Німецька формальна соціологія (Г. Зіммель та Ф. Тьонніс).

Опрацювати самостійно

Г. Зіммель(1858-1918) вважає:

● суспільство складають соціальні відносини і міжособистісні взаємодії людей;

● соціальні відносини розглядає в їхній динамічній природі;

● увага скерована на мікропроцеси – взаємодію людини із людиною → на цій основі утворюються складніші форми усуспільнення, або соціації :

1. соціальні процеси (взаємодія особистостей, суперництво, підкорення);

2. соціальні типи (людина, яка набуває певних характерних соціальних якостей: аристократ, авантюрист, геній, керівник) ;

3. моделі розвитку (універсальний процес взаємозв’язку розширення соціальних груп із посиленням вияву індивідуальності)

● що більшою є група, то менше її члени подібні один на одного; → історичний розвиток іде в напрямку творення дедалі більших за розмірами груп, в яких зростає індивідуальність особи; → підвищує інтелект і збільшує ступінь індивідуальної свободи = прояв зростання соціації.

Негативні наслідки зростаючої соціації: людина відривається від традиційних соціальних груп і спільнот (н-д. сім’ї), де її перебування було затишним і приємним і відходить до великих груп і спільнот, де вона почувається чужою, де відносини будуються на розрахунку і раціональності, втрачає глибину і повноту душевно емоційних переживань.

● розвиток інтелекту відбувається одночасно із розвитком грошового господарства (,,Філософія грошей”);

● історія є історією зростаючої інтелектуалізації соціального життя та поглибленням принципів грошового господарства → призводить до всезагального відчуження:

− чим незалежнішою стає людина від інших людей, тим більше вона відчуває своє відчуження;

− єдиним мірилом свободи стають гроші → гроші нищать і природу речей, і природу людини, спустошують її духовний світ;

● суспільство можливе як сукупність взаємодії форм і змісту, тобто історично зумовлених цілей і мотиві людських взаємин.

Ф. Тьоніс (1855-1936):

● предмет його уваги – дослідження природи соціальних спільнот, суть процесів, які сприяють організації та функціонуванню людських співтовариств (,,Спільнота і суспільство”);

● соціологія вивчає суспільне життя, яке є розмаїтим і складається із певних соціальних зв’язків;

● там, де ворожнеча відіграє провідну роль, немає істинно соціального зв’язку – є лише сукупність ворогуючих людей → взаємозв’язки людей набагато різноманітніші, у суспільстві переважають соціальні зв’язки, засновані на прагненні до спільного життя → не держава утримує єдність суспільства, а спільна воля людей жити разом;

● тип соціального зв’язку визначається типом волі, взятого за основу. Виділяє два типи волі:

1. воля природна, інстинктивна (проявляється в емоціях, душевних схильностях, уподобаннях, несвідомих мотивах);

2. воля розумова, раціональна (вияв в усвідомленому, у таких раціональних компонентах, як раціональна мета, розрахунок, раціональний обмін)

● історичний процес власне складається з двох протилежних віх спільного життя людей:

1. спільнот = гемайншафт (заснованих на соціальних зв’язках реального органічного життя і природній волі);

2. суспільства = гезельшафт (механічного утворення, що постало на волі розумовій, раціональній).

	ГЕМАЙНШАФТ	ГЕЗЕЛЬШАФТ
Тип волі, покладений в основу	Природна, інстинктивна	Розумова, раціональна
Зміст волі	Емоційні, афективні, напівінстинктивні потяги, нахили, спонукання	Система намірів і цінностей, засобів їх досягнення
Соціальні зв’язки	Тривалість і стабільність соціальних контактів, спільна підтримка традицій, прагнення зберегти само тотожність індивіда	Доцільність, розрахунок, відносною сталістю, обмеженою участю індивідів у цих зв’язках
Форми об’єднання	Мовні, сімейні, побутові, релігійні, етнічні спільноти	Виробничі, професійні, наукові, торговельні спілки
Сфера поширення	Переважно село, де зв’язки сильніші, ніж воля окремої людини	Переважно місто із міською субкультурою
Суть спільності	Життєвий організм	Механічний агрегат

● напрямок історичного розвитку полягає у загальному скеруванні від спільнот до суспільства, що йде паралельно із зростанням раціональності: суспільство поступово, але невблаганно витісняє в історичній перспективі спільноту.

Внесок Ф.Т. у розвиток соціологічної думки:

· аналіз соціальних явищ як відображення між особистісних зв’язків;

· наголос на нерозривності зв’язків особистості із соціальним середовищем;

· соціальні спільноти розглядає в історичному розвитку і видозмінах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Формальна соціологія Г.Зіммеля та Ф.Тьоніса.	\|	Сутність та складові бюджетної системи України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.