Наука як феномен культури

Вступ. Мета та завдання курсу

Мовна особистість дослідника в соціокультурній парадигмі ХХІ ст.

Лекція 1

1. Вступ. Мета за завдання курсу.

2. Поняття про науку.

3.Стан мовної наукової культури.

4. Мовно-фахові компетенції молодого дослідника.

Мета курсу – поглибити знання студентів про науковий стиль української мови, його лексико-граматичні ресурси; допомогти майбутнім фахівцям опанувати основні стратегії роботи з сучасним українським науковим текстом.

Завдання курсу:

– поглибити знання студентів про науковий стиль української мови;

– розширити уявлення про українську наукову мову, мовні засоби наукового тексту;

– опанувати технології роботи із сучасним українським науковим текстом;

– розвивати професійні мовнокомунікативну, мовнотермінологічну, дослідницьку компетенції студентів,

– сформувати навички мовного оформлення і композиційно-смислової побудови наукового твору.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повиннізнати:

–стильові ознаки української наукової мови, жанрові різновиди наукового стилю;

– короткі відомості з історії становлення і розвитку наукового стилю української мови;

– правила побудови і культури читання наукового тексту, особливості конспектування, анотування, реферування наукових джерел;

– мовні засоби організації наукової інформації в науковій статті;

– обов'язкові вимоги до оформлення цитат, списку використаних джерел у науковій роботі;

– мовні кліше для написання рецензії та відгуку;

– комопозиційно-логічну побудову усної наукової доповіді, повідомлення, виступу.

Наука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство й мислення. Необхідність наукового підходу до усіх видів людської діяльності змушує науку розвиватися швидшими темпами, ніж будь-яку іншу галузь діяльності.

Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань, що є основою наукового розуміння світу. Науку ще розуміють як одну з форм людської свідомості.

Наука виникла в момент усвідомлення незнання, що у свою чергу викликало об’єктивну необхідність здобуття знання. Знання – перевірений практикою результат пізнання дійсності, адекватне її відбиття у свідомості людини. Процес руху людської думки від незнання до знання називають пізнанням. Пізнання – це взаємодія суб’єкта й об’єкта, результатом якого є нове знання про світ. Основою і рушійною силою пізнання є практика, вона дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Теоретичні знання створюють надійну основу розуміння сутності явищ об’єктивної дійсності.

Знання зводяться до відповідей на декілька запитань, які схематично можна зобразити таким чином:

Що? Скільки? Чому? Як? – на ці запитання має дати відповідь наука.

Як зробити? – на це запитання дає відповідь методика.

Що зробити? – це сфера практики.

Наукове знання може бути відносним або абсолютним. Відносне знання відрізняється від абсолютного певною неповнотою збігу образу з об’єктом.

Наука характеризується такими основними ознаками:

· наявністю систематизованого знання (наукових ідей, теорій концепцій, законів, закономірностей, принципів, гіпотез, основних понять, фактів);

· наявністю наукової проблеми, об’єкта і предмета дослідження;

· практичною значущістю як явища (процесу), що вивчається, так і знань про нього.

Кожен народ репрезентує свої досягнення в науці, освіті, техніці, культурі через мову. Мова фіксує і зберігає результати пізнавальної діяльності: «вона відноситься до всіх інших засобів прогресу, як перше й основне» (О. Потебня). Рівнем розвитку рідної мови відображається рівень розвитку інтелекту нації – носія цієї мови.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Утилізація відходів виробництва	\|	Пилип Селігей Заговори, щоб я тебе побачив, або Мова науки очима лінгвіста

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.