Специфіка філософського знання.

Філософія як світогляд.

У масовій свідомості філософія нерідко представляється чимсь досить далеким від реального життя. Філософствування в такім розумінні – це велике, мрячне міркування, істинність якого не можна не довести, не спростувати. Цієї думці, однак, суперечить той факт, що в культурному, цивілізованому суспільстві кожна мисляча людина хоча б «трошки» - філософ, навіть якщо вона й не підозрює про це. Філософ – не «надлюдина», якої ніщо людське не чуже. Вона, звичайно, не знає. Але вона знає про своє незнання.

Філософське знання, як і всяке теоретичне знання, розвивається, збагачується все новим змістом. При цьому зберігається спадкоємність пізнаного. Але філософська свідомість – це не тільки теорія. Науково-теоретичне знання становить лише одну сторону ідейного змісту філософії. Іншу, провідну його сторону, створює духовно-практичний компонент. Це означає, що у філософській творчості вихідні ідеї часто черпаються із глибокого переживання. Роль логіки укладається в тім, щоб розкрити ідею, пояснити, викласти філософське відкриття.

Найперша ознака бездуховності – самовдоволення. Філософія – це завжди критика, завжди небажаний баламут спокою. Не випадковий той факт, що несправедлива влада не має потреби в істині, вона створює міф. Так, у тоталітарному суспільстві «немає проблем», тому що все в цьому суспільстві регламентовано, людина є тільки «гвинтик» великого державного механізму. І ідеологія в такім суспільстві – не філософія, а директива.

Міцним фундаментом філософії є розуміння світу й людини з позицій розуму й знань. Виникає філософія на основі потреби в такому розумінні світу, що дозволив би визначитися людині в цьому світі. Положення людини в нескінченному світі таке, що вона сприймає з моменту свого зародження осмислити мир з погляду його цілісності й єдності.

Специфічна особливість філософії полягає в тому, що вона виступає синтезуючою формою пізнання. Філософія як особливий спосіб духовного освоєння світу, є теоретично сформульованим світоглядом і історично першою формою теоретичного знання.

Суспільна єдність світу знаходить своє вираження в загальних законах його розвитку. Філософія розкриває, досліджує ці загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення, розробляє систему принципів, законів і категорій, що є інструментарієм пізнання й пояснення світу. При цьому, відмінною рисою філософського пізнання як основи світогляду на противагу міфології і релігії є його доказовість, логічна обґрунтованість і аргументованість. З цього приводу можна згадати зауваження Демокрита про те, що для нього, як філософа знайти один науковий доказ значить більше, ніж опанувати всією Перською затокою.

Органічна сполука у філософії двох початків – теоретичного і практично-духовного – визначає специфіку її як зовсім унікальної форми свідомості. Як наука, що осягає реальні відносини в об’єктивному світі й пізнанні, вона розвивається, її побудови мінливі. Як ціннісно-особистий прояв духу, як сенсожиттєва орієнтація свідомості філософське навчання прориває завісу часу, воно звертається до Вічності, а тому ні «застаріти», не поступитися своїм унікальним місцем в культурі воно не може. «Нове» і «старе» - на рівних умовах представляють світову філософію незалежно від століть і тисячоріч, що розділяють їх за часом.

Ідейні побудови філософії мають величезну притягальну чинність. Ідеї виражають потреби часу, і якщо цей час прийшло, то ніякі перешкоди не мають сил стримати, зупинити натиск філософських ідей, їхній потужний вплив на розум й серця сучасників.

Помітною рисою філософської творчості є ще й те, що воно глибоко особисте. Особистість, спосіб життя філософа не відділені від його думки. Філософія не терпить стандарту, сумовитої одноманітності. Справжній філософ завжди унікальний. Той світ, що він створив, вже ніхто не створить. Але якщо всі філософи пишуть на свій лад і кожний з них знаходить свою істину, то як же зрозуміти, хто з них прав? – запитають прихильники точного знання. Але саме різноманіття, неповторність, несподіванка філософських ідей становлять чинність філософської творчості. У цьому багатстві ідей кожна людина може знайти те, що співзвучно її досвіду, її життєвої позиції, що допоможе зрівняти власні погляди з досвідом попередників. Про можливості співіснування протилежних ідей у філософії, про повагу до інших думок колись сказав Вольтер: «Я не згодний з жодним Вашим словом, але готовий віддати життя за те, щоб Ви могли його вільно висловити».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дофілософське мислення й філософія.	\|	Матеріалізм і ідеалізм – основні філософські напрямки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.