• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Джерела забруднення

Фактори техногенного забруднення

Загальний поділ джерел забруднень

Типи збурення екосистеми

Тема 7: Джерела та типи забруднень довкілля

У сучасних умовах майже усі елементами таблиці Менделєєва розглядаються як забруднювачі навколишнього середовища природного походження та внаслідок діяльності людини.

Типи збурення екосистемирізнимизабруднювачами (ксенобіотиками, токсикантами, хімікатами, домішками) класифікуються:

· біогенні та антропогенні – за походженням;

· локальні, регіональні, глобальні – за місцем забруднення;

· природні, промислові, побутові – за природою джерел забруднення;

· механічні, хімічні (органічні неорганічні речовини токсичні та нетоксичні), бактеріальні, біологічні, радіоактивні, теплові – за механізмом дії;

· тверді, рідкі, газоподібні - за консистецією;

· первинні (що поступають безпосредньо в атмосферу), вторинні (що є результатом перетворення останніх) – за часом виникнення;

Поділ джерел забруднень довкілля :

· природні катаклізми (біогенні джерела) - космічне та сонячне випромінювання, вулканічні викиди, аномальні рудні поклади, рослинні та мікробні токсичні виділення;

· техногенні катастрофи та відходи діяльності людини (антропогенні джерела) - промислові, технологічні, наукові, побутові, медичні викиди та відходи.

Фактори техногенного забруднення у промисловості мають місце через :

· застаріла технологія виробництва та обладнання ;

· висока енергоємність та матеріалоєсність, що перевищують у два – три рази відповідні показники розвинутих країн;

· високий рівень концентрації промислових об'єктів;

· несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;

· відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо);

· низький рівень експлуатації існуючих природоохоронних об'єктів;

· відсутність належного правового та економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем; відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Джерелами забруднення атмосферного повітря, ґрунту і водойм шкідливими, отруйними, токсичними, в тому числі канцерогенними речовинами (поліциклічними ароматичними вуглеводнями (ПЦАВ), пестицидами, важкими металами, нітрозосполуками (НС)) є:

1. Газові викиди підприємств з незахищеними від канцерогенів технологіями:

· димові викиди опалювальних та енергетичних систем;

· викидні гази транспортних засобів;

· викиди промислових підприємств, які проводять високотемпературну обробку матеріалів згоряння чи використовують продукти цієї переробки;

· викиди коксохімічних виробництв, оскільки як в технологічному процесі, так і товарній продукції міститься велика кількість канцерогенних речовин - кам`яновугільна смола, пек, коксовий газ;

· викиди та стоки хімічних заводів барвників, пестицидів, полімерів тощо.

2. Осідання і вимивання атмосферних забруднень, які акумулюють канцерогенні речовини, що містяться у викидах промислових підприємств, опалювальних систем, транспортних засобів.

3. Вимивання атмосферними опадами або безпосередня фільтрація в грунт канцерогенів з твердих промислових відходів і стічних вод.

4. Використання в земельних роботах і розлив при зберіганні різних канцерогенонебезпечних продуктів піролізу палива (кам`яновугільних, сланцевих смол, нафтопродуктів і т.інш.).

5. Фільтрація в грунт поверхневого стоку із забруднених промислових територій і транспортних магістралей.

6. Застосування деяких препаратів і стічних вод для агротехнічних цілей, наприклад, для зрошування полів.

7. Екологічною проблемою є органічні відходи життєдіяльності людини – 30 % загального обсягу продукції.

Шкідливі викиди спостерігаються практично у всіх галузях народного господарства.

В Україні промисловими джерелами щорічно викидається в атмосферу більше 10 млн. т токсичних хімічних сполук, викиди коксових печей – 10³-10⁵мкг/100м³, азбестові ворсинки, димові викиди енергосистем, вихлопні викиди транспорту. В 43 містах, де проживає 30% населення країни, рівень забруднення повітряного басейну значно перевищує гранично допустимі концентрації ГДК.

Металургійна промисловість, що включає чорну та кольорову металургію, коксове та прокатне виробництво, а також суміжні допоміжні об'єкти і процеси, є однією з найбільш забруднюючих галузей промисловості, викиди якої від стаціонарних джерел забруднення досягають 38 % загальної кількості забруднюючих речовин.

Сучасні металургійні підприємства - складний виробничий комплекс, до якого входять основне виробництво - доменне, мартенівське, прокатне, а також допоміжні підприємства - агломератна фабрика, виробництво вогнетривів, тепло електро станція ТЕС, транспортні цехи. Сировинні і паливні матеріали металургійне підприємство одержує також і з коксохімічного виробництва. Найбільший сумарний викид БП в атмосферу дають агрегати мартенівського цеху. Присутність БП у викидах агломераційного виробництва зумовлена використанням великих об`ємів коксового і доменного газу для спікання шихти в агломашинах. Продукти згоряння газу і відпрацьоване повітря з високим вмістом пилу очищається в батарейних циклонах, після чого викидається в атмосферу через димові труби. Кількість БП в димових викидах з агломашин після очистки складає в середньому 0,78 мкг/м³, без очистки - 2,16 мкг/м^3.

Хімічна промисловість - одна з основних галузей, де утворюються у великих обсягах відходи, значна кількість яких – токсичні, в тому числі канцерогенні. Вплив підприємств нафтохімічного комплексу на стан навколишнього природного середовища характеризується викидами в атмосферу вуглеводнів, сірчаної кислоти, сірковуглецю, ртуті, фтористих та інших шкідливих сполук. В наш час є епідеміологічні дані, що свідчасть про канцерогенну небезпеку для людини ряду технологічних процесів та робіт, пов`язаних з очисткою та збагаченням нікелю, видобуванням гепатиту (діоксиду заліза), контактами з хромом та його солями (хромування), миш`яком.

Крім цього, канцерогени утворюються під час використання охолоджувальних мастил, містяться в тютюновому димі, у відходах виробництв анілінових барвників, шинного виробництва тощо.

Порівняно новим видом забруднень є полімерні і синтетичні матеріали, які зайняли чільне місце в оформленні житла людини, будівництві, виробництві меблів, одягу, взуття, в побутовій хімії та навіть використані в харчовій промисловості (плівки для пакування хлібних, м`ясних, рибних виробів, молока, сиру, ковбас і т.інш.)

Синтетичні засоби використовуються у водопостачанні і меліорації, в системах транспортування питної води, опріснюючих устаткувань, фільтрах для води, виготовленні шприців, сосок, систем переливання крові. Все це є ще одним, подекуди дуже вагомим джерелом хімічного забруднення довкілля. З полімерних матеріалів можуть виділятися мономери, компоненти епоксидних смол, солі важких металів, формальдегід, фенол, стирол, бензол.

Прикладом забруднення можуть бути використання технологій виробництва деревно-стружкових плит (ДСП), виготовлення яких пов`язано із використанням фенолформальдегідних смол і відходів деревообробної промисловості (позитив - безвідходне виробництво пиломатеріалів, але негатив - поява фенолвмісних відходів і як наслідок - підвищення вмісту дуже токсичного фенолу в ріках і грунтових водах).

Синтетичні поверхнево-активні речовини– детергенти (СПАР, залежно від природи і структури гідрофільної частини молекули, – аніоноактивні - 50%, катіоноактивні, амфотерні та неіоногенні.), знижуючи поверхневий натяг води, входять до складу синтетичних моючих засобів ( СМЗ містять поліфосфати натрію з детергентами, ряд токсичних домішок для водних організмів: ароматизатори, відбілювачі персульфати та перборати, кальцинована сода, карбоксиметилцелюлоза, силікати натрію), пестицидів, флотаційних агентів, при синтезі полімерів та бурових роботах.

Підприємства нафтогазового комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного екологічного ризику забруднення довкілля, що може виникнути у разі порушення технологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації, а деякі об'єкти забруднюють довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими технологічними процесами.

В нафтопереробному виробництві джерелами надходжень канцерогенних вуглеводнів в атмосферу можуть бути процеси піролітичної переробки висококиплячих нафтопродуктів на коксовій та бітумній установках. Показники БП з джерел газовиділень на розвантажувальному майданчику коксової установки періодичної дії в момент вивантаження коксу з кубів досягають 36,59 мкг/м³.

На території нафтохімічних виробництв - етилового спирту, ізопропілбензолу, фенолу, поліетилену високого тиску концентрації БП становлять від 0,0007 до 0,117 мкг/м³.

Викиди канцерогених вуглеводнів в алюмінієвому виробництві зумовлені застосуванням для приготування анодної маси високоактивного канцерогенного продукту коксохімічного виробництва - кам`яновугільного пеку. У повітрі електролізних цехів при використанні анодів концентрації БП над поверхнею анода складають 7,8-1385 мкг/м<sup>3</sup>. При заміні кам`яновугільного пеку, що застосовується як зв`язуючий матеріал анодної маси, нафтовим пеком концентрації його в повітряному середовищі робочої зони знижуються в 1,5-8,7 рази.

Коксохімічні виробництвазаймають особливе місце в списку шкідливих виробництва, оскільки як в технологічному процесі, так і товарній продукції міститься велика кількість канцерогенних речовин - кам`яновугільна смола, пек, коксовий газ. З кам`яновугільної смоли шляхом багаторазової перегонки і кристалізації виділили речовину (3,4-бензпірен), яка є власне канцерогеном. 3,4-бензпірен та інші ПЦАВ утворюються під час високотемпературного піролізу органічного палива в умовах дефіциту кисню.

Використання як зв`язуючого і палива продуктів коксохімічного і вуглебрикетного виробництв зумовлює наявість викидів канцерогенних вуглеводнів на підприємствах по виробництву дорожних і будівельних матеріалів, в опалювальних і енергетичних установках.

Транспорт забруднює довкілля своїми викидами.До джерел забруднення атмосферного повітря канцерогенними вуглеводнями відносяться практично всі види транспорту - автомобільний, залізничний, морський і річковий, а також авіація. Вміст БП у відпрацюваних газах транспортних двигунів залежить від спосбу сумішеутворення. У вихлопних газах різних двигунів ідентификовано від 39 до 66 різних ПАВ. Навіть найвисокосортніший автомобільний бензин з октановим числом 98 містить до 1 г свинцю на 1 л.

Підприємства теплоенергетики серед промислових об'єктів є одним з основних забруднювачів атмосферного повітря (близько 30 відсотків усіх шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних джерел), для яких домінують дві найважливіші проблеми: забруднення атмосферного повітря і забруднення земель через накопичення значної кількості відходів (золи, шлаків, пилу).

Читайте також:

1. V. Антропогенне забруднення навколоземного простору.
2. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
3. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
4. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
5. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
6. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
7. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
8. Антропогенне забруднення природного середовища. Джерела забруднень
9. Антропогенні забруднення біосфери
10. Антропологічні джерела
11. Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
12. Безперебійні джерела живлення

Переглядів: 2531