Поняття і види доказів

Оцінка доказів господарським судом.

Забезпечення доказів.

Призначення і проведення експертизи. Висновок судового експерта.

Пояснення сторін, третіх осіб та інших осіб.

Огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження.

Письмові та речові докази. Витребування доказів.

Належність і допустимість доказів.

Обов’язок доказування і подання доказів.

Поняття і види доказів.

План.

Тема 6. Докази в господарському процесі

Доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст..32 ГПК України)

У цьому визначенні слід вирізнити два аспекти.

По-перше, доказами є будь-які відомості про певні факти.

По-друге, це - відомості про певні обставини, які поділяються на дві групи:

1) обставини, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення;

2) інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Предмет доказування – це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включається також факт приводу (підстави) для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

До обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, відносять обставини, пов'язані з процесуальними діями (належність повідомлення осіб, які беруть участь у справі, підстави для залучення третіх осіб, вжиття заходів до забезпечення позову, зупинення, припинення провадження у справі тощо). До цих обставин також відносять відомості, які підтверджують чи спростовують достовірність відомостей, що включаються в предмет доказування, а отже, дають можливість дати їм правильну оцінку: відомості про некомпетентність експерта, фальсифікацію письмових доказів тощо.

Відомості, які є доказами у справі, повинні бути отримані в порядку, встановленому законом. Деякі приписи щодо порядку отримання доказів встановлюються нормами ГПК України.

Водночас, законодавчі акти містять норми, які поряд із ГПК України містять окремі положення щодо порядку отримання доказів.

Відповідно до ст. 20 Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема:

1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб);

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку;

5) доповідати клопотання та скарги на прийомі в посадових і службових осіб та відповідно до закону одержувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг;

7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою;

8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правової допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом;

9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів;

10) одержувати письмові висновки фахівців, експертів з питань, що потребують спеціальних знань;

11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.

Згідно з Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" (Законом України від 13 грудня 2001 р. N 2888-III цей Закон викладено у новій редакції, із змінами від 22 грудня 2006 р. N 534-V), копії з архівних документів засвідчуються печаткою архівної установи.

Порядок отримання доказів за кордоном визначається Конвенцією про отримання за кордоном доказів у цивільних і торгових справах від 18.03.70 р. (Україна приєдналася до Конвенції 19.10.2000 р. (із заявами і застереженнями згідно із Законом України "Про приєднання України до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах").

Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування.

Оцінити достовірність доказів - означає виявити відповідність дійсності відомостей про факти.

Перевірка достовірності доказів проводиться судом у процесі дослідження доказів. Господарський суд визнає достовірними докази, якщо за результатами перевірки та дослідження цих доказів підтверджується правильність відомостей, які в них містяться.

Достовірність доказу:

а) залежить від доброякісності джерела, з якого отримано цей доказ;

б) перевіряється у зіставленні кількох доказів;

в) перевіряється при оцінці всіх доказів у їх сукупності.

Для перевірки достовірності поданих до суду документів судом може бути призначено експертизу.

Виходячи з того, що суд у рішенні повинен указати мотиви, з яких він відхилив ті чи інші докази, суд у рішенні повинен вказати на те, що він відхилив певні докази з причин їх недостовірності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Представництво в господарському процесі.	\|	Обов'язок доказування і подання доказів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.