МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Способи обґрунтування права.В залежності від того, яка реальність подається як джерело правових ідей, розрізняються певні способи обґрунтування права. Обгрунтування права. Висунення переконливих доказів, фактів з метою аргументації основ, принципів та положення права. В межах класичних філософських традицій в залежності від уявлень про те, чи набуває правосвідомість правового смислу з об’єктивних відносин, чи із суб’єкта самої свідомості, розрізняють дві групи філософсько-правових теорій: а) об’єктивістські (матеріалістичні); б) суб’єктивістські (ідеалістичні). 1. Правовий об’єктивізмпов’язує право з об’єктивною реальністю. Правопорядок і правосвідомість пояснюються з їх життєвого значення. Правова реальність пов’язується із суспільними відносинами, в глибині яких визначається сутність права. Різноманітність суспільних відносин обумовлює наявність теорій об’єктивізму, які розрізняються в залежності від відносин, що покладаються в основу права. Розрізняють: · Юридичний біологізм пояснює право через біологічну організацію людини, фундаментальні біологічні потреби, що задовольняються за допомогою права (фрейдизм, біологічна антропологія, соціобіологія). · Юридичний економізм виходить з того, що існуючі економічні відносини відбиваються в людській свідомості і складають сенс права (Марксизм). · Політичний об’єктивізм, що пов’язує право з владними відносинами. · Культурно-історичний об’єктивізм обґрунтовує виникнення права з народного руху як невід’ємної частини цілісної культури народу (історична школа). · Соціологічний об’єктивізм перебільшує роль соціальних відносин як основоположних для права. Похідний пункт права вбачається не в законодавстві, а в суспільних відносинах (соціологізм). Позитивні риси об’єктивізму: - показує взаємодію права і суспільства; - пов’язує правопорядок із суспільними відносинами; - вирішується проблема критеріїв справедливості права; - обґрунтовує ідею про неможливість самодостатності суб’єкта у створенні права. Негативні риси об’єктивізму: - абсолютизує роль суспільства у функціонуванні права; - перетворює правосвідомість і правопорядок у дзеркальне відображення суспільних умов; - недооцінює роль суб’єкта в сфері права; - природа права ототожнюється з його соціальною основою. Основними формами прояву суб’єктивізму в правовій філософії є: 1- Раціоналізм , що вбачає джерело правопорядку в ідеї права, яка знаходиться в людській свідомості. Течія існує у двох формах: а)догматичний раціоналізм, що виводить з ідеї права всю правову систему; б) критичний раціоналізм, що виводить з ідеї права лише основні принципи правопорядку. 2- Філософія цінностей - покладає в основу права цінності як незалежні сутності, які даються людині в інтуїтивній формі. Саме ці цінності забезпечують встановлення ідеальних, об’єктивних норм організації суспільства. На основі розуміння сенсу права як цінності людина емоційно відчуває справедливість і несправедливість. Саме це відчуття і є джерелом правопорядку. Позитивні риси суб’єктивізму: - Орієнтується на свободу і творчу активність суб’єкта; - Джерелом правопорядку є суб’єкт як носій ідеї права та справедливості; - Право характеризується як усвідомлена категорія; - Людина є критерієм права та правопорядку. Негативні риси: - Абсолютизується роль суб’єкта; - Втрачається зв'язок права з життям, суспільством; - Перебільшується роль свідомості та сприйняття права; - Не може бути застосованим до формування законодавства. Парадигмою сучасних концепцій права, що намагаються подолати протиставлення об’єкта і суб’єкта в праві є інтерсуб’єктивність як спосіб обґрунтування права. Ця теорія прагне до урахування об’єктивних умов та ідей права у процесі створення і застосування законів. Сенс права не розчиняється у свідомості суб’єкта чи в суспільстві, а розкривається у взаємодії суб’єктів. Праворозуміння ототожнюється з договором. Ідеї: - Перехід від концепції моносуб’єкта (людини) до концепції полісуб’єкта (взаємодії); - Визнання мови як правової реальності, що забезпечує комунікацію та взаємодію суб’єктів; - Справедливість має суб’єктивний характер і розуміється людьми по різному. Існує у формі двох концепцій: а) онтологічних, що вбачають справедливість права у людському співіснуванні, способах буття з іншими (екзистенціалізм, феноменологія, правова герменевтика); б) комунікативних, що акцентують увагу на проблемах громадянського суспільства. Комунікація породжує ціннісні орієнтації, що враховують соціальні умови та обмежують владу. Позитивні риси інтерсуб’єктивності: · точкою відліку у праві береться внутрішній досвід учасника правового спілкування; · право аналізується не як засіб підкорення людини, а як спосіб буття; · обґрунтовано перехід від пізнання сутності правових явищ до критеріїв справедливості юридичних рішень; · є основним елементом правової реальності, що обґрунтовує правовідносини. Негативні риси: · перебільшує роль спілкування як пошуку справедливості у праві; · не визначає ролі держави для права; · Не розкриває сутності правового суб’єкта правовідносин; · Правовідносини пов’язуються виключно з правами людини. Читайте також:
|
||||||||
|