• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Системи числення

План

9.

8.

Оформлення результатів дослідження.

Складання розшукової таблиці.

У слідчій та оперативній практиці нерідко виникає необхідність розшуку та встановлення злочинця за рукописним письмом. Загальновідомо, що особу розшукують і встановлюють за упізнавальним фотознімкам – шляхом портретної ідентифікації. Менш відомим, але не менш ефективним є встановлення конкретної особи ( автора ) певного рукописного тексту чи підпису за допомогою експертного дослідження письма й почерку.

Розшукова таблиця – це короткий, наочно синтезований опис найхарактерніших ознак письмової мови, загальних і власних ознак почерку, який дозволяє отримати орієнтовну інформацію про письмовий документ і його виконавця.

Підстави для складання розшукової таблиці за почерком:

- при виявленні на МП документа з рукописним текстом, за яким треба розшукати його виконавця або встановити джерело інформації;

- при отриманні поштою анонімного листа, який має інформацію оперативного характеру;

- для встановлення особи, яка мешкає в іншому місті чи районі;

- для розшуку особи оперативним шляхом;

- з метою перевірки матеріалів, отриманих оперативним шляхом;

- при порушенні кримінальної справи на стадії досудового розслідування.

Успіх розшуку виконавця рукопису залежить від того, наскільки пра-вильно і повно було складено розшукову таблицю, якій передує розробка почерку, тобто складання так званої характеристики почерку. Розшукові таблиці складають як спеціалісти, так і працівники оперативних підрозділів, які мають необхідну підготовку та досвід роботи.

Треба відзначити, що не всі групи загальних та власних ( індивідуальних ) ознак слід вносити до таблиці, а лише ті, які відповідають наступним вимогам:

- у розшукову таблицю заносяться ознаки почерку, що доступні спостереженню неозброєним оком;

- відібрані літери за ознаками почерку повинні мати певну наочність тобто чіткість, що дає змогу швидко помітити її у досліджуваних рукописах та бути зримими без допомоги мікроскопа;

- відбираються літери лише за ознаками, що мають безперечне відхилення від загальноприйнятих норм пропису;

- усі ознаки почерку повинні бути стійкими у своїй сукупності ( неповторними, своєрідними, індивідуальними );

- їх кількість у таблиці повинна бути більшою ніж 10.

До наочних ознак належать:

- збільшення початкових і завершальних штрихів, збільшені надрядкові і підрядкові частини у літерах б, в, д, з, ж, р, у, складні варіанти літери т.

- наочність ознаки виражають спрощені зв’язки літер р, т, х, я з наступними літерами, штучні зв’язки літер б, й, т, ш з наступними літерами;

- наявність літери в мові.

В українській і російській мовах частіше трапляються такі літери:

а, о,е,є,і,и,я, ю, с,р,т, м, н,п,к, рідко – ф, ц, ю. Ці літери включати до розшукової таблиці недоцільно. Тому що їх може не бути в тексті.

До розшукової таблиці вносять до 12 - 15 ознак, серед них: 3 - 4 великі літери, 6 - 8 малих літер, 3 - 4 зв’язки літер і елементи, цифри і розділові знаки ( якщо вони є ).

Розшук виконавця рукописного письма здійснюється шляхом попереднього вивчення документів у різних установах, організаціях, підприємствах

через відділ кадрів, бухгалтерію, лікувальні заклади, тобто у тих місцях де вони зосереджені та зберігаються певний час. Але спершу перевіряється коло тих осіб, які викликають підозру до такої схильності або згідно з розробленою версією могли виконати досліджуваний рукописний документ, потім – розшукують виконавця рукописного письма.

Слідчий ( орган дізнання ) передусім проводить порівняльне дослідження з метою встановлення ознак почерку в розшуковій таблиці з ознаками почерку документі особи, що підлягає перевірці. Для цього ознаки письмової мови, а також загальні та індивідуальні ознаки почерку рукописів-зразків порівнюють з аналогічними ознаками, зафіксованими в розшуковій таблиці почерку. У тих випадках, коли більшість ознак почерку не збігаються з ознаками, що вказані в таблиці, то такий рукопис виключають Ії подальшого порівняльного дослідження.

Отже, завдяки розшуковій таблиці слідчий ( оперуповноважений ) методом виключення може перевірити значний масив документів, відібрати для експертного дослідження лише ті рукописи, які мають найбільшу подібність, та близькі характеристики для проведення почеркознавчої експертизи.

Судове авторознавство

Завдання діагностики й ідентифікації автора док. вирі­шують в межах судово - авторознавчих досліджень, які ґрунтують­ся на методах аналізу загальних і окремих ознак писемної мови.

Судове авторознавство - це розділ криміналістично­го дослідження документів, який містить загальні прин­ципові підстави встановлення автора тексту на підставі вивчення й аналізу ознак писемного мовлення.

Судове авторознавство вивчає закономірності формування писемної мови і розробляє на їх основі методи встановлення конкретного автора або даних про його стать, вік, освіту, про­фесію, психологічний стан тощо. Воно базується на даних та­ких наук, як лінгвістика, філологія, психологія тощо, тобто на системі знань про умови й закономірності мовленнєвої пове­дінки людини.

Писемна мова як засіб вираження думок людини відбиває смислову сторону письма. Отже, на відміну від почеркознав­ства, авторознавство вивчає не графіку письма документа, а його смислову інформацію. Предметом авторознавчої експер­тизи є встановлення в ході дослідження тексту док. фак­тичних даних про особу автора.

Криміналістичне значення особливо­стей писемного мовлення особи.

У документах, які складаються традиційним письмовим спо­собом, смислова інформація відбивається за допомогою пи­семного мовлення. Його формування, тобто створення стійкого й індивідуального комплексу особливостей, що притаманні певній особі, підпорядковується загальним законам формуван­ня будь-яких навичок.

Письмово-мовні навички людини фор­муються подібно до письмово-рухових під впливом внутрішніх ( суб'єктивних ) та зовнішніх ( об'єктивних ) факторів. Із внутрішніх факторів для формування індивідуального писемного мовлен­ня велике значення мають особливості проходження у людини вищих нервових процесів. До зовнішніх факторів, які беруть участь у формуванні особливостей писемної мови, належать мовне середовище, освітній і культурний рівень, писемна мов­на практика, виховання в сім'ї, колі друзів, вплив засобів масо­вої інформації.

Поступово під впливом особистих даних особи, зовнішніх умов утворюється стійка, найбільш зручна, прийнятна для певної особи система умовних зв'язків. У процесі подальшої практики в писемне мовлення вносяться особливості, які зумовлені професією; видом діяльності: наукової, комерційної, виробничої тощо. Усе це формує індивідуальність писемного мовлення.

Криміналістична класифікація ознак писемної мови

У криміналістиці під ознаками писемної мови розуміються особливості вираження думок у письмовій формі, які виявля­ються у змісті документа, його лексиці, граматиці та стилі, що у сукупності дають уявлення про групову належність авто­ра та індивідуалізують його писемну мову. Отже, ознаки пи­семної мови можуть використовуватися: для визначення при­близних рис автора док., тобто його групових характери­стик (віку, освіти, статі, професії тощо) з метою встановлення кола осіб, котрі перевіряються, і серед яких необхідно шукати цю людину, та для встановлення тотожності певного автора декількох документів або ж конкретної особи.

Ознаки писемної мови у криміналістиці прийнято поділяти на визначені групи: лексичні, граматичніта стилістичні.

Лексичні ознаки. Під лексичними ознаками писемної мови розуміється сукупність мовних засобів особи, яка пише, та осо­бливості (манера) їх використання для висловлення своїх ду­мок. До лексичних ознак належать: загальний мовний запас автора, який може бути за обсягом невеликим, середнім, вели­ким і дуже великим; наявність у мові професіоналізмів, діалек­тизмів, архаїзмів, а також використання приказок, прислів'їв, фразеологізмів та інших засобів мови (порівнянь, метафор, епі­тетів), які роблять мову автора індивідуальною.

Граматичні ознаки. У кожної людини відповідно до її за­гальноосвітнього і культурного рівня внаслідок практики письма виробляється свій рівень грамотності. У письмі він знаходить своє відображення у манері побудови речень, відхиленнях від граматичних норм, які, будучи стійкими, можуть розглядати­ся як ознаки. Тобто, граматичні ознаки писемної мови - це звичні для автора способи побудови речень, а також усталені синтак­сичні, орфографічні та пунктуаційні помилки, яких він припускає на письмі.

У синтаксисі закріплено способи висловлення особою влас­них думок і способи мислення. Саме ці ознаки відіграють важли­ву роль у встановленні авторства, тому що вони менш за все під­даються навмисному викривленню, що зумовлено тісним зв'яз­ком синтаксису та способу мислення. Навіть коли автор турбується про маскування власних звичних лексико-фразеологічних, орфографічних і стилістичних засобів, він, звичайно, зберігає незмінною структуру складних речень, принципи роз­бивання тексту на абзаци, звичку до застосування певних мов­них конструкцій (зворотів, риторичних запитань).

Стилістичні ознаки. Стилі - це основні різновиди літера­турної мови, які використовуються за різних обставин спілкуван­ня. Під стилем мови розуміється сукупність прийомів викорис­тання засобів мови для висловлювання думок, тобто це є своєрід­ною манерою письма автора. Стиль характеризує притаманні певному автору особливості способу мислення, підбору слів І фразеологічних зворотів мови, у архітектоніці - викладення ду­мок. Такі усталені навички характерні для кожної людини.

Сучасна українська мова має розгалужену систему стилів, серед яких:

1. розмовний;

2. художній;

3. науковий;

4. публіцистичний;

5. офіційно-діловий;

6. конфесійний.

Мовні навички, які проявляються у писемній мові, поділяються на загальні:

- лексико-фразеологічні;

- синтаксичні;

- стилістичні;

- орфографічні;

- пунктуаційні.

Та окремі:

- усталені порушен­ня норм писемного мовлення;

- використання визначених мов­них засобів.

На сьогодні авторознавчі дослідження дають змогу вирішувати значне коло питань:

- ідентифікаційних:

Чи є певна особа автором конкретного документа, декількох документів, відповід­ного фрагмента документа?

- класифікаційних та діагностич­них:

1. Чи є мова документа рідною для її автора?

2. Носієм якого говору визначеної мови є автор конкретного документа?

3. Який освітній рівень автора документа; чи має автор документа навички наукового, публіцистичного, ділового стилю писемної мови?

4. Чи скла­дався текст конкретного документа з навмисним викривленням писемної мови?

Досить важливим у визначенні авторства є питання встанов­лення психічного стану автора документа за комплексом ознак писемної мови.

Так, у осіб з органічним порушенням вищих відділів централь­ної нервової системи наявні утруднення у синтезі слів і фраз. У результаті чого в їх рукописах часто можна спостерігати чи­сленні повторення слів, окремих літер, їх заміну, пропуски, не­дописування, численні виправлення і закреслювання тексту.

Хвороба Паркінсона може діагностуватися за ознаками акі­незії - утруднення початків рухів у написанні окремих літер, слів, зміни напрямку руху під час написання тексту.

Для осіб, які страждають на шизофренію, характерним є те, що в їх письмі у деяких випадках порушується літерний склад слів. Це виявляється у повторах, пропусках літер, недо­писуванні слів, перестановках складів, домальовуваннях і ви­правленнях.

Отже, розглянутий комплекс лексичних, граматичних і стилі­стичних ознак писемної мови дає змогу встановити значне коло специфічних ознак автора документа, які можуть бути викори­стані для його ідентифікації саме за цими ознаками.

Питання для самоконтролю:

1.Як історично розвивалася експертиза письма? Дайте характеристику етапів її становлення.

2. Що таке не ідентифікаційне дослідження письма7

3. Назвіть та охарактеризуйте навички оволодіння письмом.

4. Які ви знаєте ознаки письмової мови?

5. Назвіть і розкрийте зміст загальних ознак письма.

6. Дайте характеристику класифікації власним ознакам почерку.

7. Чи є різниця між письмом і почерком?

8. Що таке розшукова таблиця за почерком? Яке її призначення?

Для нотаток

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

============================================================

***

1. Наука інформатика, поняття інформації

2. Кодування інформації

3. Системи числення

1. Наука інформатика, поняття інформації

Інформатика– це наука, яка займається питаннями, пов'язаними зі збором, зберіганням та обробкою інформації.

Інформація— це дані і відомості, представлені в різному вигляді.

Інформація зберігається, передається, обробляється в символьній (знаковій) формі. Одна й та сама інформація може бути представлена в різній формі, за допомогою різних знакових систем.

Мова – це певна знаковая система подання інформації.

Існують природні (розмовні) мови і формальні мови. Приклади формальних мов: мойва музики (нотна грамота), мова математики (цифри та математичні знаки) та ін. У деяких випадках розмовну мову може заміняти мова міміки та жестів, мойва спеціальних знаків (наприклад, дорожні знаки).

2. Кодування інформації

Кодування інформації – процес формування певного уявлення інформації. Під терміном «кодування» часто розуміють перехід від однієї форми подання інформації до іншої, більш зручної для зберігання, передачі або обробки. Зворотне перетворення називається декодуванням.

Спосіб кодування залежить від мети, заради якої воно здійснюється: скорочення запису, засекречування (шифровка) інформації, зручність обробки тощо

Найчастіше кодуванню піддаються тексти на природних мовах (російській, англійській та ін.) Існують три основні способи кодування тексту:

1) графічний – за допомогою спеціальних малюнків або піктограм;

2) числовий – за допомогою чисел;

3) символьний – за допомогою символів того ж алфавіту, що й вихідний текст.

Повний набір символів, який використовується для кодування тексту, називається алфавітомабо азбукою.

Рішення задач.

№ 1

Надайте у вигляді речення українською мовою зміст математичного виразу:

№ 2

Виведіть в математичній формі наступне твердження:

Якщо суму чисел від одного до п'яти розділити на різницю чисел десять та сім, то в результаті вийде п'ять.

Яка форма запису зручніше?

№ 3

Складіть таблицю способів символьного подання інформації в представлених областях. Якщо знаків багато, то запишіть або намалюйте деякі з них.

№ 4

Придумайте графічний спосіб подання відомої приказки: Повторення – мати навчання.

№ 5

Опишіть вашу класну кімнату. Які мови ви при цьому використовували?

№ 6

Що може позначати запис 18–15 з точки зору продавця в магазині, машиніста електропоїзда, учня на уроці математики?

Найменшою кількістю інформації прийнято вважати 1 біт.

1 біт – це кількість інформації, відповідне одному з рівноймовірно подій.

У комп'ютерах інформація надається у вигляді 0 та 1.

Для вимірювання інформації використовуються і більші одиниці:

1 байт = 8 біт.

1 Кбайт (кілобайт) = 2¹⁰ байт = 1024 байти

1 Мбайт (мегабайт) = 2¹⁰ Кбайт = 1024 Кбайта

1 Гбайт (гігабайт) = 2¹⁰ Мбайт = 1024 Мбайта

1 Тбайт (теробайт) = 2¹⁰ Гбайт = 1024 Гбайтів

Система числення – це спосіб представлення чисел і відповідні йому правила дії над числами. Різноманітні системи числення, які існували раніше і які використовуються у наш час, можна розділити на непозиційні та позиційні. Знаки, які використовуються під час запису чисел, називаються цифрами.

У непозиційних системах числення від положення цифри в запису числа не залежить величина, яку вона позначає.

Прикладом непозиційної системи числення є римська система (римські цифри). У римській системі замість цифр використовуються латинські літери:

I V X L С D М

1 5 10 50 100 500 1000

Приклад 1. Число ССХХХП складається з двох сотень, трьох десятків і двох одиниць, та дорівнює двомстам тридцяти двом.

У римських числах цифри записуються зліва направо у порядку убування. У такому разі їх значення складаються. Якщо ж зліва записана менша цифра, а праворуч – велика, то їх значення віднімаються.

Приклад 2

VI = 5 + 1 = 6, а IV = 5–1 = 4.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автододавання та автообчислення.
10. Автокореляційна характеристика системи
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
12. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ

Переглядів: 1131