Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристика

План

Тема 9. Ринок досконалої конкуренції

9.1. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристика

9.2. Ринкова поведінка підприємства у короткострокову періоді

9.3. Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді.

9.4. Ефективність ринку досконалої конкуренції

Оскільки мікроекономіка вивчає механізм прийняття рішень окремими суб’єктами ринку, які прагнуть максимізувати свою цільову функцію, то в теорії фірми основною є проблема визначення оптимального обсягу виробництва, що забезпечує максимізацію прибутку фірми. Вибір фірмою рішення відносно оптимального обсягу виробництва визначається не лише її метою та обмеженнями, але й ринковою структурою, в якій вона функціонує.

Ринкова структура – це основні характерні риси ринку, до яких відносяться кількість і розміри фірми, кількість покупців, характер продукції (однорідність), легкість входу до ринку і виходу з нього, доступність інформації, тобто сукупність властивостей ринку.

Розрізняють такі види ринкових структур:

· чиста (досконала) конкуренція

· чиста монополія

· монополістична конкуренція

· олігополія.

Досконала конкуренція – форма організації ринку, при якій абсолютно відсутні всі види боротьби як між продавцями, так і покупцями.

Ринок досконалої конкуренції має такі характерні риси:

1. Значне число виробників та споживачів, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживанні продукції ( менш 1%). Тобто, одна фірма може задовольнити лише мізерну частку попиту на дану продукцію, тому збільшення чи зменшення обсягів виробництва однієї з фірм не впливає на загальну ринкову ситуацію. Це – основна риса конкурентного ринку.

Звичайно така умова трапляється дуже рідко, однак з певною умовністю цій ознаці відповідають ринки сільськогосподарської продукції в розвинених країнах, фондова біржа, ринок іноземних валют.

2. Стандартизована продукція, тобто споживач не відрізняє товар одного продавця від товару іншого (наприклад, продаж пшениці, бавовни, золота тощо на спеціалізованих товарних біржах). Тільки в цьому випадку споживачу буде байдуже, у якого продавця купувати продукт.

3. Відсутність нецінової конкуренції, яка базується на різниці в якості продукції, рекламі, стимулюванні збуту тощо. Оскільки товари стандартні, то підстав до нецінової конкуренції немає.

У цій ринковій структурі існує лише цінова конкуренція.

4. Інформованість продавців і споживачів про ситуацію на ринку, про рівень ціни на будь-яку продукцію.

5. Неможливість впливу окремого продавця на ринкову ціну. Продавець може продавати товар дешевше ринкової ціни (у цьому разі прибуток продавця зменшиться порівняно з продажем товару за ринковою ціною), але це ніяк не вплине на ринкову ціну через мізерну частку продажу на ринку. Продавець може також продавати товар дорожче його ринкової ціни, але в такому випадку різко зменшиться попит, тому, що продукція конкурентів виявляється дешевшою.

6. Вільний вступ та вихід з галузі: не існує ніяких законодавчих, технологічних, фінансових та інших перешкод. Конкурентний ринок гарантує, що кожен виробник, який знайде кращий, ефективний спосіб виробництва, може вільно вступити в галузь, а збиткові фірми можуть вільно з неї вийти.

У ринковій економіці рідко зустрічаються галузі з ознаками чистої конкуренції, але аналіз ринку досконалої конкуренції є стандартом, відправною точкою, по якій оцінюється ефективність реальної економіки. Ця модель ринку дозволяє зрозуміти логіку функціонування підприємств, особливо розглядаючи ринки монополії, монополістичної конкуренції, олігополії, які мають найбільше розповсюдження в реальній економіці.

Основна риса ринку досконалої конкуренції – доля окремого продавця на ринку незначна, тому він не може вплинути на ринкову ціну, а повинен прийняти її такою, якою вона склалася на ринку (фірми в умовах досконалої конкуренції називають «прайс-тейкери» – «ті, що приймають ціну»). Інакше кажучи, попит на продукцію окремої фірми є абсолютно еластичним, бо вона може продати любий обсяг своєї продукції тільки за одного (ринкового) рівня ціни (рис. 9.1).

Крива ринкового попиту галузі є типовою спадною кривою, попит окремої фірми є абсолютно еластичним, тобто конкурента фірма є «ціноотримувачем».

Особливості попиту на продукт конкурентної фірми виявляються через динаміку основних показників доходу фірми. До таких показників належать:

1. Сукупний дохід – виручка від продажу певної кількості товару:

TR=PQ

Оскільки на ринку досконалої конкуренції ціна є сталою (P=const), то сукупний дохід є лінійною функцією відносно обсягу проданої продукції ( рис. 9.2).

2. Середній дохід – це виторг від реалізації одиниці продукції:

AP =,

тобто середній дохід дорівнює ринковій ціні, а крива середнього виторгу співпадає з кривою попиту ( рис. 9.2).

3. Граничний дохід – це приріст сукупного доходу в результаті продажу додаткової одиниці продукції:

тобто за умови фіксованої ринкової ціни кожна додаткова реалізована одиниця продукції додасть до виторгу величну, рівну ціні ( рис. 9.2).

Сукупна виручка конкурентного виробника зростає прямо пропорційно обсягу його продаж, а середня, гранична виручка та ціна товару рівні між собою.

Отже, за умови досконалої конкуренції MR=AR=P.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Витрати виробництва у довгостроковому періоді	\|	Ринкова поведінка підприємства у короткострокову періоді

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.