Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Предмет дослідження фонетики. Поняття фонеми

ПИТАННЯ 1.

Література

ЛЕКЦІЯ 1

ФОНЕТИКА, ОРФОЕПІЯ, ОРФОГРАФІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

1. Предмет дослідження фонетики. Поняття фонеми.

2. Артикуляційно-акустична класифікація голосних звуків.

3. Артикуляційно-акустична характеристика приголосних звуків.

4. Позиційні та комбінаторні зміни звуків у мовленнєвому потоці.

5. Поняття орфоепії, орфоепічної норми. Основні риси сучасної української літературної вимови.

6. Принципи української графіки. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв.

7. Принципи української орфографії.

 

 

1. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П.Грищенка. — К.: Вища школа, 2002. — С.16-91.

2. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. — К.: Вища школа, 2005. — С. 17-115.

3. Тоцька Н.І. Сучасна українська літературна мова. Фонетика, орфоепія, графіка, орфографія. — К.: Вища шк., 1981.

4. Карпенко Ю.О. Фонетика і фонологія сучасної української літературної мови. — Одеса, 1996.


Фонетика – наука про звуковий склад мови, вона вивчає способи утворення звуків мови, їх зміни в потоці мовлення, їх роль у функціонуванні мови як засобу спілкування людей.

Звук– це найменша неподільна мовна одиниця. Окремі звуки, виділені зі слова із будь-яким значенням безпосередньо не пов’язані, крім тих випадків, коли ціле слово складається з одного звуку.

 

Сучасна фонетика виділяє 3 аспекти:

1) акустичний (вивчає звуки з точки зору їх фізичних ознак);

2) артикуляційний(з точки зору роботи, яку виконує людина під час їх вимови і сприйнятті на слух);

3) найголовніший – функціональний (аболінгвістичний) (з точки зору їх використання у мові, їх ролі в забезпеченні функціонування мови як засобу спілкування).

Лінгвістичний аспект вивчення (дослідження звуків) виділився в особливу галузь фонетики – фонологію. У фонології вживається термін фонема. Під фонемою розуміють найменшу неподільну одиницю мови, яка виконує дистинктивну (розподібнювальну) і конститутивну (будівельну) функції.

При визначенні і виділенні фонеми враховуються лише ті артикуляційно-акустичні ознаки звуків, завдяки яким може бути в цілому протиставлена фонема тій або іншій фонемі й по сукупності яких відрізняється від усіх інших фонем. Такі ознаки називаються диференційними. Одна фонема може відрізнятися від іншої декількома диференційними ознаками (г/т – за глухістю/дзвінкістю, за місцем творення) або однією диференційною ознакою (з/с – тільки за глухістю/дзвінкістю).

Основоположником вчення про фонему був Бодуен де Куртене (представник Казанської лінгвістичної школи).

Фонема і звук нетотожні мовні одиниці, хоч і тісно пов’язані. Звук є матеріальним виявом фонеми. Звуки у мові виступають у складі слова, тобто в сполученні інших звуків.

Відмінність між фонемою і звуком полягає в тому, що:

1) фонемасоціальне явище (тобто це те спільне в звуці, що робить його впізнаваним незалежно від особливостей його вимови різними людьми);

звукіндивідуальне явище;

2) фонемамовна одиниця;

звукмовленнєва;

3) фонемаабстрактна одиниця (вона існує в уяві мовців);

звукконкретна одиниця, фізичне явище, яке сприймається на слух і може бути записане на магнітну стрічку тощо;

4) фонемавеличина стала;

звуквеличина залежна (у слові боротьба звук [т'] під впливом сусіднього [д] вимовляється як [д'], однак цей звук [д'] представляє фонему /т/);

5) у ролі фонеми можуть виступати різні звуки (просити – просьба – фонему /с/ представляють звуки [с'] і [з']);

6) в одному звукові можуть збігатися дві фонеми (сміється [с'м’ійец':а] звук [ц':] представляє фонеми /т'/ і /с'/).

 

Конкретний вияв кожної фонеми у мовному потоці називається алофоном.Відтінки, або алофони, фонем, зумовлені різними позиціями у слові (залежно від наголосу, місця у складі і слові) називаються позиційними. Так ненаголошена /е/ виступає у вигляді [еи], а фонема /о/ у позиції перед складом з наголошеним [у] реалізується алофоном [оу]. Алофони, зумовлені характером сусідніх фонем називаються комбінаторними. (див. приклад вище).

Алофони можуть більшою чи меншою мірою залежати від оточення. Найсамостійніший, незалежний алофон називають основним. Голосний – під наголосом, приголосний – між голосними заднього ряду.

 

У сучасній українській мові 38 фонем: 6 голосних і 32 приголосних.

голосні приголосні
В основі лежить тон (голос), що виникає унаслідок гармонійного коливання голосових зв’язок (голосівки) В основі – здебільшого шум з невеликою кількістю голосу, бо виникають унаслідок неперіодичного коливання голосових зв’язок (шелестівки).
При вимові на шляху повітряного струменя немає перешкод, повітря виходить вільно (ротовідкривачі) При вимові пасивні й активні мовленнєві органи зближуються або змикаються (губи, зуби і язик, десна і язик) повітряний струмінь долає цю перешкоду, унаслідок чого шум посилюється (ротозакривачі)
При вимові слабо напружений увесь мовленнєвий апарат Напруження сильніше й чітко локалізоване в тих органах, що змикаються
Є складотворчими
Найважливіша роль при творенні належить язикові. Рухаючись горизонтально й вертикально він змінює форму ротової порожнини і тим самим якість голосного звука. При творенні одних приголосних важливу роль відіграє глотка, при творенні інших – зуби і язик, при творенні ще інших – губи, а деякі творяться за допомогою носової порожнини. Активні (рухомі) мовленнєві органи – голосові зв’язки, язик, губи, піднебінна завіса. Пасивні (нерухомі) – піднебіння, альвеоли, зуби, носова порожнина.
У системі мови – 16%, а в мовленні 42%, що сприяє милозвучності української мови  

Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
  4. А/. Поняття про судовий процес.
  5. Абетково-предметний покажчик
  6. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  7. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  8. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  9. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  10. Актуальність дослідження
  11. Алгоритм дослідження кон’юктури
  12. Аналіз документів як метод соціологічного дослідження.




Переглядів: 2889

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Джерела засобів існування та освітній рівень населення: діалектика взаємодії | Позиційні та комбінаторні зміни звуків у мовленнєвому потоці

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.