епікур

Інший видатний мислитель давнього світу, славетний грецький філософ-матеріаліст Епікур вважав, що кожна людина прагне задоволення й уникає імовірних страждань. Свобода від тілесних страждань, душевних мук і тривог досягається розважливістю, адже, казав Епікур, не можна жити приємно, якщо не живеш розумно.Усьому є свій край, і його має знати кожна людина. "Добробут і щастя — не у надлишку грошей, не у височіні становища, не в посадах якихось або силі — а в свободі від суму, в поміркованості почуттів і налаштуванні душі, що всьому знає межі".

Арістотель

На розвиток етичної думки стародавнього світу величезний вплив справив найславетніший філософ того часу Арістотель. На його переконання, етика, поведінка і вчинки людей зумовлені політикою й економікою, моральність надана людям у вигляді можливості й перетворюється на дійсність лише громадським життям.

Арістотель нагадував, що крім насолоди є ще й страждання. В усякій насолоді й стражданні можливі надлишок або брак, причому й те, й те погано. "Надлишок і брак, — відзначав Арістотель, — належності пороку, середина — належність доброчесності".

Арістотель дає відповідь на питання, за що ми (люди) любимо один одного. "Любити означає бажати комусь то­го, що вважаєш благом; заради нього, а не заради самого себе, і намагатися мірою сил давати йому ці блага... Другом буде той, хто разом із нами радіє нашим радощам і шкодує через нашу тугу заради нас самих...

Любимо ми тих:

-з ким приємно жити і проводити час;

-хто вміє пожартувати і сприйняти жарт;

-хто звеличує ті добрі якості, якими наділені ми;

-людей охайних у своїй зовнішності, одязі й у всьому своєму житті;

-людей незлопам´ятливих;

-хто надто прихильний до своїх друзів і не залишає їх".

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
3. А/. Поняття про судовий процес.
4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
11. Базові поняття
12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки

Переглядів: 1831