• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Конкуренція як рушійна сила ринкової економіки.

Типи ринків.

Залежно від суб’єктів господарського життя виділяють різні типи ринків. З урахуванням історичного процесу виникнення ринків основними з них є:

1)Вільний ринок – це ринок, на який вивозяться товари і послуги багатьох товаровиробників, жоден з яких не виробляє більшу частину продукції, неспроможний внаслідок цього впливати на рівень цін, а процес ціноутворення здійснюється через механізм вільної конкуренції. Частка виготовленої кожним товаровиробником продукції така, що навіть об’єднання трьох - п’яти товаровиробників не дає їм змоги зосередити у своїх руках частину товарів і послуг певного виду. Такий ринок існував на нижчій стадії розвитку капіталізму, тобто з початку ХУІ – до кінця ХІХ століть.

2)Монополізований ринок – ринок, на який вивозяться товари і послуги незначної кількості товаровиробників, кожен з яких виробляє таку частку продукції, що може впливати на рівень цін. Об’єднання кількох таких виробників дає змогу зосередити левову частку товарів і послуг в їхніх руках і внаслідок цього диктувати ціни на ринку. Так, у США три гігантські автомобільні концерни («Дженерал моторз», «Форд моторз» і «Крайслер») сконцентрували у себе близько 94% загального випуску автомобілів. Такий ринок у західній економічній літературі називають олігополістичним (від грецького слова «оліго» декілька).

3)Регульований ринок – це ринок, який регулює і контролює держава за допомогою заходів адміністративного та економічного характеру. Адміністративні заходи – це насамперед антимонопольне законодавство, економічні – податкова, кредитна, фінансова політика.

Жоден з цих ринків у розвинутих країнах світу у чистому вигляді не існує. В одних сферах та галузях економіки переважає вільний (наприклад, сфера послуг, роздрібної торгівлі), в других – монополізований, у третіх – регульований.

За ознакою простору дії вирізняють ринки:

- місцевий (у межах міста чи села);

- регіональний (певна територія якоїсь країни);

- світовий.

З точки зору відповідності чинному законодавству виділяють легальний (офіційний) і тіньовий ринки.

Конкуренція – це потужний інструмент ринкової економіки, рушійна сила, яка примушує товаровиробників підвищувати ефективність виробництва, знижувати виробничі затрати, підвищувати якість продукції, прискорювати впровадження новітніх досягнень науки і техніки, проводити організаційні та структурні зміни в ході підприємницької діяльності. Ступінь розвитку економічної конкуренції є одним з вирішальних критеріїв розвиненості й цивілізованості ринкових відносин.

Конкуренція –економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів і послуг з метою отримання якомога більше прибутку.

Отже, завдання конкуренції полягає у суперництві ринкових суб’єктів за реалізацію власних інтересів шляхом набуття економічних конкурентних переваг порівняно зі своїми суперниками.

Ринок і ринкова економіка мають чимало як позитивного, так і негативного у своєму розвитку. Однією з найважливіших негативних сторін ринку є те, що він породжує монополії та монополістичні тенденції в економічній системі.

Монополія –це окремі наймогутніші підприємства або об’єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість продукції певного виду і таким чином впливають на процес ціноутворення, привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі та синдикати.

Картель – це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного у загальному обсязі виробництва, ціни, ринку збуту.

Синдикат – це об’єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а отже, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товарів здійснює загальна збутова контора.

Трест – це об’єднання підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і виготовлений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати відповідну частку прибутку.

За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростає у диверсифікацію – проникнення капіталу тієї чи іншої монополії у галузі, які безпосередньо не пов’язані з основною сферою її діяльності.

Крім різних форм монополій, існують окремі їх типи та форми.

Розрізняють три основні типи монополій:

1) монополія окремого підприємства;

2) монополія як змова;

3) монополія, що ґрунтується на диференціації продукту.

Термін «монополія» походить від грецьких слів «моно» - один і «роlео» - продаю. Тому, на думку західних учених, монополія означає наявність одного продавця товару чи послуги, або ситуацію, коли одна фірма забезпечує повний випуск товарів. Такий тип – це монополія окремого підприємства або продавця, зустрічається він рідко. Цю монополію називають повною, або абсолютною.

Поширенішою є змова чи угода (гласна або негласна) кількох крупних фірм, що дає їм змогу досягти панівного становища на ринку і отримувати високі прибутки. Таку ситуацію у виробництві й на ринку називають олігополією. Олігополія несе в собі небезпеку переродження в монополію, привносить окремі риси монополій (наприклад, здійснює єдину цінову політику), тому її назвали груповою монополією.

Третій тип монополії пов'язаний з диференціацією продуктів, їх специфічними властивостями. Крім того, це може бути оригінальна упаковка, особливість обслуговування, завдяки чому віддають перевагу тому чи іншому товару. Таку монополію мають змогу здобути і малі підприємства.

		Конгломерат

Читайте також:

1. Аварії з викидом (загрозою викиду) сильнодіючих отруйних речовин на об'єктах економіки.
2. Аграрний комплекс національної економіки.
3. Адміністративної економіки.
4. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
5. АТ – одна з найбільш зручних форм колективного підприємства в умовах ринкової економіки. Першим АТ вважають створену у 1602 році Голандсько –Ост - Індську компанію.
6. Бази оцінки, відмінні від ринкової вартості
7. Види ринкової інфраструктури
8. Визначення ринкової вартості і дохідності окремих видів цінних паперів.
9. Відповідь: Функції суб’єктів ринкової економіки
10. Вплив держави на встановлення ринкової рівноваги
11. Вплив на грошову пропозицію банківського і небанківського секторів економіки. Депозитний і грошовий мультиплікатори
12. Вплив розвитку ринкової економіки на європейську економічну думку. Зародження класичної політичної економії

Переглядів: 2111