Війна з Польщею 1654 – 1657 рр.

Богдан Хмельницький весною і влітку 1654 р. вів активну диплома-тичну діяльність, спрямовану на те, щоб не допустити союзу Польщі іКримського ханства. Але йому це не вдалося. Восени польська арміяпід керівництвом С.Потоцького вдерлася на Поділля і Брацлавщину. їмназустріч з півдня вирушила Кримська орда. Хмельницький зі своєюармією відійшов у Подніпров'я, щоб уникнути ударів з фронту і тилу.Населення Брацлавщини чинило впертий опір, гинуло, але не здавало-ся на милість польських загарбників. Знову відчувалася надзвичайнажорстокість і затятість з обох сторін. Але українці лише відповідали налюту ненависть польських окупантів, які, заливаючи кров'ю загарбанутериторію, хотіли таким чином поставити на коліна весь українськийнарод. Особливою жорстокістю, як і раніше, відзначався талановитий іводночас по-звірячому лютий Стефан Чарнецький. Його загін немило-сердно винищував край, не даючи пощади ні старому, ні малому.

Московський уряд зосередив сили, щоб захопити Білорусію та Лит-ву, і Україні допомоги не надавав, хоча гетьман її просив. Нарешті післядовгої переписки, в січні 1655 р. на допомогу Хмельницькому прибуланевелика російська армія (12 тис.). Армія гетьмана нараховувала 30 тис.чоловік, що було значно менше польсько-татарського війська (60 тис.).Однак українські війська разом з російськими вирушили назустріч во-рогові.

У запеклій битві, що відбулася 19-22 січня 1655 р. під містом Охма-товим (тепер село Калинівського р-ну Черкаської обл.), українські іросійські війська виявили надзвичайний героїзм, витримали атаки пере-важаючих сил ворога, який зазнав величезних втрат. Українська армія,зберігаючи порядок, відступила, як відійшла і польсько-татарська. Цябитва завершилася, по суті, внічию. Польському командуванню не вда-лося розгромити українсько-російську армію і продовжити наступ насхідні райони Правобережжя. Хмельницький також не зміг завдати ви-рішальної поразки польсько-татарській армії і звільнити від неї Брац-лавщину. Без сумніву, якби московський уряд двома місяцями ранішевідправив свою армію в Україну, не було б трагедії Брацлавщини і не-визначених наслідків Охматівської битви.

Після цього поляки і татари продовжували розоряти і грабуватиБрацлавщину, забирати людей в ясир. До середини березня 1655 р.орда спустошила і спалила 270 сіл, містечок і міст, тисячу церков, заб-рала в ясир не менше як 200 тис. людей, вбила майже 10 тис. дітей.Головним винуватцем цієї трагедії було польське командування, якезаплатило татарам за їхню допомогу українським населенням.

Після відходу татар до Криму в квітні 1655 р. польська армія почаларозпадатися через несплату жовнірам платні та хвороби. Богдан Хмельниць-кий використовує це і витісняє поляків з Брацлавщини та Поділля, однакдалеко не відходить від Подніпров'я, побоюючись нападу татар з тилу.

У цей час змінюється міжнародна ситуація: скориставшись ослаб-ленням Польщі, на початку липня 1655 р. на неї напала Швеція і захо-пила її центральну частину з Варшавою і Краковом.

Українсько-російські війська під містечком Городок, недалеко відЛьвова, розгромили польську армію і позбавили Польщу останніх боє-здатних військ. Річ Посполита розвалювалася і врятувати її могло тількичудо. Хмельницький разом з російськими військами обложив Львів, взявз нього контрибуцію, очистив від поляків Галичину. Але в жовтні 1655 р.знову на Україну вторгається Кримська орда.

Українсько-російські війська зустрілися з військами кримського ханапоблизу містечка Озерна на Львівщині, де відбувся впертий і жорсто-кий бій. Він тривав кілька днів, і російсько-українське військо, і татарськісили зазнали великих втрат. Битва і на цей раз завершилася внічию.Хан запропонував переговори, які завершилися угодою. За домовлен-істю Кримське ханство обіцяло нейтралітет у російсько-польській війніі не нападати на українські й російські землі. Богдан Хмельницькийобіцяв не чинити нападів на Крим і Туреччину та стримувати від цьогодонських козаків. На цей раз, повертаючись до Криму (через молдавськіземлі), татари не взяли жодного чоловіка в ясир.

У ці скрутні для Польщі часи московський уряд припустився сер-йозних помилок і прорахунків. Маючи вигідні умови для ослаблення по-стійної польської небезпеки для Росії та України, московський урядоголосив війну Швеції й пішов на переговори з Польщею. Війна зі

Швецією за вихід до Балтійського моря привела до дипломатичної ізо-ляції Московського царства в складних умовах боротьби з однією ізнаймогутніших країн Європи.

Переговори з Польщею були викликані облудливими обіцянками їїправителів обрати царя або його сина на польський королівський тронта боротися спільними військовими акціями проти Швеції. Переговорипроходили у Вільно, куди український гетьман, дізнавшись про них,направив свою делегацію. Однак її навіть не допустили до участі в пе-реговорах і не інформували про їх хід та результати. Українська стар-шина та Богдан Хмельницький були обурені поведінкою московськогоуряду, підозрюючи, що в переговорах Москва виторгує собі за рахунокУкраїни поступки з боку Польщі. У жовтні 1656 р. в Вільно було підпи-сано перемир'я, згідно з яким на найближчому польському сеймі малорозглядатися питання про обрання російського царя на польський пре-стол, спільні воєнні дії проти Швеції та ін. Поляки не визнали, такимчином, перехід під владу Москви України, Білорусії та Литви. Переми-р'я сприяло зміцненню позиції Речі Посполитої і погіршенню російсь-ко-українських взаємовідносин. Поведінка московських властей буларозцінена Хмельницьким як зрада. Тепер він всю енергію спрямовуєна створення антипольської коаліції без Москви.

Були укладені угоди зі шведським королем Карлом X та семиградсь-ким (трансільванським) князем Юрієм II Ракоцієм, а також урядомнімецького князівства Бранденбург про спільну війну проти Польщі тапро її розділ після повного розгрому. Першим почав бої проти польськихвійськ князь Семиграддя, що вторгся в Польщу з тридцятитисячноюармією. Незабаром з ним з'єдналася двадцятитисячне козацьке військона чолі з полковником А.Ждановичем. Разом зі шведами ці військарозбили під Замостям коронного гетьмана Польщі Потоцького, окупу-вали Краків, Берестя та Варшаву. Це був великий успіх антипольськоїкоаліції. Однак незабаром почалися невдачі. У польські справи втрути-лася Австрія, яка не хотіла посилення Швеції та Семиграддя.

Поряд з цим Данія і Норвегія виступили проти Швеції, захоплюючиїї землі. Швеція змушена була вивести основну частину своїх військ зПольщі. Між козаками і семиградським князем загострилися супереч-ності у зв'язку з намаганням останнього захопити Західну Україну, атакож зневажливим його ставленням до українського війська.

У цей час в Польщі під впливом грабежів, загарбань військ коаліціїпочинається патріотичне піднесення, поляки створюють сильну армію ізавдають низку поразок війську противника.

Українське козацтво, обурене зневажливим ставленням угорців,відмовлялося воювати проти поляків за чужі, як їм здавалося, інтереси,вимагало відійти на Україну. Цей бунт у козацькому війську болячесприйняв уже тяжко хворий Хмельницький. Він ще намагався врятува-ти справи антипольської коаліції, але семиградський князь, маючи май-же п'ятнадцятитисячну армію, капітулював перед шеститисячноюпольською.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Первісний лад на теренах України.	\|	Гетьманат Павла Скоропадського.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.