МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Способи обґрунтування права.В залежності від того, яка реальність подається як джерело правових ідей, розрізняються певні способи обґрунтування права. Обгрунтування права. Висунення переконливих доказів, фактів з метою аргументації основ, принципів та положення права. В межах класичних філософських традицій в залежності від уявлень про те, чи набуває правосвідомість правового смислу з об’єктивних відносин, чи із суб’єкта самої свідомості, розрізняють дві групи філософсько-правових теорій: а) об’єктивістські (матеріалістичні); б) суб’єктивістські (ідеалістичні). 1. Правовий об’єктивізмпов’язує право з об’єктивною реальністю. Правопорядок і правосвідомість пояснюються з їх життєвого значення. Правова реальність пов’язується із суспільними відносинами, в глибині яких визначається сутність права. Різноманітність суспільних відносин обумовлює наявність теорій об’єктивізму, які розрізняються в залежності від відносин, що покладаються в основу права. Розрізняють: · Юридичний біологізм пояснює право через біологічну організацію людини, фундаментальні біологічні потреби, що задовольняються за допомогою права (фрейдизм, біологічна антропологія, соціобіологія). · Юридичний економізм виходить з того, що існуючі економічні відносини відбиваються в людській свідомості і складають сенс права (Марксизм). · Політичний об’єктивізм, що пов’язує право з владними відносинами. · Культурно-історичний об’єктивізм обґрунтовує виникнення права з народного руху як невід’ємної частини цілісної культури народу (історична школа). · Соціологічний об’єктивізм перебільшує роль соціальних відносин як основоположних для права. Похідний пункт права вбачається не в законодавстві, а в суспільних відносинах (соціологізм). Позитивні риси об’єктивізму: - показує взаємодію права і суспільства; - пов’язує правопорядок із суспільними відносинами; - вирішується проблема критеріїв справедливості права; - обґрунтовує ідею про неможливість самодостатності суб’єкта у створенні права. Негативні риси об’єктивізму: - абсолютизує роль суспільства у функціонуванні права; - перетворює правосвідомість і правопорядок у дзеркальне відображення суспільних умов; - недооцінює роль суб’єкта в сфері права; - природа права ототожнюється з його соціальною основою. Основними формами прояву суб’єктивізму в правовій філософії є: 1- Раціоналізм , що вбачає джерело правопорядку в ідеї права, яка знаходиться в людській свідомості. Течія існує у двох формах: а)догматичний раціоналізм, що виводить з ідеї права всю правову систему; б) критичний раціоналізм, що виводить з ідеї права лише основні принципи правопорядку. 2- Філософія цінностей - покладає в основу права цінності як незалежні сутності, які даються людині в інтуїтивній формі. Саме ці цінності забезпечують встановлення ідеальних, об’єктивних норм організації суспільства. На основі розуміння сенсу права як цінності людина емоційно відчуває справедливість і несправедливість. Саме це відчуття і є джерелом правопорядку. Позитивні риси суб’єктивізму: - Орієнтується на свободу і творчу активність суб’єкта; - Джерелом правопорядку є суб’єкт як носій ідеї права та справедливості; - Право характеризується як усвідомлена категорія; - Людина є критерієм права та правопорядку. Негативні риси: - Абсолютизується роль суб’єкта; - Втрачається зв'язок права з життям, суспільством; - Перебільшується роль свідомості та сприйняття права; - Не може бути застосованим до формування законодавства. Парадигмою сучасних концепцій права, що намагаються подолати протиставлення об’єкта і суб’єкта в праві є інтерсуб’єктивність як спосіб обґрунтування права. Ця теорія прагне до урахування об’єктивних умов та ідей права у процесі створення і застосування законів. Сенс права не розчиняється у свідомості суб’єкта чи в суспільстві, а розкривається у взаємодії суб’єктів. Праворозуміння ототожнюється з договором. Ідеї: - Перехід від концепції моносуб’єкта (людини) до концепції полісуб’єкта (взаємодії); - Визнання мови як правової реальності, що забезпечує комунікацію та взаємодію суб’єктів; - Справедливість має суб’єктивний характер і розуміється людьми по різному. Існує у формі двох концепцій: а) онтологічних, що вбачають справедливість права у людському співіснуванні, способах буття з іншими (екзистенціалізм, феноменологія, правова герменевтика); б) комунікативних, що акцентують увагу на проблемах громадянського суспільства. Комунікація породжує ціннісні орієнтації, що враховують соціальні умови та обмежують владу. Позитивні риси інтерсуб’єктивності: · точкою відліку у праві береться внутрішній досвід учасника правового спілкування; · право аналізується не як засіб підкорення людини, а як спосіб буття; · обґрунтовано перехід від пізнання сутності правових явищ до критеріїв справедливості юридичних рішень; · є основним елементом правової реальності, що обґрунтовує правовідносини. Негативні риси: · перебільшує роль спілкування як пошуку справедливості у праві; · не визначає ролі держави для права; · Не розкриває сутності правового суб’єкта правовідносин; · Правовідносини пов’язуються виключно з правами людини. Читайте також:
|
||||||||
|