Порядок регулювання бухгалтерського обліку. Стандарти бухгалтерського обліку. Облікова політика.

Предмет бухгалтерського обліку і його об’єкти. Класифікація об’єктів обліку за матеріальним і правовим аспектами (складом і розміщенням, джерелами їх формування та цільовим призначенням. Готельні послуги і використання номерного фонду як об’єкт обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є господарські засоби за їх складом і розміщенням, джерелами утворення та цільовим призначенням, а також господарські процеси, які відбуваються під час виробничої діяльності. Предмет бухгалтерського обліку охоплює весь процес відтворення, тобто виробництво, розподіл, обіг і споживання. Він поєднує в собі економічний і правовий аспекти із застосуванням елементів інших дисциплін. Їх взаємозв’язок відображено на рисунку 1.3.

Для розуміння предмета бухгалтерського обліку слід ознайомитись з його об'єктами, які наведені в П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності".

Активи – це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Зобов'язання — це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої в майбутньому, як очікується, сприятиме зменшенню ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників).

Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, що призводять до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками).

Всі господарюючі суб’єкти мають два аспекти господарювання: продуктивний аспект (засоби виробництва, засоби праці, предмети праці, гроші) і правовий аспект (власний капітал ,позичений капітал)

В бухгалтерському обліку продуктивний аспект групування засобів та процесів господарювання називають активом, а правовий аспект-пасивом.

До активів відносяться необоротні і оборотні активи.

До оборотних активів відносять кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або для використання протягом операційного циклу (або протягом 12 місяців після дати складення балансу). Тобто, якщо розглядати оборотні активи через призму економіки, то воно є нічим іншим як предметами праці та засобами обігу (використовуються у виробництві одноразово, повністю переносячи свою вартість на новостворений продукт).

Необоротні активи можна ототожнити із засобами праці, оскільки вони неодноразово використовуються у процесі виробництва та частинами у міру зношування переносять свою вартість на продукт.

Окремим об’єктом обліку є витрати майбутніх періодів, тобто витрати, що мали місце в поточних або попередніх звітних періодах, відносять до майбутніх періодів (наприклад, витрати по освоєнню нових видів продукції, оплачена наперед орендна плата, передоплата на періодичні видання та ін.), можуть включатися відповідно як до складу оборотних, так і необоротних активів.

Разом оборотні і необоротні активи становлять засоби виробництва, а отже активи.

Пасиви –це джерела формування господарських засобів підприємства, які розділяються на дві групи:

Ø джерела власних засобів;

Ø джерела залучених (позикових) засобів.

Розглянуті класифікації господарських засобів (активів) підприємства (за складом і розміщенням засобів і за джерелами їх утворення і цільовим призначенням) характеризують майновий стан підприємства. При цьому, оскільки кожний вид засобів має певне джерело утворення, загальні результати першого і другого групування повинні бути рівні між собою. Ця рівність служить підставою для упорядкування бухгалтерського балансу.

Починаючи з першого етапу життєвого циклу - створення, підприємства - головним управлінським завданням постає питання відносно формування статутного капіталу. Цей вид капіталу може бути сформовано з необоротних та оборотних активів у розмірі зафіксованому в установчих документах і обов’язково має бути погашений протягом року з дня його встановлення. Під час здійснення господарської діяльності активи та зобов’язання підприємства будуть змінюватися та впливати на розмір капіталу, але балансове рівняння залишиться незмінним.

Це співвідношення активів, капіталу та зобов'язань називають балансовим рівнянням .

Крім того, класифікація господарських засобів та їх джерел значною мірою визначає організацію системи поточного обліку і характер одержуваної інформації про стан і рух майна й упорядкування фінансової звітності.

До об’єктів бухгалтерського обліку відносяться також процеси, до яких належать процес закупівлі сировини, матеріалів і інших активів,процес виробництва і процес надання послуг, процес реалізації і процес розподілу. В підприємствах готельно-ресторанного господарства одним із цих об’єктів обліку є використання номерного фонду.

Об’єкти бухгалтерського обліку в підприємствах готельно-ресторанного бізнесу можна подати у вигляді схеми,:

3. Метод бухгалтерського обліку та його основні елементи. Принципи бухгалтерського обліку за Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Якщо під предметом розуміють те, що вивчає дана наука, то метод показує, як це робиться, тобто за допомогою яких способів і прийомів. Сукупність цих способів є методом бухгалтерського обліку. До них належать: документація та інвентаризація; оцінка й калькуляція; рахунки і подвійний запис; бухгалтерський баланс і звітність.

Вони є елементами методу бухгалтерського обліку і призначені для вирішення таких завдань бухгалтерського обліку: підтвердження достовірності здійснення господарської операції, контролю за власністю, достовірності вартості цінностей, які надійшли або які виготовлені, накопичення інформації за об’єктами і відображення в звітності.

Усі елементи методу бухгалтерського обліку органічно пов'язані, перебувають у безперервній взаємодії і є методом бухгалтерського обліку.

Таким чином, методом бухгалтерського обліку називається система способів (прийомів), що забезпечує суцільне взаємопов'язане та об'єктивне відображення й економічне узагальнення в грошовій оцінці об'єктів бухгалтерського обліку для керівництва господарською діяльністю й контролю за виконанням державного плану.

Реалізацією методу бухгалтерського обліку є облікова політика підприємства.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення обліку і складання та подання фінансової звітності.

Відповідно до п.23 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом викладення:

Ø принципів оцінки статей звітності;

Ø методів обліку окремих статей звітності.

Так як облікова політика обов’язково за чинним законодавством повинна розкриватися у складі фінансової звітності, вона повинна розроблятися кожним підприємством, що зареєстроване у встановленому законодавством порядку.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка визначена переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Він визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

Повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Цей принцип розповсюджується не тільки на недержавні юридичні особи, а й на урядові установи, релігійні організації та інші установи (організації); Послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Цей принцип дуже важливий для всіх контрагентів і не розповсюджується на окремі об’єкти, а лише на ділянки обліку; Безперервність – оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі. Відповідно до цього принципу придбані активи підприємства оцінюються за фактичною собівартістю, і всі засоби виробництва будуть використані у майбутній діяльності для виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг, при продажу яких і буде сформована ринкова ціна; Нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів; Превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми; Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання. Ця оцінка є пріоритетною, оскільки відображає реальні витрати, а не ринкову вартість створених (придбаних) активів; Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці. Хоча необхідно мати на увазі, що під впливом інфляції гроші змінюють свою вартість, а показники балансу минулих періодів залишаються незмінними (це не стосується переоцінки основних засобів); Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності. Часто обліковий період становить рік або квартал, але проміжними можуть і менші проміжки часу з метою контролю за фінансовими результатами діяльності підприємства.Державне регулюваннябухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Найбільші повноваження в сфері державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності належать Міністерству фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку(далі – П(С)БО) – це нормативні документи, затверджені Міністерством фінансів України, які визначають принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать Міжнародним стандартам бухгалтерського обліку (МСБО).

Таблиця 1.1

Характеристика Положень (стандартів) бухгалтерського обліку

Назва Положення (стандарту) бухгалтерського обліку	Призначення Положення (стандарту) бухгалтерського обліку
ПСБО 1»Загальні вимоги до фінансової звітності»	визначаються мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів
ПСБО 2 «Баланс»	визначаються зміст і форма балансу та загальні вимоги до розкриття його статей.
ПСБО 3 «Звіт про фінансові результати»	визначаються зміст і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей
ПСБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»	визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей
ПСБО 5 «Звіт про власний капітал»	визначаються зміст і форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей
ПСБО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах»	визначається порядок виправлення помилок, внесення та розкриття інших змін у фінансовій звітності
ПСБО 7 «Основні засоби»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності
ПСБО 8 «Нематеріальні активи»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності
ПСБО 9 «Запаси»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності
ПСБО 10 «Дебіторська заборгованість»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 11 «Зобов’язання»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 12 «Фінансові інвестиції»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 13 «Фінансові інструменти»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 14 «Оренда»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 15 «Доходи»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 16 «Витрати»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності
ПСБО 17 «Податок на прибуток»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати, доходи, активи і зобов'язання з податку на прибуток та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 18 «Будівельні контракти»	визначає методологічні засади формування підрядниками у бухгалтерському обліку інформації про доходи та витрати, пов'язані з виконанням будівельних контрактів, та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 19 «Об’єднання підприємств»	визначає порядок відображення в обліку і звітності придбання інших підприємств, гудвілу, який виник при придбанні, злиття підприємств, а також розкриття інформації про об'єднання підприємств
ПСБО 20 «Консолідована фінансова звітність»	визначає порядок складання консолідованої фінансової звітності та загальні вимоги до розкриття інформації щодо складання консолідованої фінансової звітності.
ПСБО 21 «Вплив змін валютних курсів»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України
ПСБО 22 «Вплив інфляції»	визначає порядок коригування фінансової звітності, яка оприлюднюється, на вплив інфляції та загальні вимоги до розкриття інформації про неї у примітках до фінансової звітності
ПСБО 23 «Розкриття інформації щодо пов’язаних сторін»	визначає методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 24 «Прибуток на акцію»	визначає методологічні засади формування інформації про чистий прибуток на одну просту акцію та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва»	зміст і форму Фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва в складі Балансу (форма N 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма 2-м) та порядок заповнення його статей. Показники цього звіту наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком
ПСБО 26 «Виплати працівникам»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 27 «Необоротні активи утримувані для продажу та припинена діяльність»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про необоротні активи, утримувані для продажу, та групу активів, що належить до вибуття в результаті операції продажу, а також припинену діяльність та розкриття такої інформації у фінансовій звітності
ПСБО 28 «Зменшення корисності активів»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зменшення корисності активів та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 29 «Фінансова звітність за сегментами»	визначає методологічні засади формування інформації про доходи, витрати, фінансові результати, активи і зобов'язання звітних сегментів та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 30 «Біологічні активи»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію та розкриття інформації про них у фінансовій звітності
ПСБО 31 «Фінансові витрати»	визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 32 «Інвестиційна нерухомість»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про інвестиційну нерухомість та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин та її розкриття у фінансовій звітності
ПСБО 34 «Платіж на основі акцій»	визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції, платіж за якими здійснюється на основі акцій з використанням інструментів власного капіталу та/або коштів (інших активів), а також її розкриття у фінансовій звітності

Документ, який регулює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, є наказ про облікову політику або розпорядження керівника підприємства. Законодавством не встановлено кількість наказів (один чи два), на підставі яких формується облікова політика та організується бухгалтерський облік на підприємстві.

Наказ про облікову політику містить опис методів оцінок, які будуть використані підприємством при складанні фінансових звітів, а також викладення конкретних аспектів облікової політики щодо окремих об’єктів обліку. Він є документом внутрішнього користування, який складає головний бухгалтер та затверджує керівник підприємства. Сам наказ має повно відображати особливості організації та ведення бухгалтерського обліку і складання звітності на підприємстві. Форма та зміст наказу на сьогодні не регламентуються.

Бухгалтерський облік діяльності готельно-ресторанного господарства здійснюється насамперед відповідно до Закону України від 16.07.99 р. № 996-XІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Інші нормативні документи застосовуються в тих випадках, в яких вони не суперечать зазначеним документам. На сьогодні відносини у сфері надання готельних послуг споживачам на території України регулюються Законом «Про туризм» від 15.09.95 р. № 324/95-ВР (зі змінами та доповненнями), постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання)» від 15.03.2006 р. № 297, Правилами користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затвердженими наказом Держтурадміністрації України від 16.03.2004 р. № 19 (зареєстровано в Мін'юсті України 02.04.2004 р. за № 413/9012,), стандартами та іншими нормативно-правовими актами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Сутність і значення бухгалтерського обліку як основи підприємницької діяльності, його види, функції та завдання на підприємствах готельно-ресторанного господарства	\|	Склад інформації необхідної для управління господарською діяльністю підприємств готельно-ресторанного господарства і основи організації бухгалтерського обліку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.