Категорії діалектики

Трансформація – заперечення, що спостерігається в процесах якісного перетворення системи при збереженні її основи, що має місце в переходах від однієї стадії розвитку цієї системи до іншої.

Зняття – заперечення, що характеризується утриманням, збереженням і перетворенням яких-небудь елементів старої якості в нової.

Деструкція – заперечення, що характеризується повною відсутністю або проявом в украй незначному ступені «утримання позитивного» зі старої якості.

Різні види заперечення характеризують і різні види розвитку: прогресивний (зміна речі у бік ускладнення її організації) і регресивний (зміна речі у бік спрощення її організації). Прогресу відповідають заперечення у вигляді зняття і трансформації, регресу властива деструкція.

Суть закону заперечення заперечення полягає не просто у визнанні факту наявності заперечень в процесі розвитку. Відповідно до його значення розвиток – це не пряма лінія і не рух по замкнутому колу, а спіраль з нескінченною кількістю витків. У ньому чудернацьким чином поєднується поступальний рух з рухом по колу. У процесі розвитку відбувається як би повернення до раніше пройдених сходинок, коли у новій формі нібито повторюються деякі риси форм, які вже віджили та змінилися. Але це вже не просте повернення до первинної форми, а якісно новий рівень розвитку. Методологічна значущість закону заперечення заперечення полягає в тому, що він дає надійний критерій визначення напряму розвитку систем і об'єктів як природного, так і соціального світу, дозволяючи правильно оцінити масштаби, можливості і темпи цього розвитку.

Разом з тим багатьма філософами-діалектиками наголошується і специфічна «обмеженість» дії закону заперечення заперечення, що виявляється і в не явності його прояву в багатьох сферах реальності, і у часовій тривалості прояву повних витків спіралі, і в його «спрямованості» на характеристику тільки розвитку (а не будь-якого руху), причому виключно прогресивного.

Система категорій діалектики будується на основі принципу «єдності протилежностей». Вона відрізняється своєрідною «гнучкістю», що полягає, по-перше, у взаємоперехідах категорій, по-друге, в збагаченні їх змісту за рахунок: а) розвитку буття, що відображається в них, і б) розширення сфер їх застосування. Шляхи «збагачення» системи категорій: 1) розповсюдження їх на нові сфери буття; 2) включення в розряд філософських категорій загальнонаукових понять, критерієм чого є розкриття предмету філософії в цих поняттях і, перш за все, рішення основного питання філософії – про співвідношення матерії и духу.

Загальний ідеалістичний принцип оцінки категорій діалектики полягає в розумінні їх як самостійних сутностей, що не залежать від матеріального буття. Загальний метафізичний принцип їх оцінки полягає в розумінні їх як не пов'язаних між собою і таких, що не переходять одна в одну.

1)Категорії, що відображають єдність і різноманіття елементів світу: одиничне та особливе, загальне та всеосяжне: одиничне (неповторні властивості) та особливе (відмінності речей), загальне (повторюваність властивостей) та всеосяжне (граничне узагальнення).

Одиничне – категорія, що відображає унікальні, неповторні властивості даного предмету.

Особливе – категорія, що відображає відмінності окремих речей в межах деякої цілісної системи.

Загальне – категорія, що відображає приналежність окремих речей, до деякої цілісної системи як її елементів, повторюваність властивостей окремих речей, що належать до деякої системи.

Всеосяжне – граничний ступінь узагальнення; те, що не може виступати як особливе.

Методологічне значення цих категорій: служити підставою систематизації, класифікації явищ дійсності.

2)Категорії, що відображають універсальні зв’язки елементів світу: причина (викликає зміну) та слідство (наслідок змін), необхідність (стійкість зв’язків) та випадковість (нестійкість зв’язків), зміст (сукупність зв’язків та властивостей) та форма (стійкість зв’язків та структури).

Причина – категорія, що відображає взаємодію окремих речей і обумовленість їх змін; якість, що викликає зміну іншої.

Слідство – категорія, що відображає взаємодію окремих речей і обумовленість їх змін; якості, що викликають зміни інших .

Причина – це не річ, а співвідношення речей, процесів, явищ, їх взаємодія, яка: а) передує наслідкам за часом; б) викликає наслідки з необхідністю. Причини бувають: основними і неосновними (або, іншими словами, причина і мотив), внутрішніми і зовнішніми.

Методологічне значення цих категорій: виражати принципи каузальності, детермінізму (причинно-наслідкової залежності речей в світі), виражати ступінь закономірності того або іншого явища дійсності; «логіки» розвитку світу.

Необхідність – категорія, що відображає стійку форму причинно-наслідкових зв’язків, обумовлену системою внутрішніх відносин елементів даного предмету.

Випадковість – категорія, що відображає нестійку форму причинно-наслідкових зв'язків, обумовлену системою зовнішніх відносин даного предмету.

Зміст – категорія, що відображає сукупність зовнішніх і внутрішніх зв’язків та властивостей даного предмету і обумовлених ними властивостями змін, що відбуваються в ній.

Форма – категорія, що відображає стійкість зовнішніх і внутрішніх зв'язків і властивостей даного предмету, його зовнішньої відмежованості і особливостей його структури.

Їх зв’язок такий: «всякий зміст оформлений, всяка форма змістовна». Категорії змісту і форми співвідносяться з категоріями кількості і якості: зміст (як і кількість) – активний, рухомий початок, форма (як і якість) – пасивна, стійка. Кінець кінцем, зміст – визначальна сторона предмету, а форма – визначувана.

Методологічне значення цих категорій: виражати будову світу у всіх його конкретних проявах.

3) Категорії, що відображають будову світу і його елементів:ціле (властивості інших речей) та частина (властивості окремої речи), система (єдність елементів), структура (сукупність стійких зв’язків) та елементи (частина цілого), сутність (стійки зв’язки) та явище (форма буття сутності у властивості), можливість (тенденції розвитку) та дійсність (реалізована можливість).

Ціле – категорія, що відображає річ, властивості змісту якої, включаючи інші речі, не зводяться до суми властивостей останніх.

Частина – категорія, що відображає річ, що входить до складу іншої речі і розкриває момент сутності і змісту її як цілого.

У взаємодії цілого і його частин провідною стороною є ціле, проте в той же час ціле існує завдяки своїм частинам, їх взаємодії між собою.

Система – категорія, що відображає сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, яка утворює певну цілісність, єдність.

Структура – категорія, що відображає сукупність стійких зв'язків речі, що забезпечують її цілісність і тотожність самої собі, тобто збереження основних властивостей при різних зовнішніх і внутрішніх змінах.

Елемент – категорія, що відображає частини складного цілого, структурні одиниці системи.

Кожний елемент є системою, а система – сама є елемент системи більш високого порядку. Виявляється наступна єдність категорій: зміст – ціле і частина, система і елемент; форма – структура.

Сутність – категорія, що відображає сукупність глибинних, стійких, загальних зв’язків даної речі; необхідне у змісті та форми речі.

Явище – категорія, що відображає форму буття сутності в її одиничних властивостях; випадкове у змісті та формі даної речі.

Зв'язок цих категорій: «сутність з’являється, явище істотне». В складних системах спостерігається багатопорядковий характер сутності. Тому пізнання виступає як рух від явища до сутності, від сутності першого порядку до сутності іншого порядку і т.д.

Можливість –- категорія, що відображає тенденції розвитку даної речі в часі від теперішнього часу до майбутнього.

Дійсність – категорія, що відображає тенденції розвитку даної речі в часі від минулого до теперішнього часу; реалізована можливість.

Можливості бувають реальними (для їх здійснення є конкретно-історичні умови) та формальними (абстрактні) (для їх реалізації в дійсність немає конкретно-історичних умов). Зміна умов може перетворити формальну можливість на реальну.

Методологічне значення цих категорій: виражати часові тенденції розвитку речей з минулого через теперішній час в майбутнє в процесі їх взаємодії з іншими речами, спрямованість процесу пізнання об'єктів від зовнішнього до внутрішнього, від випадкового до закономірного.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Категорія – основне поняття, що відображає найбільш загальні і істотні сторони та властивості явищ дійсності.	\|	Види світогляду: міфологічний, релігійний та філософський (натуралістична, об’єктивно-ідеалістична, субєктивно-ідеалістичні і матеріалістичні моделі).

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.