• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Представництво в господарському процесі.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що засвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

Метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 р. N 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначається, що за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки. Таке визначення є традиційним для науки процесуального права.

Процесуальне представництво визначається також як виконання процесуальних дій однією особою від імені та в інтересах іншої особи, або юридична діяльність представника для особи, яку він представляє.

Хоча прокурор формально долучається до кола учасників судового процесу, він через свій професійний статус не має права бути представленим особою, яка не є працівником прокуратури.

Тобто особа представника процесуально заміщує юридичну особу, яку він представляє. Враховуючи, що юридична особа в будь-якому випадку набуває прав і несе обов'язки (зокрема, процесуальні) через свої органи, вона не може брати участь у справі інакше ніж через представника. Тільки через представника у справі беруть участь особи, яких у правовідносинах представляють їхні законні представники.

У випадку, коли прокурор або юридичні особи звертаються до господарського суду із позовними заявами з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб, ці особи мають право на призначення власних представників, незалежно від участі у справі представників осіб, що звернулися до господарського суду з позовом.

ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа.

Важливою в даному випадку є правова позиція Конституційного Суду України, викладена в Рішенні від 16 листопада 2000 р. N 13-рп/2000 у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України, статті 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника): закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин, а не тільки з кримінальних.

Положення частини першої статті 59 Конституції України про те, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав, треба розуміти як конституційне право особи з метою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Представником у господарському суді може бути лише дієздатна особа. Мається на увазі дієздатність не процесуальна, а матеріально-правова.

Особа, яка є представником, повинна мати належним чином посвідчені повноваження на ведення справи в суді.

Юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи, які є штатними працівниками юридичної особи, можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

У постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 р. N 34/224 у справі за позовом ВАТ до ЗАТ про стягнення 1593424,19 грн. зазначається, що відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, надають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Таким чином, право на представництво юридичної особи пов'язане не з конкретною фізичною особою, а з наявністю акта органу управління юридичної особи, котрим ця юридична особа наділяє посадову особу повноваженнями вчиняти певні юридичні дії.

Не можна вважати процесуальним представництвом те, що юридичну особу представляють її органи. Органи юридичної особи не наділені спеціальним процесуальним статусом і діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами. Орган юридичної особи веде в господарському суді справу без довіреності, на підставі своєї компетенції. Отже, якщо у справі від імені юридичної особи виступає її уповноважений орган, це не позбавляє юридичну особу права призначити представника через надання йому довіреності.

Не можуть бути представниками у справі в господарському суді:

секретар судового засідання, перекладач, експерт, які беруть участь у цій само справі;

судді, працівники апарату господарського суду, слідчі, прокурори, нотаріуси, народні депутати України та депутати місцевих рад, окрім випадків, коли вони діють як представники відповідних органів, що є стороною або третьою особою у справі, або як законні представники;

особи, визнані в установленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними.

Якщо особа бере участь у справі як секретар судового засідання, перекладач, експерт, спеціаліст, вона не може бути представником особи, яка бере участь у цій само справі. Зазначені особи або є штатними працівниками суду (секретар судового засідання), або є особами, які беруть участь у справі з метою сприяння встановленню істини у справі, що унеможливлює їх участь як представників, оскільки представники є особами, зацікавленими в результаті розгляду справи. Водночас, перекладач, експерт мають право бути представниками в інших справах, в яких вони не беруть участі як перекладач, експерт.

До категорій осіб, які не можуть бути представниками, віднесені:

- судді. Тут маються на увазі судді всіх судів, на яких поширюється дія Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Ця норма не поширюється на суддів і арбітрів третейських судів (арбітражів);

- працівники апарату господарського суду. До цієї категорії належать секретарі судового засідання, помічники суддів, судові розпорядники, інші штатні працівники господарського суду;

- прокурори. Маються на увазі прокурори, їхні заступники й помічники;

- нотаріуси, до яких відносять як державних, так і приватних нотаріусів. - народні депутати України;

- депутати місцевих рад.

Установлені обмеження випливають із специфіки основної професійної діяльності перелічених категорій осіб, яка є несумісною з іншими видами діяльності, крім наукової, творчої та викладацької.

Проте зазначені особи можуть бути представниками у випадку здійснення ними законного представництва.

Особи, визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, не можуть бути представниками в господарському суді.

Та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони або третіх осіб. Причиною цього є те, що матеріально-правові та процесуальні інтереси сторін і третіх осіб у справі або протилежні, або не збігаються. Водночас у разі процесуальної співучасті на стороні позивача або відповідача одна особа може представляти процесуальних співучасників.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначено законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їхнє посадове становище. Повноваження керівників юридичних осіб підтверджуються:

а) документами, що посвідчують їхнє посадове чи службове становище. До таких документів відносять накази (чи інші аналогічні документи) про призначення на посаду, протоколи зборів про обрання на посаду тощо;

б) установчими документами юридичної особи, в яких містяться повноваження посадових чи службових осіб, що беруть участь у справі як представники цих осіб.

Згідно із ст. 62 ГК України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. За ст. 82 ГК України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Повноваження посадової особи можуть ґрунтуватися безпосередньо на нормі закону.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Довіреність відповідно до ст. 244 ЦК України - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Установлено вимоги до довіреності, що видається юридичною особою. Довіреність від імені юридичної особи повинна бути підписана її керівником чи іншою уповноваженою на це її установчими документами особою і скріплена печаткою відповідної юридичної особи.

Господарський суд вправі під час перевірки повноважень представника вимагати надання установчих документів із метою встановлення повноважень особи, яка підписала довіреність.

Довіреність повинна містити:

- зазначення особи, що видає довіреність;

- зазначення особи, якій видано довіреність;

- зазначення третьої особи, перед якою здійснюється представництво (в даному випадку - господарський суд);

- повноваження представника;

- строк довіреності;

- дату видачі довіреності;

- підпис особи, яка видала довіреність, а якщо довіреність видано юридичною особою, то й печатку юридичної особи.

Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлено, вона зберігає чинність до припинення її дії. Довіреність, у якій не вказано дати її вчинення, є нікчемною (ст. 247 ЦК України ).

Якщо у справі бере участь іноземне підприємство, організація, слід мати на увазі, що відповідно до ст. 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Довіреність може бути видана на представництво у конкретній справі (разова довіреність), або на представництво в усіх справах у всіх чи певних судах (постійна довіреність).

Представник за довіреністю має право вчиняти всі процесуальні дії, що їх має право вчиняти особа, яку він представляє, якщо у довіреності не застережено обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Представництво в господарському суді можуть здійснювати адвокати, які представляють інтереси своїх довірителів на підставі довіреності.

Крім того, повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

На відміну від юридичної особи, фізична особа вправі брати участь у розгляді справи особисто і водночас мати у цій само справі свого представника. Якщо фізичну особу представляє її законний представник, він не позбавлений, у свою чергу, права призначити представника для ведення справи в суді.

Що ж до громадян-підприємців, то, особу громадянина - підприємця можуть засвідчувати документ про реєстрацію його як суб'єкта підприємницької діяльності та паспорт або інший відповідний документ.

Крім того, підприємці можуть вести свої справи в господарському суді через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою або прирівнюваною до неї довіреністю. Якщо підприємець бере участь у справі особисто, його особу засвідчує паспорт або інший відповідний документ.

Читайте також:

1. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
2. Види доказів у господарському судочинстві
3. Види доказів у господарському судочинстві
4. Державна контрольно-ревізійна служба і її функції у фінансово - господарському контролі
5. Довіреність та її види. Представництво без повноважень.
6. ДОКАЗИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
7. Доказування у господарському судочинстві
8. Законне представництво
9. Інші особи, які беруть участь в господарському процесі.
10. Координація та реординація в управлінському процесі.
11. Лекція № 2 Підвідомчість. Підсудність справ господарському суду.
12. Лекція № 3 Поняття та правові засади судових витрат. Відповідальність в господарському процесі. Строки в господарському процесі.

Переглядів: 6324