У довгостроковому періоді фірми змінюють обсяги всіх факторів виробництва, тому довгостроковий попит фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий. При цьому вони намагаються виробляти продукцію ефективніше, тому важливо визначити оптимальне співвідношення всіх факторів виробництва.
Фірма повинна вирішати дві взаємопов’язані проблеми:
– зайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами;
– знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток.
У довгостроковому періоді фірма використовує правило найменших витрат, за допомогою знаходиться таке співвідношення ресурсів, яке забезпечує виробництво заданого обсягу продукції з мінімальними витратами:
,
тобто відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковими для всіх видів ресурсів. Якщо такої рівності немає, фірма буде змінювати попит на ресурс, доки ця рівність не встановиться.
Однак для фірми недостатньо лише мінімізувати свої витрати на ресурс. Існує багато рівнів виробництва, для яких можливо мінімізувати витрати, але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Для його визначення фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів:
MRP=MRC,
фірма розширює попит на ресурси до того моменту, коли гранична доходність стане рівною граничним витратам (ціни) для всіх ресурсів, або
MRPL= PL , MRPK = PK , MRPN = PN.
У загальному вигляді це правило називається правилом оптимального співвідношення ресурсів для максимального прибутку
(це рівняння включає також і рівняння мінімізації витрат, що можна довести , підставивши у ліву частину значення MRP= MR·MP) .
За цієї умови фірма досягає максимально можливої величини прибутку з мінімальними витратами.