• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Стилі спілкування і проблеми ефективного спілкування.

Спілкування - це форма психологічного взаємозв'язку людей в процесі їх сумісної діяльності.

Управлінське спілкування прийнято розглядати як психологічні взаємозв'язки людей в процесі управління. При цьому істотну роль в правлінському спілкуванні грають почуття такту і відчуття контакту з партнером. У менеджменті вже відпрацьовані певні прийоми впливу на людей, які використовуються в процесі ділового спілкування. Ці прийоми різноманітні, бо менеджеру доводиться спілкуватися письмово і усно, при особистій зустрічі і по телефону. Для кожного виду спілкування існують свої прийоми і методи. Спілкуючись, менеджер сприймає не тільки слова співрозмовника, але і його погляд, тембр голосу, інтонацію,міміку, жести. Слова передають логічну інформацію, а жести, міміка, голос цю інформацію доповнюють.

Спілкування як взаємодія двох людей може здійснюватися на трьох рівнях: когнітивному (пізнавальному), емоційному і поведінковому, а може бути направлено на рішення якої-небудь значущої задачі або на задоволення особистих потреб.

Спілкування може відбуватися за такими стилями:

1. соціальний - засвідчення своєї присутності, підтримка сприятливих взаємовідносин і інше;
2. інформативний - обмін фактичними відомостями, планами,намірами;
3. експресивний - вираження почуття, думки, образи, невдоволення, незадоволення;
4. спонукальний - наказ, вираження вимоги, прохання і т.д. .

Для ефективного спілкування керівник повинен володіти відповідною комунікативною компетентністю, тобто вербальними (мовними) і невербальними (немовними) навичками спілкування, вмінням пристосовуватися до ситуації, вибирати оптимальні кошти спілкування в кожному конкретному випадку.

В сучасній дидактиці використовують 2 підходи до процесу навчання. Головний критерій, що їх відрізняє – роль викладача і студента.

1 підхід: викладач – суб’єкт, студент – об’єкт – Класичний або академічний підхід-авторитарна система, на думку сучасних науковців, в якій домінують зовнішні соціальні фактори впливу.

2 підхід: орієнтація на постійну активність того, хто навчається; відносини «викладач-студент» - «суб’єкт-суб’єктні»

2 підхід є основою сучасної гуманістичної парадигми (особистісно орієнтований) в освіті і вихованні. Орієнтація на особистість учня допускає сумісну діяльність у створенні освітнього продукту – знань.

Цілі, зміст технології: контроль у процесі вивчення навчальної дисципліни розглядається з урахування інтересів того, хто навчається.

Цілі навчання успішно та раціонально досягаються за умови використання відповідних методів навчання.

Метод навчання – це спосіб сумісної діяльності викладача та студента, спрямований на досягнення освітніх цілей.

Прийом – складова частина методу. Окремі прийоми є складовими частинами різних методів навчання.

Систематизація методів навчання здійснюється за наступними ознаками:

а) ступінь участі студента у педагогічному процесі:

· Академічний метод – це передача (трансляція), тиражування інформації методом передавання знань від викладача студентам.

· Активний метод – це самостійне отримання знань (самостійна робота студентів).

· Інтерактивний метод – сумісна діяльність всіх учасників освітнього процесу. Виник як слідство необхідної ефективної роботи в команді з метою швидкого отримання знань та створення атмосфери співдружності.

б) за джерелом передавання знань:

· Словесні(вербальні) методи (лекція, пояснення, розповідь, бесіда, дискусії і т.д.).

· Наочні методи (спостереження, ілюстрації матеріалу за допомогою картин, карт, макетів; демонстрація роботи приладів, технічних пристроїв, наочного телебачення, відео тощо).

· Практичні методи – (вправи, лабораторні роботи, дидактичні ігри, наукові експерименти, виробнича і педагогічна практика).

в) за способом передавання інформації у навчальному процесі:

- пряме навчання – викладач надає основні поняття, закони, принципи дисципліни;

- дослідження – викладач створює проблемну ситуацію, а студенти формулюють проблему і самостійно її вирішують;

- моделювання – участь в презентації, показі дійсних життєвих ситуацій;

- сумісне навчання – робота студентів в групах над окремими частинами навчального матеріалу.

г) за логікою передачі інформації:

- індуктивний;

- дедуктивний.

д) керування навчальною діяльністю:

- під керівництвом викладача;

- самостійна робота студентів.

Читайте також:

1. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
2. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
3. Автократично-демократичний континуум стилів керування.
4. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
5. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
6. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
7. Актуальні проблеми біоетики
8. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
9. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
10. Актуальність проблеми.
11. Анімізм – уявлення про існування духовних істот та віра в можливість спілкування з ними.
12. Антропогенний вплив на природне середовище та сучасні екологічні проблеми

Переглядів: 813