МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Революція 1906 р. підштовхнула царський режим до аграрних реформ. Ці реформи здійснювалися П. А. Столипіним, який займав у 1906-1911 рр. посаду Голови Ради Міністрів.Земельна реформа П. Столипіна (1906-1911 рр.) і її вплив на Україну Повсталі зажадали від царя скликати Установчі збори. Після 13-годинного бою повстання було придушене. П. Шмідт і більшовики А. Гладков, М. Антоненко, С. Частник за вироком військово-морського суду були розстріляні. Виступ Б. Жадановського.18 листопада 1905 р. у Києві майже 1000 озброєних революційно налаштованих солдатів на чолі з підпоручиком Б. Жадановським вийшли на демонстрацію. До них приєдналося 4 тис. робітників. На Галицькому майдані демонстрація була розстріляна, Жадановський тяжко поранений, спроба спорудити барикаду не вдалася. Загальні втрати по обидва боки – 250 убитих і поранених. Аграрна столипінська реформа мала за мету ліквідувати деякі феодальні пережитки, що гальмували розвиток села і створювали в ньому вибухонебезпечну ситуацію. До них відносилися - викупні платежі, - селянське малоземелля, - общинне землекористування. Шляхом проведення реформи правлячі кола прагнули відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі і закріпити у них приватновласницькі настрої. Система заходів реформи включала: - скасування викупних платежів, цілком ліквідованих із січня 1907 р.; - зруйнування общини. Указ 9 листопада 1906 р. дозволяв селянам виходити з общини із закріпленням за ними в приватну власність тієї землі, якою вони користувалися в общині; - насадження системи хуторів і відрубів, тобто виділення з общини найбільш заможної частини селянства, надання їй пільг і права додаткової покупки земель через систему земельних банків. Цей захід переслідував дві мети: з одного боку, створити в селі нову потужну верству земельних власників, зобов'язаних своїм добробутом царському режимові, які б служили опорою самодержавства на селі, а з іншого боку — позбавити общину її найбільш авторитетної й антипоміщицьки налаштованої верхівки; - переселенську політику,за допомогою якої передбачалося послабити проблему малоземелля (особливо в Україні), переселивши частину селянства на вільні землі до Сибіру, на Урал, у Казахстан і т.д.; - скасування ряду найбільш несправедливих обмежень Особливістю цієї реформи було те, що вона проводилася зверху урядовим табором і максимально враховувала інтереси поміщиків. Здійснення реформи було покладено на губернські і волосні землевпорядні комісії. Для надання допомоги селянам у створенні хутірського господарства був створений Селянський поземельний банк, який скуповував поміщицькі землі і продавав їх селянам (при цьому скупка і продаж проводилися за завищеними цінами). Столипінська аграрна реформа стала після скасування кріпосного права в 1861 р. наступним кроком на шляху перетворення феодальної монархії на буржуазну, прискоривши розвиток капіталістичних відносин на селі. Вона в принципі зберігала переважно т.зв. «пруський» шлях розвитку сільського господарства через поступову еволюцію великих поміщицьких господарств у капіталістичні, але розширювала можливості і для «американського» шляху (розвиток фермерських господарств), тому що прискорювала процес капіталізації селянських господарств. В Україні з 1906 по 1915 рр. із общини вийшли 468 тис. дворів, або 30,2% від загальної чисельності общинних земель. Причому на Правобережжі й у Полтавській губернії общинне землеволодіння зникло зовсім. До початку 1916 р. хутірські й відрубні господарства склали всього 13% від загальної чисельності господарств. У ході проведення переселенської політики Україна дала найбільшу кількість (близько 1 млн. чол.) переселенців до Сибіру. Однак, більшість із них, не отримавши обіцяної урядової допомоги для облаштованості на новому місці, змушені були повернутися назад. У цілому аграрна політика Столипіна не досягла поставленої мети, оскільки вона не встигла зруйнувати економічної основи феодальних відносин - поміщицьке землеволодіння. Читайте також:
|
||||||||
|