Інфраструктурна база біржової та позабіржової діяльності на ринку цінних паперів України.

Сьогодні інституційну базу інфраструктури ринку цінних паперів, крім банків, складають: Українська фондова біржа (УФБ), що має філії в усіх обласних центрах; Перша фондова торгівельна система (ПФТС); Східно-Український фондовий центр (Харків); Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ); Донецька фондова біржа; фондова секція Української міжбанківської валютної біржі (УМВБ); Український і регіональні центри сертифікатних аукціонів; Київська універсальна біржа (КУБ); позабіржові торгово-інформаційні системи (ТІС); реєстратори та зберігачі цінних паперів; депозитарії; депозитарно-клірингові компанії; Центральний Депозитарій державних цінних паперів; ФДМ України; Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД); Асоціація торговців цінними паперами, Українська асоціація інвестиційного бізнесу, Національна агенція з управління державними пакетами акцій приватизованих підприємств; інвестиційні компанії Значна роль в інфраструктурі ринку цінних паперів відводиться реєстраторам, зберігачам та депозитаріям.

У 1997 році заснований та почав працювати перший (та поки єдиний) депозитарій корпоративних цінних паперів - АТ «Міжрегіональний фондовий союз». Програмне забезпечення зберігачів та депозитарію об'єднане засобами модемного зв'язку, що дозволяє виконувати накази депонентів-зберігачів у режимі реального часу. На 01.01.2004 в Україні було проліцензовано понад 200 незалежних реєстраторів та 60 емітентів, що самостійно ведуть реєстри власників іменних ЦП.

На Українській фондовій біржі запроваджено три рівні ринку цінних паперів, тобто три відділення котирування: К1, К2 - два відділення офіційного котирування, КЗ - позаофіційного котирування (вільний ринок). Окрім аукціонних торгів з продажу державних пакетів акцій, на УФБ щотижня проводяться торги „з голосу”, які є одним з основних засобів забезпечення вторинного біржового обігу цінних паперів. На цих торгах представлено увесь спектр основних видів цінних паперів: акції приватизованих підприємств, банків, акціонерних товариств та венчурних компаній, державні та муніципальні облігації, облігації підприємств, ощадні, депозитні та інвестиційні сертифікати, векселі.

На сучасному етапі в Україні переважає первинний ринок цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів не функціонує через відсутність законодавчої бази щодо його розвитку, виставлення на торги непривабливих для інвестора акцій. Обіг вторинного ринку цінних паперів відбувається за рахунок державних позик (облігацій) та векселів, які виступають як боргові зобов'язання держави та векселедавця, але не вони формують ринок цінних паперів в Україні. На вторинному ринку, згідно статистичних даних, приблизно дві третини угод здійснюються по телефону. Незважаючи на значний матеріальний та науковий потенціал, Українська фондова біржа так і не змогла стати Національною біржею, офіційним майданчиком обігу цінних паперів українських емітентів.

Недосконалість біржової торгівлі можна пояснити пропозиціями на біржових торгах акцій неліквідних підприємств, незадовільним станом самих цінних паперів, що виставляються на продаж, небажанням чи неспроможністю українських компаній дотримуватись правил відкритого звітування, необхідного для роботи на біржі, тощо. У структурі позабіржового ринку невелика частина обсягів припадає на організаційно оформлений позабіржовий ринок, зокрема, на ПФТС.

Перша фондова торгівельна система (ПФТС) працює через електронну торговельно-інформаційну мережу. Асоціація «Позабіржова фондова торговельна система» створена торговцями цінними паперами у 1996 році з метою об'єднання операторів фондового ринку в єдиний позабіржовий інформаційно-торговельний простір. ПФТС об'єднує найбільшу кількість торговців порівняно з іншими системами та біржами, але її торговельна система не інтегрована у депозитарну систему та не має клірингового банку (що гарантувало б укладання угод за твердими котуваннями та забезпечувало б розрахунки за трансакціями). Па ринку корпоративних цінних паперів сталися якісні зміни. Вони пов'язані із запуском у ПФТС системи обігу векселів.

Для оцінки привабливості акцій, що виставляються на продаж для емітентів, у ПФТС запроваджено трирівневу систему лістингу. До першого рівня належать цінні папери широковідомих і авторитетних в Україні емітентів папери яких перебувають в обігу не менше року. Папери емітентів другого рівня викликають зацікавленість лише торговців певного регіону і тільки протягом відносно короткого терміну. Котирування цінних паперів третього рівня мають в основному інформаційний характер. За обсягами торгівлі в системі ПФТС незмінним лідером залишаються акції підприємств енергетики.

З метою інформування про дохідність ринку акцій, визначення загальних тенденцій ринку, динаміки цін певної групи (портфеля) акцій Асоціацією ПФТС розроблено і впроваджено в практику власний біржовий індекс, який виступає інструментом виходу українських цінних паперів на світові ринки.

7. Інфраструктура ринку державних та муніципальних боргових зобов'язань.

В Україні функціонує створена Національним банком автоматизована система комплексного обслуговування суб'єктів ринку державних цінних паперів, яка об'єднує:

• Міністерство фінансів (емітент);

• Національний банк (агент із розміщення);

• банки (зберігачі);

• біржові торгівельні майданчики;

• Державне казначейство (платіжний агент уряду).

Програмними засобами забезпечується проведення аукціону з первинного розміщення, біржових торгів, виконання біржових і позабіржових угод, організація грошового клірингу та перерахування коштів при сплаті доходів і погашенні. Схема побудови системи така: розробляється робоче місце, яке встановлюється в головному офісі банку (АРМ-КБ), і програмне забезпечення як функціональна основа роботи аукціонного комітету, депозитарію, торговельного майданчика тощо. Комерційний банк виконує всі операції безпосередньо у своєму офісі, користуючись електронною поштою НБУ. Ядром цієї системи є електронний депозитарій, який, крім розміщення та зберігання цінних паперів, обслуговує угоди, надає послуги щодо клірингу, розрахунків та ведення операцій на вторинному ринку, формування розрахункових документів для виплати прибутку, побудови аналітичних викладок тощо.

Депозитарій працює за принципами, дуже близькими до передбачених Законом України „Про Національну депозитарну систему та особливості обігу цінних паперів в Україні” для корпоративних та інших цінних паперів. Ця система тісно пов'язана із системою грошових розрахунків за ОВДП між Державним казначейством та банками.

На сьогодні первинний ринок ОВДП не має офіційних дилерів, і банки - це єдині установи, які можуть брати участь в аукціонах, за допомогою яких відбувається розміщення ОВДП. Саме тому є велика потреба у створенні інституту офіційних дилерів державних цінних паперів. Цілком природним буде виконання функцій офіційних дилерів найбільшими комерційними банками і, насамперед, колишніми державними.

Інвесторів перестали цікавити не лише акції, а й державні цінні папери. ОВДП тепер менш популярні, ніж корпоративні цінні папери.

Роздробленість та децентралізація даних, різнорідність інструментальних засобів програмного забезпечення, відсутність технологій архівування, відновлення та резервування - усе це гальмує вирішення як поточних, так і перспективних завдань інформаційного забезпечення суб'єктів ринку цінних паперів. У зв'язку зі вступом України до світових фінансових інститутів для забезпечення виконання операцій з українськими урядовими та муніципальними облігаціями в міжнародних торгівельних та депозитарних системах необхідно організовувати обмін повідомленнями щодо операцій із цінними паперами згідно з світовими стандартами (ISO та S.W.I.F.T.).

Муніципальні облігації, відповідно до світового досвіду, влаштовують і місцевих мешканців, й інвесторів, і муніципалітети, і державний бюджет. Їхній низький номінал дає змогу позбутися ефекту перерозподілу доходів на користь більш заможної частини суспільства, що має місце у випадку з ОВДП. Регіональна ринкова інфраструктура, що забезпечує механізм випуску і функціонування місцевих облігацій на сучасному етапі, в принципі відсутня, але в деяких регіонах є вже певний досвід. Перша муніципальна позика в Україні була здійснена у 1995 році у Дніпропетровську. В Україні муніципальні позики вже здійснено в Черкасах, Харкові, Херсоні, Луганську, Дніпропетровську, Львові та Києві (у тому числі і районах області).

Особливість багатьох випусків МЦП в Україні полягає в тому, що їх первинне розміщення довготривале і здійснюється не в повній мірі. Основними причинами слабкого розвитку цього сегмента фінансового ринку в Україні є такі: відсутність продуманих стратегій розвитку регіонів; значні розміри субсидій, що надаються центральним урядом; інфляція і висока вартість позик; недостатній досвід у справі фінансування місцевих видатків за рахунок випуску облігацій; небажання місцевої влади брати на себе ризик невиконання своїх зобов'язань. Ринок МЦП відрізняється також слабким інформаційним забезпеченням, відсутністю рейтингу цих фінансових інструментів та відсутністю відпрацьованої нормативної бази в сфері проведення місцевих позик. Крім того, відсутні локальні депозитарії або депозитарно-клірингові центри.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Реєстраторська діяльність на ринку цінних паперів.	\|	Інфраструктура страхового ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.071 сек.