Типи економічних систем

Типи економічних систем.

Людству відомі різні економічні системи, які сформувалися в процесі тривалого історичного розвитку. Їх можна класифікувати за відповідними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

ü за формою власності на засоби виробництва;

ü за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, командно-адміністративну, змішану.

Традиційна Ринкова

Типи

економічних

систем

Командно-

адміністративна Змішана

Традиційна економічна системапанувала в минулому, і зараз деякі ЇЇ риси властиві слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно активного перерозподілу національного доходу державою. Елементи традиційної економіки зустрічаються у найбільш віддалених районах світу: в ізольованих племенах або групах (народи Крайньої Півночі, народи Африки).

Ринкова економічна система(економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на економічні ресурси, передбачає панування функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх всіх до ресурсів, науково-технічних досліджень, інформації. У такій системі поведінка кожного економічного суб’єкта мотивується його особистими інтересами. Кожний з них прагне отримати максимальний дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Але кожний економічний суб’єкт здатний реалізувати свій приватний інтерес лише в тому випадку, якщо він одночасно є носієм і суспільного інтересу. На ринку здійснюється таке поєднання приватного інтересу із суспільним, яке Адам Сміт проголосив принципом «невидимої руки». Це означає, що кожний індивід, який реалізує свій приватний інтерес через виробництво і продаж товарів на ринку, не усвідомлює того, що одночасно працює і на задоволення суспільного інтересу. Всі макро- і мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Конкуренція тут є основною рушійною силою розвитку економіки.

Втручання держави в економічні процеси мінімальне і виважене. Роль держави обмежується лише захистом приватної власності і встановленням сприятливого правового поля для вільного функціонування ринку. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб’єктами самостійно на свій страх і ризик.

Ринкова економіка вільної конкуренції проіснувала приблизно до першої третини ХХ століття.

Командно-адміністративна система– це неринкова економіка, яка базується на плануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного господарства, жорстокому, централізованому директивному плануванні виробництва і розподілу ресурсів, відсутності реальних товарно-грошових відносин, конкуренції і вільного ціноутворення. Їй притаманні висока затратність виробництва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання). Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.

Командна економіка існувала у колишньому Радянському Союзі та соціалістичних країнах Східної Європи й Азії.

Змішана економічна системає адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується такими рисами:

ü різноманітністю (плюралізмом) форм власності й рівноправним функціонуванням різних господарюючих суб’єктів ( приватних, колективних, державних);

ü високим рівнем розвитку продуктивних сил і наявністю розвинутої ринкової інфраструктури суспільства;

ü оптимальним поєднанням ринкового механізму з державними методами регулювання економіки, які органічно переплітаються і доповнюють один одного;

ü орієнтацією на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки. Збільшуються затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні фонди страхування та соціального забезпечення населення.

Рекомендована література та джерела для поглибленого вивчення теми:

1.Економічна теорія : Політекономія : підручник / За ред. В.Д.Базилевича. – К.,2007, с.39-53, 65-70.

2.Мочерний С.В. Політекономія: підручник. – К.,2005, с.64-70.

3.Старостенко Г.Г. Політична економія: Навч. Посібник. – К.,2006, с.78-88.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Система	\|	Тема3: СУТНІСТЬ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.