Планування потреби в кормах і забезпечення ними

Застосовують, як правило, два способи визначення планової потреби в кормахдля продуктивної худоби і птиці. Перший спосібпередбачає використання даних щодо середньорічного поголів’я худоби за статево-віковими групами і нормативи річної потреби різних видів кормів на одну голову. Нормативи визначають виходячи із збалансованих за перетравним протеїном та іншими поживними речовинами добових раціонів на літній і зимовий періоди за планової продуктивності. При поточному плануванні раціони складають відповідно до прийнятих у господарстві типів годівлі, а також з урахуванням фактичної наявності кормів на початок планового року, передбачуваних обсягів виробництва кормів у плановому році, можливостей їх придбання і надходження в порядку отоварювання.

Планову потребу окремих видів кормів у фізичній масі з певних видів тваринницької продукції переводять у кормові одиниці. Шляхом ділення загальної кількості кормових одиниць на запланований обсяг виробництва продукції або середньорічне поголів’я худоби визначають планову витрату кормів у кормових одиницях на 1 ц продукції або на одну голову худоби. Важливою умовою підвищення ефективності тваринництва є планування витрат кормів на одиницю продукції в меншому розмірі порівняно з середніми фактичними витратами за останні роки за рахунок забезпечення тваринництва більш повноцінними кормами, підвищення якості кормів, застосування вітамінів, мікроелементів та інших хімічних засобів і біопрепаратів.

У разі застосуваннядругого способупотребу в кормах визначають за плановими даними виробництва окремих видів тваринницької продукції, нормами витрат кормових одиниць на виробництво одиниці продукції і раціональної для умов конкретного господарства структури кормів. За вмістом кормових одиниць у 1 ц фізичних кормів обчислюють потребу в них у натуральному виразі.

План потреби в кормах при поточному плануванні складають на два періоди: на календарний рік і від урожаю планового року до врожаю наступного року. У першому випадку показники характеризують річні витрати кормів за відповідними статево-віковими групами тварин; їх використовують під час обчислення планової собівартості продукції тваринництва. Потреба ж у кормах від одного врожаю до другого є, по-суті, заявкою галузям рослинництва на виробництво кормів у плановому році й основою для розрахунку необхідних посівних площ відповідних культур, які разом з природними угіддями забезпечують одержання необхідної для підприємства кількості кормів.

Крім того в господарствах розраховують розмір страхових фондів кормів. Відповідно до «Методичних рекомендацій ...» Міністерства аграрної політики України при складанні річних планів підприємства страховий фонд планують за концентрованими кормами в розмірі 8—10%, а за грубими і соковитими — 15% річної їх потреби. Покриваються ці фонди тими видами кормів, які добре зберігаються більше року (концентровані, солома, силос).

Така практика планування страхових фондів має недоліки. По-перше, нормативи не диференційовані залежно від коливання врожайності за роками у конкретному регіоні, у той час як вона дуже значна. Наприклад, середнє квадратичне відхилення врожайності зернових у Черкаській області за 1980—1997 рр. становить 12,1%, а в Полтавській – 18,5%. По-друге, існуюча методика не передбачає створення страхових фондів кормів для літнього періоду, хоч коливання врожайності сільськогосподарських культур, що вирощуються на зелений корм, вищі, ніж інших. Тому страхові фонди кормів доцільно створювати з урахуванням потреби в них не тільки в стійловий період, а й у літній. По-третє, при створенні страхових фондів кормів не враховується спеціалізація господарств. Так, свинарські й птахівничі господарства, у структурі раціонів худоби і птиці яких концентровані корми становлять відповідно 75—85 і 90—93%, мають значно менші можливості маневрування кормовими ресурсами порівняно з молочними і скотовідгодівельними, де можливості взаємозаміни кормів більші.

Нині під час планування страхових фондів кормів застосовують кілько способів, що різняться передусім ступенем урахування факторів, які впливають та їхній розмір. Найпоширенішим є спосіб, за якого розмір резерву (R, у %) визначають на основі зіставлення середньої багаторічної врожайності кормових культур (y) з мінімальним її рівнем за цей період (y_min):

R= (8.4).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Послідовність планування оптимальної кормової бази підприємства	\|	Планування використання земельних угідь, підвищення їхньої родючості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.