• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Турист: визначення і соціально-демографічні характеристики

Людина як жива біопсихосоціальна система

Тема 3. Людина у сфері туризму, особливості її поведінки

Місце та роль людини у сфері туризму має розглядатись з методологічних позицій, які враховують два аспекти. З одного боку - це загальнотеоретичний підхід до розуміння сутності людини у сучасній соціологи. Він є універсальним безвідносно до сфери діяльності людини. З другого боку - це специфічні характеристики, обумовлені системою соціальних статусів і ролей у сфері туризму та відповідними вимогами до людини як суб'єкта соціальної діяльності. Ця діяльність відбувається за двома напрямами: виробництво і реалізація туристичних товарів та виробництво і споживання туристичних послуг. Оскільки проблеми людини у виробничій сфері є предметом дослідження соціології праці та економіки, то ми обмежимося дослідженням місця та ролі в туристичній сфері її головного суб'єкта щодо споживання туристичних товарів і послуг - туриста. Така позиція відповідає сучасним підходам в соціології туризму, що ґрунтуються на розумінні як базового суб'єкта туристської, соціокультурної взаємодії туриста - людини, залученої до цього виду соціальної взаємодії. Саме людина є головним елементом, "цеглиною", з яких будуються будь-які соціальні відносини, зокрема соціокультурні, що виникають між людьми - суб'єктами діяльності у сфері туризму. Це вимагає поглибленої уваги до з'ясування сутності соціологічної категорії "людини" в її співвідно¬шенні і взаємодії з іншими категоріями і поняттями.

Слід зазначити, що роль і місце категорії "людина" в соціологічних науках ще не достатньо досліджені, і це проявляється в існуванні різних підходів до її вивчення і розуміння.

Словники дають чітке обмеження щодо використання поняття "турист''. До цього поняття не входять: тимчасові робітники, транзитні пасажири, які не залишають транзитний простір в аеропортах, військові, дипломати, іммігранти, потенційні іммігранти, кочівники, біженцітаін. Вони також подорожують з країни в країну або в межах своєї країни, однак у статистиці туризму не враховуються і не належать до категорії "турист".

Отже, найбільш поширеним є таке визначення:

турист (лат. tornus - рух по колу; обертати) - громадянин, що відвідує країну (місце) тимчасового перебування з оздоровчою, пізнавальною, професійно-діловою, спортивною, релігійною та іншою метою без здійснення оплачуваної діяльності в період від 24 годин до шести місяців поспіль або здійснює не менше однієї ночівлі.

Це визначення увійшло до законодавчої бази Росії (Закон "Про основи туристичної діяльності в РФ" від 3 грудня 1996 p., додаток №1).

Дещо розширене і в той же час конкретизоване визначення туриста приводить М.Б. Біржаков. На його думку, турист-споживач туру, туристичного продукту або туристичних послуг - тимчасовий відвідувач місцевості, населеного пункту, території чи країни, незалежно від громадянства, національності, статі, мови і релігії, що перебуває в даній місцевості не менше ніж 24 години, але не більше шести місяців протягом календарного року, або який перебуває поза місцем свого проживання в межах своєї країни і здійснює щонайменше одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення, що подорожує заради задоволення або з пізнавальними, лікувальними, діловими цілями і не займається при цьому діяльністю в місці тимчасового перебування, оплачуваною з місцевого джерела.

Російські соціологи В.І. Добреньков і А.І. Кравченко пропонують найбільш широке розуміння поняття "турист". Вони вважають, що турист - громадянин своєї або чужої країни, що оформив з туристичною фірмою юридичний договір на обслуговування протягом визначеного терміну або від'їжджає в поїздку самостійно з метою ознайомлення, пізнавання чи розваги.

Як бачимо, в цьому визначенні обумовлені цілі поїздки.

Найбільш виважене визначення туриста подали українські туриз-мологи В.К. Федорченко та І.М. Мініч: " Турист (мандрівник) - особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебуван¬ня у зазначений термін".

Вони ж пропонують певну диференціацію туристів - на внутрішніх та іноземних:

турист внутрішній - особа, яка перебуває щонайменше одну ніч у місці, яке відрізняється від його звичайного середовища, але в країні проживання; його основною метою можуть бути:

• розваги, відпочинок; активний спорт; відвідування друзів та родичів;

• професійна зустріч; місія; бізнес;

• навчання;

• паломництво;

• зміцнення здоров'я;

турист іноземний - особа, яка придбала тур, тимчасовий відвідувач, що здійснює подорож в іншу країну з метою відпочинку, лікування, вирішення ділових питань, відвідання родичів, тобто з будь-якою метою за винятком діяльності, яка оплачується, при умові перебування в іншій країні не менше 24 год., але не більше одного року.

У російських джерелах розділяють поняття турист іноземний і турист міжнародний. Останній визначається як міжнародний відвідувач, який здійснює як мінімум одну ночівлю в колективному або індивідуальному засобі розміщення у країні, що відвідується.

До того ж вони виділяють ще туриста індивідуального та туриста транзитного.

Транзитний турист - це пасажир, що здійснює проміжну пересадку на авіарейсах, а також пасажир круїзного пароплава або заліз ничного поїзда, який перетинає територію іноземної держави, шоб досягти кінцевого пункту подорожі в іншій державі.

Індивідуальний турист - той, хто здійснює туристичну поїздку один, користуючись при бажанні послугами туристичного сервісу.

Звичайно, така диференціація поки що є незавершеною і може бути продовжена за критерієм співвідношення з видами туризму.

Важливими з соціологічного погляду є соціально-демографічні характеристики туриста. Так, М.Б. Біржаков виділяє серед них національність, вік, стать, наголошуючи при цьому на особливості врахування цих характеристик у туризмі.

Зокрема, національність туриста має неоднозначне врахування. З одного боку, для індустрії гостинності в цивілізованому суспільстві, для цілей туризму - турист є інтернаціональним. Це положення закріплено у всіх міжнародних конвенціях з туризму.

Турист як юридична категорія для цілей туризму не має расової належності (національності), і будь-яка людина, як турист, враховується за громадянством, тобто татарин, башкир і єврей у складі туристичної групи з Росії, наприклад, в Іспанії вважатимуться російськими туристами.

Індус і темношкірий мешканець Великобританії, які прибули в Росію у складі туристичної групи з цієї країни, будуть однаково вважатись англійцями. Якщо людина прожила в даній країні менше, ніж 12 місяців, поїхала з неї, але збирається повернутись до неї в найближчі 12 місяців, то вона також належить до категорії мешканців цієї країни.

З другого боку, згідно з традиціями міжнародного туризму, при розміщенні до туриста однієї групи ніколи не підселяють туриста з іншої групи і тим паче з іншої країни.

Для багатьох випадків організації обслуговування необхідно знати національність туриста для урахування його звичайного образу поведінки, звичок, традицій гігієни, харчування.

Однак в багатьох документах при здійсненні формальностей, наприклад при розміщенні в готелі, перетинанні кордону і т. ін., вимагається зазначення національності, вказаної в паспорті турита. Деякі країни з політичних міркувань встановлюють тимчасові обмеження на в'їзд до країни за расовою (національною) ознакою.

В туризмі дотримуються принципу соціальної рівності туристів також за ознакою статі - тобто стосовно туризму чолові ки і жінки рівні. Однак на практиці це не зовсім так. Ряд країн обмежують або достатньо суворо регулюють в'їзд одиноких молодих жінок за імміграційними нормами, цей же порядок стосується туристів.

Врахування (а не дискримінація) статевих ознак перш за все має місце при розміщенні туристів. Згідно із загальноприйнятими нормами, за виключенням подружніх пар і сімей, а також індивідів, які висловили окреме побажання, туристів розміщують за ознакою статі. Такий же принцип прийнятий в міжнародних залізничних перевезеннях, де є жіночі і чоловічі купе, причому дитина в розумінні статі досягає відмінності з установленого віку, наприклад з 12 років.

Якщо туристична поїздка передбачає великі фізичні навантаження, слід програму будувати з урахуванням її регулювання адекватно можливостям учасників. В окремих випадках вимагають висновку лікаря, що дозволяє здійснити туристичну подорож, яка вимагає значних фізичних навантажень.

Обмеження за статтю щодо певних видів туризму чи його окремих об'єктів можуть бути викликані певними релігійними чи моральними традиціями. Так, у чоловічий монастир, відкритий для відвідування туристами як об'єкт туристського відвідування, туристам жіночої статі доступ зазвичай обмежений або зовсім не дозволений, а для туристів чоловічої статі є обмеження при відвідуванні жіночого монастиря. При організації туризму релігійні обмеження враховують щодо одягу, поведінки туристів, харчування, дотримання або участі в культових обрядах, постах. Наприклад, вимоги до поведінки та одягу для європейських жінок при відвідуванні Ірану настільки суворі, що практично зводять туризм до нуля.

Вік людини також має певне диференційне значення щодо здійснення туризму. Для мети туризму і статистики виділяють такі вікові категорії:

0-2 роки інфант (немовля)

3-12років дитина

14-18 років школяр

18-25 років молодь

18-25/26/28 років студенти

26-44 роки дорослі

45-64 роки дорослі

65 років і старше пенсіонери.

У плануванні туризму вік є важливим для оцінки вибору активності способу і виду туризму і як економічна категорія, що характеризує залежність або самостійність подорожуючого. Інфанти і діти молодшого віку подорожують обов'язково у складі родини, вони абсолютно залежні в прийнятті рішень і залежні економічно. Школярі вже можуть подорожувати як у складі сім'ї, так і у складі туристичних груп, однак мають обмежену економічну самостійність, при здійсненні подорожі без батьків їм необхідно мати доручення на супроводжуючу особу, наприклад вчителя, або супроводжуючого керівника групи, опікуна. Молодь переважно не є заможною групою щодо наявності коштів, але самостійна в прийнятті рішень і активності в здійсненні подорожей.

Люди віком понад тридцяти років здійснюють подорож у складі сім'ї або з дітьми. Туристи середнього і старшого віку незалежні економічно, але частіше обирають менш активні способи відпочинку. Люди старшого покоління економічно незалежні і активні, відпочивають частіше без дітей. Автобусним турам надає перевагу більш молодий контингент туристів, ніж круїзним турам. Останні - більш вартісні і менш активні по рухомості, а розмірений і спокійний відпочинок більше до вподоби туристам старшого покоління.

Певне значення для організації туризму мають релігійні уподобання туристів. Це обумовлено, з одного боку, тим, що більше ніж 90% об'єктів туристської зацікавленості так чи інакше пов'язані з культом або релігією, що мають місце в теперішньому часі або вже втратили своє значення чи є забутими. Це культурно-історичні цінності і загальнолюдський спадок. Наприклад, у Парижі більше 45% об'єктів туристської зацікавленості пов'язані з християнством.

З другого боку, будь-яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що перебувають під егідою діючої конфесії чи секти та в їх володінні, перед включенням в програму туру повинно бути узгоджено з керівництвом цієї релігійної спільноти, встановлено порядок відвідування об'єкта туристами, час відвідування, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а спілки і секти, що володіють ними, охоче впускають туристів з економічного погляду - задля отримання плати за подібне відвідування. Вони встановлюють певні правила для відвідувачів, зокрема щодо одягу, поведінки, проведення фотозйомок, пропозиції власного екскурсовода та ін.

У той же час, належність до якої-небудь релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен знати та поважати місцеві закони і звичаї. Це не зобов'язує його виконувати обряд, дотримуватися і приєднуватися до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли це є метою подорожі, наприклад паломництво. Якщо туристу з релігійних міркувань духовних сил для поваги бракує, то слід відмовитись від відвідування культових об'єктів даної місцевості чи країни.

За міжнародними нормами турист має право проводити без перешкод релігійні обряди і молитви, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцевих правил і правил перебування в готелі та інших громадських місцях.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
3. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
4. Ocнoвнi визначення здоров'я
5. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
6. Акустичні характеристики порід
7. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
8. Аналіз службового призначення деталей та конструктивних елементів обладнання харчових виробництві, визначення технічних вимог і норм точності при їх виготовленні
9. Аналіз стратегічних альтернатив та визначення оптимальної стратегії формування фінансових ресурсів
10. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
11. Балансова теорія визначення статі. Диференціація статі і роль гормонів у цьому процесі.
12. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.

Переглядів: 1960