Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Стилі керівництва та типи менеджерів

Р. Стогділп

Група сама вибирає лідера, який здатний задовольнити її інтереси, потреби; лідер виступає в ролі певного інструмента при досягненні групою певної мети.

Г. Хоманс

 

 

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни в поведінку іншого індивіда.

 

 

Уміння змінити стан речей – основна властивість керівника. А змінювати його раніше від інших є ознакою творчої особливості

Перший закон керівництва Джея

Сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів.

Р. Блейк і Дж. Моутоп

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей згідно певних повноважень.

Джерело влади знаходиться не в людях, що її мають чи віддають накази, а у прийняття чи неприйнятті влади підлеглих.

Ч. Бернард

 

Особливості взаємодії членів колективу з приводу прийняття й реалізації рішень формують стиль керівництва. Стиль керівництва обумовлюється особливостями розпоряджувально-властних у колективі, в залежності від співвідношення яких він може бути: директивним (авторитарним), демократичним і анархічним.

Для директивного стилю керівництва характерне усунення підлеглих від участі у виробленні та прийнятті рішень, відсутності в них можливості проявляти власну ініціативу й самостійність. Він базується на тому, що авторитарний керівник має достатню владу, щоб нав’язати свою волю виконавцям. Цей стиль керівництва більше влаштовує «людину Х» згідно теорії Д. Мак Грегора. Автократ централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, здійснює психологічний тиск на них, використовує погрози. Якщо він використовує винагороди, то його називають доброзичливим автократом.

Для демократичного стилю керівництва характерна участь членів колективу в обговоренні важливих питань його життєдіяльності, існує інтерес керівника до думки підлеглих. Демократичний керівник сміє залучати до прийняття рішень членів колективу та інтегрувати їхні думки. Демократичне керівництво апелює до «людини У» згідно теорії Д. Мак Грегора. Демократичний стиль характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, БІЛЬШІМ прийняттям рішень, оцінкою роботи після її завершення.

Як різновид демократичного стилю виступає ліберальне керівництво, яке базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Демократичний стиль необхідний там, де колектив знаходиться на високому рівні зрілості, де встановилися порядок і дисципліни.

Анархічний стиль керівництва має місце тоді, коли керівник «самосвідмежовується від процесу керівництва». Цей стиль може бути доречним у тому випадку, якщо колектив «доріс» у своєму розвитку до того, що може ефективно діяти на засадах самоуправління.

Вибір стилю керівництва обумовлюється дією ряду різноманітних факторів. Серед них головну роль відіграє ситуацію. Частота застосування відзначених стилів керівництва різна. Найбільш розповсюдженим вважається демократичний стиль. Менеджер повинен уміти відчувати ситуацію і вибирати такий стиль у своїй діяльності, потребу в якому відчувають його підлеглі.

Американський дослідник Лайкерт дійшов висновку, що стиль керівництва може бути орієнтованим або на роботу, або на людину. Причому, більш продуктивною є орієнтація на людину. Однак, пізніше було виявлено, що є керівники, які одночасно орієнтуються і на роботу, і на людину, тобто роблять спробу створити певний інтегральний стиль керівництва.

Так, американські дослідники Роберт Блейк і Джейн Моутон, спостерігаючи за діяльністю менеджерів, переконалися, що вона проходить у «силовому полі» між вектором «виробництво» (націленість на виробництво товарів) і вектором «людина» (націленість на гуманне ставлення до людей).

Між цими векторами існують певні протиріччя:

якщо прагнути всіма силами підвищити продуктивність праці, не звертаючи уваги на потреби людини, то результат буде негативним;

якщо всю увагу приділити людині, то з цього також нічого доброго не вийде. Блейк і Моутон розкреслили «силове поле» на дев’ять граф за кожним з векторів і отримали своєрідну «решітку»

 

Дана «решітка» дає можливість визначити п’ять характерних типів управлінської поведінки, яким відповідають типи менеджерів: диктатор; демократ; песиміст; маніпулятор; організатор. Кожному типу поведінки відповідає цифровий код «решітки».

Код 9:1 означає таке керівництво, яке максимально зорієнтоване на виробництво й мінімум уваги приділяє конкретним працівникам. Це жорсткий курс адміністратора, для якого результат – усе, а людина, у кращому випадку – виконавець, а по суті, ніхто. Робота за таких умов не приносить задоволення нікому. Стиль роботи жорсткого адміністратора (диктатора) – повсюдний контроль. Менеджер такого типу – поганий керівник.

Що ж являє собою керівник із абсолютно протилежним типом управлінської поведінки, яка має код 1:9?

Продуктивність праці в такого менеджера знаходиться на задньому плані, а в центр уваги ставляться людські відносини. Працівникам подобається такий підхід до справи. Користь же від цього невелика, бо керівництво має демократичні перекоси.

Звернемося до центру решітки (код 5:5). Менеджерів такого типу задовольняють успіхи середнього рівня. Їхній девіз: «Не хапати зірок з неба». Характерна риса менеджерів такого типу – половинчаста зацікавленість як у виробництві, так і в людях.

У лівий нижній кут «решітки» (код 1:1) слід помістити тих керівників, які ні до чого не прагнуть – ні до виробничих результатів, ні до розвитку гуманних умов виробництва. Як правило, люди з такими поглядами на керівництво (песимісти) – або випадкові люди в менеджменті, або призначені на посади впливовими особами. Користь від них дуже мала.

Правий верхній кут «решітки» (код 9:9) займають менеджери-організатори-найбільш продуктивний тип керівників, які максимально враховують потреби виробництва та працівників Це свого роду ідеал менеджера, еталон сучасного управлінця, в пошуках якого провідні фірми розвинутих країн докладають чималих зусиль. Чи можна досягли цього ідеалу? Блейк і Моутон впевнені в цьому. Ключ до цього – в реальних людських потребах, у мотивації. Як емпірично довів Герцьерг, успіх, визнання, раціональна організація праці й перспективи росту – основні з можливих мотивів. Якщо побудувати роботу так, щоб співробітники бачили в ній можливості самореалізації, значимість власної праці в досягненні мети, створити умови роботи, які б дозволяли їм найкращим чином використати свої можливості, то ідеал позиції 9:9 здається не таким уже й недосяжним.

Важливою характеристикою даного типу керівника є націленість на інновації, розвиток організації. Підприємства, де діють менеджери типу 9:9, як правило, процвітають.

 


Читайте також:

  1. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
  2. Архітектура в стилі рококо
  3. Архітектура в стилі рококо
  4. Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контролю та процедур по суті.
  5. Види речень в ділових паперах та їх стилістичні функції.
  6. Види речень в ділових паперах та їх стилістичні функції.
  7. Визначні художні феномени, епохи і стилі ХІХ ст.
  8. Використовувати отримані результати для координування майбутніх зусиль і підвищення відповідальності керівництва
  9. Відтворення інтелігенцією себе і стилів життя
  10. Влада і стилі керівництва в управлінні змінами
  11. Господарські організації – органи господарського керівництва
  12. Двомірне трактування стилів керування.




Переглядів: 1744

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Суть процесу керівництва та лідерства | Шляхи вдосконалення керівництва колективом

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.074 сек.