МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||||||||||||||||
Предмет дослідження фонетики. Поняття фонемиПИТАННЯ 1. Література ЛЕКЦІЯ 1 ФОНЕТИКА, ОРФОЕПІЯ, ОРФОГРАФІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ 1. Предмет дослідження фонетики. Поняття фонеми. 2. Артикуляційно-акустична класифікація голосних звуків. 3. Артикуляційно-акустична характеристика приголосних звуків. 4. Позиційні та комбінаторні зміни звуків у мовленнєвому потоці. 5. Поняття орфоепії, орфоепічної норми. Основні риси сучасної української літературної вимови. 6. Принципи української графіки. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. 7. Принципи української орфографії.
1. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. — К.: Вища школа, 2002. — С.16-91. 2. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. — К.: Вища школа, 2005. — С. 17-115. 3. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. — К.: Вища шк., 1981. 4. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. — Одеса, 1996. Фонетика – наука про звуковий склад мови, вона вивчає способи утворення звуків мови, їх зміни в потоці мовлення, їх роль у функціонуванні мови як засобу спілкування людей. Звук– це найменша неподільна мовна одиниця. Окремі звуки, виділені зі слова із будь-яким значенням безпосередньо не пов’язані, крім тих випадків, коли ціле слово складається з одного звуку.
Сучасна фонетика виділяє 3 аспекти: 1) акустичний (вивчає звуки з точки зору їх фізичних ознак); 2) артикуляційний(з точки зору роботи, яку виконує людина під час їх вимови і сприйнятті на слух); 3) найголовніший – функціональний (аболінгвістичний) (з точки зору їх використання у мові, їх ролі в забезпеченні функціонування мови як засобу спілкування). Лінгвістичний аспект вивчення (дослідження звуків) виділився в особливу галузь фонетики – фонологію. У фонології вживається термін фонема. Під фонемою розуміють найменшу неподільну одиницю мови, яка виконує дистинктивну (розподібнювальну) і конститутивну (будівельну) функції. При визначенні і виділенні фонеми враховуються лише ті артикуляційно-акустичні ознаки звуків, завдяки яким може бути в цілому протиставлена фонема тій або іншій фонемі й по сукупності яких відрізняється від усіх інших фонем. Такі ознаки називаються диференційними. Одна фонема може відрізнятися від іншої декількома диференційними ознаками (г/т – за глухістю/дзвінкістю, за місцем творення) або однією диференційною ознакою (з/с – тільки за глухістю/дзвінкістю). Основоположником вчення про фонему був Бодуен де Куртене (представник Казанської лінгвістичної школи). Фонема і звук нетотожні мовні одиниці, хоч і тісно пов’язані. Звук є матеріальним виявом фонеми. Звуки у мові виступають у складі слова, тобто в сполученні інших звуків. Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що: 1) фонема – соціальне явище (тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми); звук– індивідуальне явище; 2) фонема – мовна одиниця; звук – мовленнєва; 3) фонема – абстрактна одиниця (вона існує в уяві мовців); звук – конкретна одиниця, фізичне явище, яке сприймається на слух і може бути записане на магнітну стрічку тощо; 4) фонема – величина стала; звук– величина залежна (у слові боротьба звук [т'] під впливом сусіднього [д] вимовляється як [д'], однак цей звук [д'] представляє фонему /т/); 5) у ролі фонеми можуть виступати різні звуки (просити – просьба – фонему /с/ представляють звуки [с'] і [з']); 6) в одному звукові можуть збігатися дві фонеми (сміється [с'м’ійец':а] звук [ц':] представляє фонеми /т'/ і /с'/).
Конкретний вияв кожної фонеми у мовному потоці називається алофоном.Відтінки, або алофони, фонем, зумовлені різними позиціями у слові (залежно від наголосу, місця у складі і слові) називаються позиційними. Так ненаголошена /е/ виступає у вигляді [еи], а фонема /о/ у позиції перед складом з наголошеним [у] реалізується алофоном [оу]. Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем називаються комбінаторними. (див. приклад вище). Алофони можуть більшою чи меншою мірою залежати від оточення. Найсамостійніший, незалежний алофон називають основним. Голосний – під наголосом, приголосний – між голосними заднього ряду.
У сучасній українській мові 38 фонем: 6 голосних і 32 приголосних.
Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||
|