Поняття і види аграрно-договірних зобов’язань.

Договірні відносини у сільському господарстві.

Тема 9.

Поняття і види аграрно-договірних зобов’язань.
Договірні відносини сільськогосподарських підприємств щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду у виробництво.
Договори матеріально-технічного забезпечення.
Договори щодо виробництва цукру, м’ясо-молочних та інших харчових продуктів.

Агропромисловий комплекс України – це оригінальна багатогалузева економічна система, що складається із ряду послідовно та паралельно взаємопов’язаних виробничо-технологічних стадій: виготовлення засобів виробництва – виробництво продуктів рослинництва та тваринництва – переробка продуктів рослинництва і тваринництва на продукти кінцевого споживання – реалізація їх і доведення до споживача.

Підставою виникнення зобов’язально-правових відносин є договір, який встановлює певні суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки для сторін, що його уклали. Господарський договір – це регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв’язків) між суб’єктами господарської діяльності, умови дії якого визначають самі суб’єкти.

На думку А.М. Статівки договір в умовах ринку став об’єктивно необхідною формою ринкових економічних зв’язків. Іншої правової форми, яка б оптимально виражала інтереси сторін з врахуванням рівня розвитку ринкових економічних відносин, не існує.

Суб’єкти аграрного підприємництва різних форм власності та організаційно-правових форм господарювання вступають у відносини із споживачами їхньої продукції, між собою, з постачальниками, банками, інвесторами, біржами, підприємствами агросервісу, а також з будь-якими іншими суб’єктами підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Правове регулювання договірних відносин між суб’єктами аграрного підприємництва здійснюється на підставі ЦK України, ГK України, ЗK України, ЗУ «Про фермерське господарство», а також інших нормативно-правових актів. Аграрне законодавство передбачає, що суб’єкти аграрного підприємництва всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання наділені правом налагоджувати підприємницькі зв’язки в усіх сферах діяльності на підставі договорів.

Аграрне товаровиробництво характеризується багатогалузевістю і має свою специфіку. Кожна з його галузей займається виробництвом певного виду і роду продуктів харчування та сировини рослинного і тваринного походження, що вимагає відповідного виробничого забезпечення та обслуговування. Своєрідність результатів діяльності аграрних підприємств зумовлює характер підприємницьких договірних відносин, пов’язаних із порядком, правовими формами та умовами їх реалізації.

Аграрно-правовому договору властиві такі ознаки:

· взаємний вільний вияв волі сторін договору, як правило, не обтяженої адміністративними актами;

· оптимальне забезпечення розвитку аграрного виробництва кожного товаровиробника;

· забезпечення реалізації інтересів сторін за договором;

· визначення договору як угоди двох і більше сторін, що породжує їх права та обов’язки щодо забезпечення та розвитку виробництва аграрної продукції з метою реалізації взаємних майнових та інших інтересів, виражає характер ринкових відносин з участю аграрних товаровиробників. Договір виконує функції виявлення потреб договірних суб’єктів, а разом із тим певною мірою і потреб держави;

· забезпечення створення основи для планування окремих виробництв на державному, регіональному чи колективному рівні;

· він є юридичною формою організації виробничого процесу;

· права й обов’язки сторін у договорі визначаються специфікою аграрного виробництва;

· аграрно-правовий договір є правовою формою реалізації взаємних інтересів сторін з урахуванням юридичних, природно-кліматичних, економічних можливостей;

· аграрно-правовий договір є юридичною формою відносин, що опосередковано забезпечують розвиток аграрного виробництва.

Можна визначити такі основні групи господарських договорів, що застосовуються в аграрному підприємництві: договори щодо науково-дослідницької роботи; договори щодо агрохімічного обслуговування; договори щодо ремонтно-технічного обслуговування; договори щодо матеріально-технічного забезпечення; договори про транспортне перевезення сільськогосподарської продукції; договори щодо реалізації сільськогосподарської продукції; договори з переробними підприємствами.

Загалом договірні відносини АПК можна поділити на три основні групи:

1. договори про спільну діяльність з виробництва певної продукції рослинництва та тваринництва; на виробництво та переробку кормів для тваринництва;

2. договори про реалізацію сільськогосподарської продукції та товарів; про матеріально-технічне забезпечення; про фінансове забезпечення;

3. договори про агрохімічне обслуговування сільськогосподарських підприємств; про виконання меліоративних робіт, про ремонт техніки тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика правового становища господарських товариств у АПК	\|	Договірні відносини сільськогосподарських підприємств щодо впровадження досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду у виробництво.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.