Телевізійний тероризм

Особливо сильний вплив має телебачення. Діючи на психіку людини, можна спричинити погіршення здоров'я людини чи навіть довести її до самогубства.

Наукові розроблення психологів показують, що людина повинна отримувати 35% позитивних емоцій, 5% ― негативних і 60% ― нейтральних. Порушення цього співвідношення, як і порушення частки кисню, вуглекислого газу й азоту в повітрі призводить до захворювання людини й навіть смерті. Аналіз інформаційних повідомлень в Україні показує, що сьогодні майже 80 відсотків з них ― це інформація про вбивства, насильства, терористичні акти, катастрофи, економічні негаразди й інші проблеми негативного впливу. В нормальної особистості все це викликає негативні емоції, які руйнують психіку, стають причиною скорочення тривалості життя.

Але за пріоритетністю значимості (у плані незворотності наслідків та ефективності впливу на життя людини) необхідно розглядати розвиток культури суспільства й її складових (телебачення, кіно, театр, літературу, музику тощо); оскільки суспільно-корисна роль культури полягає, насамперед, у тому, що вона може або ефективно блокувати деградаційно-паразитичні процеси в державі, або, навпаки, запускати їх і ставати за своєю суттю "агітацією на нещастя". Унікальною особливістю творів мистецтва є, насамперед, те, що вони ефективно діють як на свідомість людини, так і на несвідомі рівні її психіки. Причому, прямий вплив на емоційну складову психіки може бути мінімальним, а поведінка чи емоційні реакції, що виникають потім, можуть проявлятися як відстрочена реакція несвідомих рівнів психіки на сприйнятий індивідуумом зміст художнього твору.

Ось уже більше двох десятків років провідні експерти у галузі криміналістики й психоаналізу в США та Західній Європі у відзначають про практично повний збіг сцен насильства, жорстокості й безпринципності, показаних по телевізору, а потім відтворених злочинцями в реальному житті. Особливої уваги заслуговує такий факт: у 2000 році в Нью-Йорку пройшов показ кількох десятків радянських фільмів 1930―1950-х років. Висновок американських кінокритиків вражає своєю однозначністю й захопленістю: "Це якась інша, досі невідома нам, чудесна цивілізація!". Тобто той час, який окремі наші політики й мистецтвознавці вже багато років ретельно і цілеспрямовано поливають тільки чорною фарбою, в американців чомусь викликав майже дитяче захоплення і, навіть, певну заздрість. А після терактів у 2001 році до вчених всі частіше стала приєднуватись думка громадськості, "Припинити телевізійний тероризм!"

Яке ж становище з цими справами в Україні?У нас без кінця йдуть розмови про одне й те саме: чому ж зростає злочинність, особливо дитяча? чому збільшується кількість наркоманів і сексуальних збоченців? Має місце намагання звинуватити у недієздатності правоохоронні органи. А що можуть зробити спеціальні служби, якщо в країні створена ціла інформаційна система з вирощування злочинців, циніків, хабарників і наркоманів?! Причому самі "силовики" виявилися не готові до цієї війни та й ще перебувають "під обстрілом" (у більшості сучасних фільмів офіцери МВС і Збройних сил з патологічною завзятістю показані тупими, вічно п'яними й жадібними до грошей істотами).

Заслуговує уваги той факт, що спроби в США демонструвати фільми, що ганьблять діяльність спецслужб і держапарату після 11 вересня 2001 року були припинені якнайжорстокіше, незважаючи на прихильність ідеалам демократії.

Порушення балансу між позитивними й негативними телепрограмами на користь останніх перетворює телебачення у суцільний потік так званої "чорнухи". Свідомість людини не справляється з таким обсягом негативної інформації й перестає працювати, як фільтр. Таким чином, сцени жорстокості та насильства починають працювати на несвідомих рівнях психіки і беруть участь у виробленні поведінкових реакцій. До того ж надлишковий показ сцен насильства й жорстокості в більшості людей спричиняє стійку (можливо, приховану) депресію.

Існує система психологічних прийомів для впровадження негативних процесів у свідомість населення. Розглянемо деякі з них.

1. З метою порушення процесу спадкоємності поколінь і позбавлення молоді патріотичних почуттів, величезна кількість фільмів про Велику Вітчизняну війну сучасними безпринципними режисерами-пристосуванцями знімаються тільки в негативному світлі (всі командири ― кретини, курсанти й солдати гинули тисячами просто так, без будь-якої необхідності; так ще до того ж вічно п'яні й озвіріли "особісти" розстрілювали тисячі безневинних людей). І чим негативніше показана історія країни, тим більша ймовірність заслужити похвалу за рубежем, а то й отримати престижну премію.

2. Дуже часто сцени пияцтва, розбещення, шахрайства показують у комедійних фільмах. Сміх також притуплює свідомість, і негативна інформація (п'яний командир бомбардувальника або підводного човна) не сприймається як небезпечна.

3. Якщо фільм або спектакль украй примітивні й не можуть викликати в нормальної людини навіть посмішки, то режисер ставить після сцен, які вважає смішними, сміх "за кулісами". Це також сприяє сприйняттю інформації як смішної, а отже ― позитивної.

4. За останні роки в різній рекламі, у дитячих кіножурналах з'явилося дуже багато сцен, пов'язаних з брехнею й асоціальною поведінкою. Наприклад: показують рекламу якого-небудь шоколаду, у якій мама потай від дитини з'їдає її, а провину за те, що сталося звалює на звірка, який пробігає поруч. Увагу глядачів сконцентровано на шоколадці, а певний алгоритм поведінки (неправда) йде відразу в несвідомі рівні психіки й не сприймається як небезпека. Або реклама косметики: "Я вірна. Але коли мені вигідно, я стаю невірною". "Бери від життя все!" ― закликає інша реклама. Так, чому ж ми дивуємося тому, що деякі наші співвітчизники рубають ліс у заповідниках або здають у металобрухт бронзові плити з пам'ятників Героям Великої Вітчизняної війни? Їх закликає до цього реклама кілька десятків разів за вечір. У дитячих кіножурналах головними героями чомусь стали ледарі й хулігани, які знущаються над однокласниками, людьми похилого віку й учителями. Останні ж, у свою чергу, показані, м'яко кажучи, не надто розумними, що дуже ефективно сприяє зниженню якості освіти й престижу цієї прекрасної професії.

5. Кожен злочинець, особливо терорист або ґвалтівник, це, насамперед, важко психічно хвора людина, що вельми любить, аби про нього говорили в суспільстві. Тому сила-силенна передач, що нібито викривають злочинців і терористів, навпаки надають їм інформаційної підтримки.

6. За допомогою певних телепрограм іде переорієнтація життєвих цілей чоловіків і жінок. Чоловіків показують із пляшкою пива, що їдять сирок на даху будинку або ж жонглюють каструльками, а жінок, навпаки, — обвішаними зброєю й такими, які у рукопашному бою ломають шийні хребці супротивникові.

7. Практично щодня йдуть ток-шоу або художні фільми, де в жартівливо-агресивній формі з'ясовується питання: хто повинен бути головним у сім'ї ― чоловік чи жінка? Родина ― це єдиний організм, і тільки ідіот (або провокатор) може з'ясовувати, яка із складових частин єдиного цілого важливіша. Результат впливу таких телепередач може бути тільки один ― зростання конфліктності в родинах росіян (українців ― М.С.) і збільшення кількості розлучень.

8. За деякими, начебто б безневинними, сценами проявляється прихований заклик до саботажу, коли в космос летить ракета без космонавта, бо той перебуває в стані алкогольного сп'яніння, а рятувальник замість допомоги дає людині, яка замерзає на крижині, цукерку і спокійно їде.

9. Замість мозаїчної свідомості людини, в якій факти і події взаємно пов'язуються, їй посилено утовкмачується в голову свідомість калейдоскопічна, де домінує головна думка про те, що все в житті випадково, від людини, її вчинків нічого не залежить і ніяк не управляється ("Я синові все віддала, на південь щороку возила, а він виріс таким негідником і злочинцем!", або "Я його так любила, а він мене кинув...", або "...Я стільки зробив людям добра, а вони зі мною так жорстоко вчинили!.."). У всіх перерахованих фразах присутні лицемірство й брехня. І відносно кожної людини працює відомий багато століть назад закон: "Ти одержуєш те, що заслужив".

10. У багатьох фільмах і телепередачах іде пропаганда вкрай нетерпимого ставлення до людей інших національностей і віросповідання, що особливо небезпечно для України. І багато журналістів, які намагаються викрити неофашист молодчиків, тільки роблять їм рекламу. І навіть знайшлися такі "продюсери", які 11 вересня (!!!) випускають на сцену співачку в одязі шахідки.

11. Пропаганді злочинності, сексуальної розбещеності й статевих збочень сприяє ціла низка програм і фільмів, де головними героями стали не представники науки й мистецтва, а повії, власниці борделів (замаскованих під масажні салони) і люди з нетрадиційним сексуальною поведінкою. Є навіть фільм, де головна героїня жінка, котра виростила цілу банду виродків, що пролили кров десятків людей.

12. Необхідно окремо сказати про поведінку на сцені деяких наших так званих "зірок". Останні роки вони немов змагаються у прагненні показати приклади вкрай непристойного поводження: даючи інтерв'ю, зовсім не соромлячись, говорять про свою пристрасть до алкоголю й наркотиків, девіантніу сексуальну поведінку й про багатотисячні гонорари. Їхню діяльність можна назвати заходами антикультури, що руйнують загальнолюдські цінності: любов, повагу, справедливість, працьовитість. Таким чином, своєю асоціальною поведінкою і виглядом (пирсинг, татуювання, довге брудне волосся, вульгарний одяг) вони викликають у молодих людей (найчастіше неусвідомлене) бажання наслідувати. А це шокує оточуючих людей, призводить до ізоляції підлітків, протиставляє їх суспільству і зрештою — до того, що вони об'єднуються в групи за своїми примітивними інтересами. Це є одним із сценаріїв конфлікту "батьків і дітей", що спричиняє посилення напруженості в суспільстві й виокремлює молодь від тієї позитивної інформації, що нагромаджена попередніми поколіннями.

13. На завершення цього далеко не повного списку хочеться сказати про мультфільми, які сьогодні з раннього ранку до пізнього вечора показують нашим дітям. Умовно їх можна назвати "фільмами ні про що". Нескінченна стрілянина, двобої якихось монстрів або біганина звірят, одягнених в усе "made in USA", за золотими монетами. Все це супроводжується відповідною музикою й спецефектами.

Кілька років тому після перегляду таких мультфільмів у Японії довелося госпіталізувати більше 400 дітей.

Ось далеко не повний перелік механізмів, які, на жаль, поки ще працюють на нашому телебаченні й сприяють підтримці в суспільстві різних деструктивних процесів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Використання мережі Інтернет екстремістами і терористами	\|	Технології пригнічення психіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.117 сек.