• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин

План

Лекція 1. Регулювання міжнародних економічних відносин у сучасних умовах, а також сутність сучасних міжнародних організацій та їх типізації

Список літератури

1. Конституція України.

2. Бюджетний кодекс від 21. 06. 2001 р.

3. Закон України “Про систему оподаткування”

1. Закон “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21. 12. 2000 р.

5. Закону “Про ПДВ” в редакції від 3. 04. 1997 р.

1. Закон України“Про оподаткування прибутку підприємств” в редакції від 22. 05. 1997
2. Закон України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22. 05. 2003
3. Закон України “Про плату за землю”

9. Закон України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів”

10. Кодекс про адміністративні правопорушення

1. Кримінальний кодекс від 4. 04. 2001 р.
2. Закон України «Про державний внутрішній борг» від 16. 09. 1992 р.
3. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу»
4. Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 року в редакції від 04.10.2001;
5. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року
6. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного
7. соціального страхування”
8. Постанова Кабінету міністрів від 28 лютого 2002 р. N 228 “Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ”

19. Постанова Кабінету міністрів від 17 травня 2002 р. N 659, якою затверджено “ПЕРЕЛІК груп власних надходжень бюджетних установ, вимоги щодо їх утворення та напрями використання”

1. Орлюк О. П. Фінансове право. – К., 2003 р.
2. Фінансове право. / За ред Воронової Л. К. – Х. 1999 р.

1. Міжнародні організації в системі регулювання міжнародних економічних відносин

2. Сутність сучасної міжнародної організації.

3. Типізація міжнародних організацій.

Регулювання міжнародних економічних відносин (МЕВ) у сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій. Особливість останніх полягає в тому, що вони є одночасно і суб’єктами міжнародних економічних відносин (нарівні з фізичними, юридичними особами та державами), і частиною механізму регулювання цих відносин.

Об’єктивна необхідність у регулюванні зовнішньоекономічних зв’язків між країнами випливає із зростаючої взаємозалежності і взаємозв’язку національних економік і відповідної інтенсифікації розвитку економічних відносин між країнами; неузгодженості національних законодавств різних країн, що потребує створення такого механізму регулювання міжнародних економічних відносин, який би забезпечував збалансовану координацію національних правових режимів.

Механізм регулювання міжнародних економічних відносин має два взаємопов’язані рівні: національний та міжнародний, кожному з яких властива певна система принципів, інституційно-правових структур, інструментів та методів управління.

Так, елементами регулювання міжнародних економічних відносин є:
— принципи управління як фундаментальні правила, що характеризують певну «ідеологію» підходу до міжнародних відносин в економічній сфері;
— інституційно-правові структури як сукупність міжнародних та національних норм, правил, звичаїв та угод, що регламентують здійснення співробітництва;
— інструменти та методи управління як сукупність конкретних заходів впливу на окремі процеси, наприклад валютні курси, субсидії, митні тарифи, квоти і ліцензії на експорт та імпорт, система встановлення цін на товари й послуги для міжнародного обміну тощо.

Як зазначалося, регулювання міжнародних економічних відносин здійснюється на двох взаємопов’язаних, але нерівноцінних рівнях: національному та міжнародному.

Національному рівню відповідає система дій держави (уряду), що спрямована на регулювання зовнішньоекономічних відносин і використовує названі вище елементи (принципи, методи, інструменти). На міжнародному piвні здійснюється погоджений вплив двох або більше держав на економічні відносини між країнами взагалі або на окремі форми їх (міжнародну торгівлю, міжнародну міграцію робочої сили, експорт та імпорт капіталу тощо). Цей рівень механізму регулювання являє собою систему координації зовнішньоекономічних політик кожної з країн та окремих дій, які потребують колективного міжнародного регулювання.

Залежно від кількості сторін, які беруть у цьому участь, координація міжнародної економічної діяльності може бути двосторонньою або багатосторонньою.
Двостороння координація включає угоди та домовленості між двома суб’єктами МЕВ, які досягаються безпосередніми переговорами між партнерами.

Багатостороння координація забезпечує погодження різних аспектів міжнародної економічної діяльності щонайменше трьома суб’єктами з різних країн.

Координація економічної політики залежно від засобів здійснення може бути двох видів: дискретна та інституціональна.

Дискретна координація – це узгодження, яке досягається шляхом так званих, дискретних (окремих) дій, коли в кожному конкретному випадку держави домовляються самостійно використовувати деякі заходи, інструменти, методи для досягнення належної єдності дій.

Інституціональна координація – це погодження, яке виробляється на підставі визначеного інституту, тобто з використанням встановлених уже законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних структур. Отже, в поняття «міжнародні інститути» входять дві складові:

1)організаційні структури, тобто самі міжнародні організації, установи, конференції тощо;

2) сукупність законів, норм, правил, угод та ін.

При цьому міжнародні організації виступають водночас і як продуценти, і як користувачі сукупності законів та норм.

Об’єктивна необхідність посилення інституціональної координації, тобто розвитку міжнародних організацій, пояснюється сукупністю вагомих чинників, як-от:
- зростаюча кількість проблем, що виникають на перетині кількох сфер: валютних відносин і торгівлі, торгівлі та фінансових ринків тощо;
- тривалий період узгодження за використання дискретної координації;
- велика кількість учасників переговорного процесу, що ускладнює досягнення консенсусу;
- залежність учасників переговорів та урядових осіб від тиску виборців і громадської думки в країні;
- складність та дорожнеча інформаційного забезпечення взаємодії.

Серед суб’єктів системи регулювання міжнародних економічних відносин найбільш зацікавленими в існуванні міжнародних організацій, установ та конференцій є, зрозуміло, держави (уряди), оскільки, використовуючи досвід та відповідний арсенал методів впливу, міжнародні інститути допомагають різним країнам координувати свої дії на світовій арені. Міжнародні організації необхідні також для нормального існування та динамічного розвитку компаній, які в різних формах беруть участь у міжнародному бізнесі і під час здійснення комерційних операцій натрапляють на внутрішні та міжнародні обмежники , які є різними у різних країнах та регіонах.

Очевидно, що саме потреби міжнародного бізнесу історично були першопричиною розвитку міжнародних організацій, про що свідчить літопис створення основних із них:

1814 р. – Центральна комісія судноплавства по Рейну;

1865 р. – Міжнародний телеграфний союз;

1875 p. – Міжнародний комітет з мір і вагів;

1883 р. – Міжнародний союз з охорони прав промислової власності;

1890р. – Міжнародний союз для публікації митних тарифів;

1919 p. – Міжнародна організація підприємців;

1920 р. – Міжнародна торговельна палата;

1926 p. – Міжнародна організація зі стандартизації та ін.

Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних організацій є розширення їхньої компетенції і ускладнення структури. Загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тисяч, з яких понад 400 - міжурядові. Організації економічного напряму становлять найбільшу частку - понад 50 % усіх міждержавних організацій. З недержавних – найбільше таких засновано в комерції та промисловості, а також у системах охорони здоров’я і медицини.

Читайте також:

1. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
2. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
3. PR-відділ організації: переваги і недоліки
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
6. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
7. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
8. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
9. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
10. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
11. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
12. Автоматичне регулювання.

Переглядів: 1088