Принципи аграрного права України.

Загальна теорія права визначає принципи як основоположні засади, ідеї, наукові положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання. Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм, інститутів галузей права, вони впливають на формування правового мислення і правову культуру, забезпечують логічність системи права.

Основними принципами права, закріпленими у чинному національному законодавстві, є: спрямованість на зміцнення юридичних засад правової демократичної держави; гарантування прав людини; верховенство права; пріоритетність права власності; захист права власності; рівноправність; нерозривний зв’язок прав і обов’язків; розширення демократії і гласності; захист соціально не захищених верств населення; відповідальність за вину.

При визначенні принципів аграрного права як комплексної, інтегрованої і спеціалізованої галузі права, головним чином приділяється увага засадам внутрішньогосподарських правовідносин, що виникають, функціонують і припиняються в діяльності колективних сільськогосподарських підприємств як основного товаровиробника в сільському господарстві, тому їх можна визначити як спеціальні принципи. Адже принципи аграрного права – це провідні ідеї, основоположні засади, наукові положення, відображені в нормах цієї галузі права, які в комплексі регулюють аграрні відносини. Принципи діяльності суб’єктів аграрного права в сфері зовнішніх аграрних правовідносин, а це головним чином система ринкових економічних відносин є тотожними з принципами діяльності суб’єктів господарського права і вони обґрунтовані в науці цієї галузі права.

Основними спеціальними принципами правового регулювання аграрних відносин в сучасних умовах є: рівність учасників аграрно-правових відносин; свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм і напрямів господарської діяльності; пріоритетність розвитку аграрно-промислового комплексу; демократизація системи управління агропромисловим комплексом; всебічна охорона і зміцнення всіх форм власності і різноманітних організаційно-правових форм сільськогосподарських товаровиробників, що на них базуються; господарська самостійність і незалежність селянських господарств та інших суб’єктів аграрних ринкових правовідносин; невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність сільськогосподарських товаровиробників; поєднання правового регулювання діяльності всіх суб’єктів аграрного підприємництва за допомогою державно-правових і локальних внутрішньогосподарських правових актів; тісний органічний зв’язок трудових і земельних відносин; реальна гарантованість суб’єктивних прав селян як громадян України і як суб’єктів аграрних відносин.

Що стосується правовідносин, де об’єктом є земля, то ст. 5 ЗК України визначає такі основні принципи: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; забезпечення гарантій прав на землю; пріоритету вимог екологічної безпеки.

Крім основних принципів, аграрному праву притаманні ще і особливі принципи, які зумовлені особливостями мети та змісту аграрних відносин, а саме: пріоритетність сільського господарства в системі всіх інших галузей народного господарства; рівність суб’єктів аграрних правовідносин; право добровільного вибору селянами організаційно-правових форм господарювання на землях сільськогосподарського призначення; тісний органічний зв’язок трудових і земельних відносин; стабільна державна підтримка сільськогосподарського товаровиробника; реальна гарантованість суб’єктивних прав селян як громадян України і як суб’єктів аграрних відносин. стабільна державна підтримка сільськогосподарського товаровиробника; реальна гарантованість суб’єктивних прав селян як громадян України і як суб’єктів аграрних відносин.

Саме на важливість останнього принципу вказує О.О. Погрібний, підкреслюючи, що селянство – це та структурна детермінанта, від якої залежить продовольчий добробут суспільства. Водночас воно уособлює усталений спосіб життя, є носієм національних традицій та добропорядних звичаїв. Проте продовжує існувати великий розрив у реальному забезпеченні матеріальних, соціальних і культурних умов життя й праці жителів міст і сіл. Це зумовлює необхідність гуманізації статусу селянина на сучасних законодавчих засадах, забезпечення справедливого розподілу благ у демократичному правовому суспільстві.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методи регулювання в аграрному праві	\|	Система аграрного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.