• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика і техніка соціологічних досліджень у сфері туризму

Беручись до розгляду методики і техніки соціологічних досліджень масової комунікації, необхідно, на нашу думку, пояснити спочатку сутність поняття "соціологічне дослідження", охарактеризувати його основні типи та зіставити з ними дослідження туризму.

Соціологічне дослідження визначається в соціології як система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримати достовірну інформацію про ті соціальні явища або процеси, що вивчаються, про тенденції або суперечності їх функціонування і розвитку, щоб ці дані могли бути використані в практиці соціального управління різноманітними галузями суспільного життя. Інакше кажучи, соціологічне дослідження - це багатогранний науковий процес вироблення нових знань, який об'єднує як теоретико-методологічний, так і емпіричний рівні пізнання, що відповідно забезпечує його цілісність і дає конкретне уявлення про будь-які сторони соціальної реальності, про різноманітні види суспільної діяльності людей.

Важливо зазначити, що будь-яке соціологічне дослідження (а це стосується і досліджень в галузях соціології туризму) містить у собі чотири взаємопов'язані етапи: 1) підготовка дослідження; 2) збирання первинної соціологічної інформації (отримані в різній формі дані, що потребують подальшого опрацювання та аналізу); 3) підготовка зібраної інформації до опрацювання та безпосереднє її опрацювання; 4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження та розробка відповідних висновків і рекомендацій.

В залежності від рівня наукового знання соціологічні дослідження поділяють на теоретичні та емпіричні.

У свою чергу, соціологічне знання незалежно від його рівня характеризується двома функціями: функцією пояснення соціальної дійсності і функцією її перетворення. Поділ соціології на теоретичну і емпіричну пов'язаний з рівнями знання (теоретичний та емпіричний) у соціології; поділ же соціології на фундаментальну і прикладну - з орієнтацією (функцією) соціології на власне наукові чи практичні задачі. Так, емпіричне дослідження туризму може проводитися в рамках як фундаментальної, так і прикладної соціології. Якщо його мета - побудова теорії туризму, то воно належить за своєю орієнтацією до фундаментальної соціології. Якщо ж його мета - вироблення практичних рекомендацій щодо використання або ефективності, то воно належить до прикладної соціології. Отже, соціологічне дослідження туризму, будучи емпіричним за рівнем одержуваного знання, може бути й прикладним за характером розв'язуваної задачі - перетворення соціальної дійсності.

У соціології туризму мають місце не тільки наукові чи прикладні соціологічні дослідження, але й змішані, у яких вирішуються як наукові, так і практичні задачі. Незалежно від того, проводиться дослідження на одному чи двох (теоретичному та емпіричному) рівнях соціологічного знання, або воно є тільки науковим чи прикладним, воно, як правило, містить у собі вирішення й методологічних питань.

Необхідно підкреслити, що у загальному випадку будь-яке соціологічне дослідження туризму складається з трьох основних стадій, кожна з яких може бути самостійним дослідженням.

Перша стадія - власне методологічна - пов'язана з розробкою програми дослідження на основі або вже наявних знань і методів, або сформованих заново та спеціально призначених для даного дослідження.

Друга стадія - емпірична - пов'язана з одержанням емпіричного знання. Це передусім соціологічне дослідження, робота, як кажуть, на об'єкті, тобто збирання соціологічної інформації, її обробка та аналіз.

Третя стадія - теоретична - пов'язана з одержанням теоретичного знання, побудовою, наприклад, типології, формуванням і розвитком соціологічних теорій туризму.

Крім того, необхідно розуміти, що конкретний вид соціологічного дослідження туризму завжди обумовлений характером поставлених у ньому цілей і завдань. Саме відповідно до них і розрізняють три види соціологічного дослідження: розвідувальне, описове й аналітичне.

Розвідувальне дослідження (іноді його називають ще пілотажним чи зондажним) вирішує обмежені за своїм змістом задачі. Воно охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності і ґрунтується на спрощеному і стислому за обсягом інструментарії. Цей вид соціологічного дослідження використовується, зазвичай, для попереднього обстеження визначеного процесу чи явища.

Описове дослідження - більш складний вид соціологічного аналізу, що дозволяє сформувати відносно цілісне уявлення про досліджуване явище чи процес, його структурні елементи.

Зазвичай, описове дослідження застосовується в тих випадках, коли його об'єктом виступає порівняно велика спільність людей, що має різні характеристики.

Аналітичне дослідження ставить своєю метою найбільш заглиблене вивчення соціологічних явищ, коли потрібно описати не тільки структуру, але й дізнатися, що визначає його основні кількісні та якісні параметри. Аналітичне дослідження істотно відрізняється від інших (раніше розглянутих) видів соціологічного дослідження не тільки складністю і змістом свого підготовчого етапу (збирання первинної соціологічної інформації), але й своїм підходом до аналізу, узагальнення і пояснення отриманих результатів.

Різновидом аналітичного дослідження можна вважати соціологічний експеримент. Його проведення припускає створення експериментальної ситуації шляхом зміни у той чи інший спосіб звичайних Умов функціонування соціального об'єкта. В ході соціологічного експерименту особлива увага приділяється вивченню "поводження" тих факторів, що додають об'єкту нових рис і властивостей.

В залежності від того, розглядається досліджуваний об'єкт у статиці чи в динаміці, можуть бути виділені ще два види соціологічного дослідження - точкове і повторне.

Точкове чи разове) дослідження подає інформацію про стан і кількісні характеристики соціального явища чи процесу в сфері туризму в момент його вивчення. Ця інформація у визначеному змісті може бути названа статичною, оскільки відбиває нібито моментальний "зріз" об'єкта, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі.

Така інформація може бути отримана лише в результаті декількох досліджень, проведених послідовно через визначені проміжки часу. Подібні дослідження, що засновані на єдиній програмі та єдиному інструментарії, називаються повторними. Власне кажучи, вони являють собою спосіб порівняльного соціологічного аналізу, що спрямований на виявлення динаміки розвитку соціального об'єкта.

Особливим видом повторного дослідження є панельне. Панельне дослідження, у свою чергу, передбачає кількаразове вивчення тих самих об'єктів через задані інтервали часу. Тому для панельних досліджень доцільно дотримувати такі інтервали, що дозволяють максимально зберігати стабільність досліджуваної сукупності об'єкта як за його величиною, так і за складом. Якість соціологічної інформації значною мірою підвищується, якщо передбачити проведення спробного дослідження. Воно є способом перевірки обґрунтованості висунутих гіпотез і задач, а також показником методичного рівня та опрацьованості інструментарію збирання первинної інформації.

Переходячи до розгляду програми соціологічного дослідження, слід зазначити, що проведення будь-якого соціологічного дослідження, зокрема масової комунікації, обов'язково розпочинається з розробки його програми, яку називають стратегічним документом наукового пошуку, що містить у собі всебічне теоретичне обґрунтування методологічних підходів та методичних прийомів вивчення досліджуваного соціального явища чи процесу. Тому в науково-методичній літературі програму соціологічного дослідження у структурному відношенні розглядають щодо таких питань: 1) загальні вимоги до програми; 2) методологічний розділ програми; 3) процедурний (або методичний) розділ програми.

Загальні вимоги до програми випливають з її суті, адже програма соціологічних досліджень є теоретико-методологічною основою виконання процедури кожного дослідження. Відповідно цей науковий документ являє собою виклад теоретико-методологічних передумов (загальної концепції) дослідницьких операцій, які ґрунтуються на меті, гіпотезі, певних правилах, процедурах, технологіях, логічній послідовності самих операцій з метою перевірки ходу досліджень та їх наслідків.

Програма соціологічного дослідження у сфері туризму має переважно дві функції: 1) науково-пізнавальну (забезпечення теоретико-методичної цілісності дослідження); 2) науково-організаційну (забезпечення ефективності співпраці учасників дослідницького колективу, розподіл роботи між ними задля наукового і науково-практичного результату).

Зазвичай у практиці соціологічних досліджень туризму висувають такі загальні вимоги до програми: 1) її необхідність, щоб не було пошуків методом проб і помилок; 2) її логічна послідовність в усіх структурних елементах; 3) наявність у ній гнучкого варіанта.

Двом функціям соціологічного дослідження відповідають два розділи програми: методологічний та процедурний (або методичний).

Методологічний розділ програми соціологічного дослідження туризму містить у собі такі елементи або підрозділи:

1. Формулювання проблеми, тобто ситуації, яка вимагає невідкладного аналізу з метою вироблення рішення на рівні колективу, регіону, суспільства в цілому.

2. Визначення мети та постановка завдань дослідження, які конкретизують його загальну мету - цільову установку на кінцевий результат.

3. Визначення об'єкта та предмета дослідження: об'єкт випливає з формулювання проблеми, проблемної ситуації з усіма її суперечностями, а предмет випливає з об'єкта як його сторона (грань, аспект), що безпосередньо досліджується.

4. Уточнення та інтерпретація головних категорій і понять, тобто їх структурування, всебічне пояснення їх змісту.

5. Попередній системний аналіз об'єкта дослідження, тобто систематизація літературних і практичних відомостей моделювання проблеми, що вивчається, її деталізація.

6. Розгортання робочих гіпотез - наукових припущень, які необхідно підтвердити або заперечити, з наступною емпіричною інтерпретацією, коли відбувається процес переходу від гіпотези до питань, Що містяться в інструменті дослідження (анкеті або бланку-інтерв'ю).

Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного дослідження складається з таких компонентів або підрозділів:

1. Визначення вибіркової сукупності, що обстежується, тобто обґрунтування системи вибірки. Система вибірки включає генеральну сукупність і сукупність вибіркову, які необхідно знати і науково складати.

Генеральна сукупність - це вся сукупність одиниць спостереження, що стосується даної проблеми, хоча й може бути обмеженою територією, часом, професією, функціональними рамками. Вибіркова сукупність - це частина генеральної, безпосередній об'єкт вивчення за розробленою програмою відбору, відтворення характеристики генеральної сукупності на основі її репрезентації (представництва).

Обсяг вибірки як загальна кількість одиниць спостереження, що увійшли до вибіркової сукупності, залежить від ступеня однорідності генеральної сукупності, потрібного рівня точності результатів, кількості ознак вибірки (такий обсяг повинен становити не менш як 5% від обсягу генеральної сукупності).

2. Характеристика методів, що використовуються для збирання первинної соціологічної інформації. При визначенні методів збирання соціологічної інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, експеримент тощо) слід брати до уваги таке:

• оперативність та економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості соціологічної інформації;

• жоден з методів збирання соціологічних даних не є універсальним. Тому не існує взагалі "добрих" або "поганих" методів, а є методи, що мають бути адекватними поставленим у дослідженні завданням;

• надійність того чи іншого методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю та відповідністю меті й завданням дослідження, а й дотриманням правил і процедур практичного застосування.

3. Структура інструментарію для збирання соціологічної інформації спрямована перш за все на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Інструментарій у вигляді анкети, бланка-інтерв'ю, опитувального листа чи картки фіксації результатів спостереження повинен додаватися до програми дослідження як самостійний документ.

4. Логічна схема опрацювання первинної соціологічної інформації передбачає насамперед опрацювання, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і розробку певних практичних рекомендацій.

Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження туризму поряд з розробкою його програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, що їх необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від виду має чотири варіанти:

1) розвідувальний - якщо про об'єкт мало що відомо і відсутні умови для формулювання гіпотез;

2) описувальний - якщо дані про об'єкт достатні для описувальних гіпотез;

3) аналітико-експериментальний - найефективніший, коли є повне знання про об'єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;

4) повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Поряд з розробкою стратегічного плану розробляється також і робочий план дослідження, який дає можливість передбачати і найефективніше визначати весь обсяг наукових, організаційних та фінансових витрат, а також надає дослідженню необхідної ритмічності на всіх його етапах.

Структурними компонентами робочого плану соціологічного дослідження виступають його етапи та різноманітні за видами і формою науково-дослідні й організаційно-технічні процедури і операції. Всі вони можуть бути згруповані в чотири блоки згідно з послідовністю їх здійснення.

Перший блок робочого плану визначає порядок обговорення й затвердження програми та інструментарію дослідження; формування і підготовку групи до збирання первинної інформації (наприклад, анкетерів); проведення пробного (зондажного) дослідження; внесення необхідних коректив у програму й інструментарій збирання первинної інформації за підсумками пробного дослідження; розмноження інструментарію (анкет, бланків-інтерв'ю, карток спостереження тощо).

Другий блок робочого плану фіксує усі види організаційних та методичних робіт, що забезпечують чітке проведення польового дослідження, тобто масового збирання первинної соціологічної інформації. Тут передбачається також вибір відповідного місця і часу для опитування, інформування опитуваних (респондентів) про мету, завдання і практичні результати дослідження, а також централізоване збирання заповнених анкет, бланків-інтерв'ю чи інших видів інструментарію.

Третій блок робочого плану охоплює усю сукупність операцій, які стосуються підготовки первинної інформації до опрацювання. Тут передбачається контроль за формуванням масиву інформації, яку необхідно ввести у комп'ютер. Крім того, попередньо намічаються заходи й операції щодо кодування відкритих запитань та вибракування зіпсованих анкет.

Четвертий блок робочого плану включає усі види робіт, що стосуються соціологічного аналізу результатів опрацювання отриманих даних, обговорення форми і змісту попереднього та підсумкового наукових звітів, формулювання висновків і розробки відповідних практичних рекомендацій для замовника соціологічного дослідження.

У відповідності до програми дослідження обирають сукупність методів, орієнтуючись на основні методи збирання соціологічної інформації Диференціація соціологічних методів дозволяє розглянути кожен з них окремо, підкреслюючи його специфіку. У такій диференціації є різні рівні, серед яких наймасштабнішим є виділення таких основних методів збирання соціологічної інформації: 1) аналіз документів; 2) опитування; 3) спостереження; 4) експеримент. Кожний з цих методів диференціюється за певними ознаками, а також характеризується своєю внутрішньою структурою.

Метод аналізу документів - основний спосіб збирання даних в соціологічних дослідженнях туризму, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних, або друкованих текстах, на магнітних стрічках, кіноплівках, інших носіях соціальної інформації. Отже, документи - це спеціально створені предмети, призначені для передавання чи зберігання інформації. Залежно від засобів фіксації даних документи розподіляють передусім на такі: 1) текстові; 2) статистичні; 3) іконографічні, кожен з яких містить різноманітні форми документальних повідомлень.

Крім традиційного (класичного, якісного) аналізу документів застосовують і контент-аналіз документів (формалізований, кількісний). Перший передбачає все розмаїття розумових операцій, спрямованих на інтерпретацію змісту документа, а другий з'ясовує змістові одиниці, які можна однозначно фіксувати та переводити у кількісні показники за допомогою визначених одиниць підрахунку.

Важливо наголосити, що контент-аналіз використовує змістові одиниці відповідно до концепції дослідження, провідної ідеї тексту документа. Індикаторами одиниць тут можуть бути окремі поняття, теми, події, імена. За допомогою одиниць підрахунку здійснюється кількісна оцінка об'єкта, частота появи ознак його в полі зору дослідника, що фіксується з математичною точністю. Саме високий ступінь точності при великому обсягу несистематизованого матеріалу є перевагою контент-аналізу.

Ще один соціологічний метод - найпоширеніший, багато в чому універсальний - метод соціологічного опитування. Його основу становить сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією. Опитування - це метод одержання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або письмовому зверненні до людей за допомогою анкети, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях.

Опитування передбачає чіткість формулювань, їх зрозумілість для респондента, звернення до нього щодо мети, змісту, механізму відпо відей, диференціацію опитування за місцем проживання та роботи. За характером взаємодії виділяють такі види опитування: 1) анкетування; 2) інтерв'ювання.

Кожен з видів опитування також позначений певною внутрішньою структурою. Так, анкетування поділяється на пресове (анкети друкуються засобами масової інформації з проханням надіслати їм відповіді); поштове (анкети розсилаються поштою); роздаткове (анкети роздаються групою осіб, зосереджених у певному місці).

Інтерв 'ю (тобто бесіда, що проводиться за певним планом) може бути особистим і груповим, телефонним, клінічним (глибоким, довготривалим) і фокусованим (короткочасним), структурованим і неструктурованим.

Процедура інтерв'ю передбачає: а) вибір об'єкту (тобто особи, з якою належить проводити інтерв'ю); б) визначення місця і часу проведення інтерв'ю; в) записування відповідей і кінцеве оформлення матеріалів.

До переваг інтерв'ю належать такі:

• питань без відповідей у ньому практично не буває;

• невизначені або суперечливі відповіді можуть бути уточнені;

• є можливість спостереження за респондентом і фіксації не тільки його вербальних відповідей, але й невербальних реакцій;

• отримана інформація повніша, глибша і достовірніша в порівнянні з анкетою.

Крім того, існують ситуації, де інтерв'ю просто незамінне: 1) зондажні опитування експертів на підготовчому етапі дослідження, коли розроблюється теоретична модель предмета дослідження і висуваються гіпотези; 2) пілотаж (випробувальне дослідження), в якому перевіряється якість методичного інструментарію; 3) метод інтерв'ю незамінний і в тих випадках, коли проблема, що вивчається, вимагає використання при формулюванні питань таких термінів, які можуть представляти які-небудь мовні, змістовні або логічні труднощі для респондентів.

Головні недоліки методу інтерв'ювання - його недостатня оперативність, суттєві витрати часу, необхідність наймати велику кількість інтерв'юерів, неможливість його використання в ситуаціях короткотривалих масових опитувань. Для соціологів-початківців це становить чимало труднощів, тому що потребує спеціальної підготовки і солідного тренінгу. До того ж різні види інтерв'ювання передбачають існування у дослідника відповідних знань і вмінь.

Інтерв'ю застосовують як індивідуальний і груповий метод. Найбільш популярним з групових інтерв'ю вважають метод фокус-групи.

Фокус-група (від англ. focus groups, нім. Methode der Gruppen-diskussiori) - бесіда невеликої групи людей за визначеним планом на попередньо поставлену наукову тему в безпосередньому (особистому) контакті у спеціально відведеному приміщенні. Р. Крюгер визначив фокус-групу як ретельно розплановану дискусію, призначену (задуману) для з'ясування поглядів з визначеної тем и в незагрожувальній ситуації.

До переваг методу фокус-групи відносять:

• взаємодію респондентів у фокус-групі звичайно стимулює більш глибокі відповіді і дає можливість з'явитися новим ідеям;

• замовник може безпосередньо спостерігати за перебігом обговорення з місця, де його не бачать, робити власні висновки, причому ще до отримання кінцевого наукового звіту;

• такий метод оперативніший і дешевший, ніж анкетування або інтерв'ювання; його використання дає економію не тільки часових, фінансових, але й трудових витрат;

• він дозволяє за короткий термін визначити причини виникнення проблеми, наприклад падіння попиту на конкретний туристичний товар у якомусь регіоні у порівнянні з іншими, де його активно розкуповують. Якщо у фокус-груповій дискусії беруть участь споживачі цього товару, то вони зазвичай точно вказують на основні причини даного явища.

До недоліків методу спеціалісти відносять труднощі обробки даних. Доводиться використовувати транскрипти, спеціально підготовлені кодовані таблиці, контент-аналіз, ручний підрахунок даних або дуже складні комп'ютерні програми. Незважаючи на кількість проблем, що виникають на стадії обробки даних, багато спеціалістів, що мають багаторічний досвід, вважають, що за допомогою сучасного комп'ютера і наполегливого тренування їх можна вирішити.

До аналізу документів та опитування близький ще один із соціологічних методів - метод спостереження. Спостереження - це цілеспрямоване сприйняття явищ об'єктивної дійсності, у процесі якого одержуються знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об'єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження - це пряма реєстрація подій (що відбуваються) очевидцем, тобто тим, хто спостерігає.

Ці та інші напрями соціологічних досліджень у період переходу до ринку, а значить, і до маркетингової діяльності доповнюються новим для вітчизняної соціології напрямом маркетингових досліджень.

Під маркетинговими дослідженнями розуміють систематичне визначення сукупності даних, необхідних у зв'язку з маркетинговою ситуацією фірми, а також їх збір, аналіз і звіт про результати.

Маркетингові дослідження розглядаються в соціології як найважливіший засіб "розвідки" ринку, який полягає в систематичному збиранні, відображенні та аналізі інформації, пов'язаної з маркетингом, а саме із просуванням на ринку певних товарів і послуг. Вони тісно пов'язані і з соціологією туризму як спеціальною соціологічною теорією і, головним чином, із соціологічними емпіричними дослідженнями, їхній зв'язок із соціологією туризму виявляється в тому, що, аналізуючи потреби й запити споживача стосовно туристичних товарів і послуг, можливості реалізації цих запитів, маркетингові дослідження дають змогу одержувати найважливішу інформацію про специфіку реалізації стратегій розвитку туристичної галузі на всіх її рівнях.

Зв'язок маркетингових досліджень з іншими видами соціологічних досліджень заснований на тому, що ті напрями маркетингових досліджень, які стосуються вивчення споживчого попиту, поведінки споживачів туристичних товарів і послуг, практично цілком (у методичному й організаційному плані) збігаються з методологією і методикою соціологічних досліджень. Це виявляється насамперед у самій схемі організації маркетингових досліджень, що містить такі етапи:

• визначення проблеми (тобто практично програми дослідження);

• аналіз вторинної інформації (тобто тієї, що була зібрана раніше й використовується у процесі організації нового дослідження);

• збір первинної інформації (проведення опитувань та інших емпіричних процедур);

• аналіз даних (математична і статистична обробка зібраної інформації);

• використання замовником результатів досліджень.

Крім того, у процесі маркетингових досліджень споживачів використовуються практично всі соціологічні методи збору первинної інформації, а саме:

• кабінетні дослідження, пов'язані з аналізом (традиційним чи формалізованим) документальних джерел;

• різноманітні опитування (поштові, пресові, телефонні);

• панелі (торгові, споживчі, омнібуси), тобто опитування, проведені на основі спеціальних вибірок, що представляють угруповання респондентів (товарів), за якими здійснюється постійне спостереження;

• тестові методики;

• різні види спостереження;

• експертні опитування.

Згідно з даними Ф. Котлера, є десять найтиповіших напрямів маркетингових досліджень:

1) вивчення характеристик ринку;

2) виміри потенційних можливостей ринку;

3) аналіз розподілу часток ринку між фірмами;

4) аналіз збуту;

5) вивчення тенденцій ділової активності;

6) вивчення товарів конкурентів;

7) короткострокове прогнозування;

8) вивчення реакції на новий товар і його потенціал;

9) довгострокове прогнозування;

10) вивчення політики цін.

У тематичних межах зазначених напрямів дослідження туризмолог Дж. Уокер рекомендує туристичним фірмам обов'язково проводити сканування маркетингового середовища, яке містить такі позиції:

• оцінку ринку;

• ринкове опитування;

• аналіз можливостей конкурентів;

• позиціювання;

• маркетингові цілі й завдання;

• маркетинг-мікс (маркетингова суміш);

• план дій, в основі якого маркетинг-мікс;

• оцінку роботи;

• бюджетні й фактичні витрати;

• розгляд відхилень;

• прийняття корективних мір.

Основними предметами маркетингових досліджень у сучасній соціології виступають:

а) дослідження середовища маркетингу (чинників макросередовища, а також постачальників, конкурентів, громадськості, клієнтів);

б) вивчення споживачів (зокрема, оцінка реального складу споживачів того чи іншого товару, реального споживчого попиту на нього, вивчення мотивації споживачів);

в) вивчення товарів (сприйняття їхніх споживчих властивостей покупцями, перевірка реалізації задуму товарів, їх позиціювання);

г) вивчення ринку (тобто пошук, визначення реальних об'єктів збуту, сегментація ринку та ін.);

д) дослідження ефективності реклами;

є) дослідження фірми, її персоналу.

В соціології туризму до основних завдань маркетингових досліджень належать: аналіз чинників динаміки туристичного ринку, споживчих якостей і технології виробництва туристично-екскурсійних послуг; вивчення потреб і попиту, поведінки споживачів на туристичному ринку; пошук нових ідей і технологічних нововведень; аналіз кон'юнктури ринку; вивчення можливих конкурентів.

Розглянуті вище методи соціологічного дослідження нерідко об'єднують у групу і називають традиційними. Дійсно, вони зазвичай використовуються для дослідження всіх основних сфер суспільного життя. Для дослідження сфери туризму вони також традиційно використовуються, з урахуванням, звичайно, деяких особливостей щодо сфери дослідження.

В той же час з розвитком комп'ютерної техніки і появою Інтернету з'явились нові, так звані нетрадиційні методи, основними серед яких вважають дослідницьку стратегією case study та он-лайнові опитування.

Сутність case study полягає в тому, щоб, докладно дослідивши один чи декілька глибинних процесів, що відбуваються у суспільстві, краще зрозуміти явище, що вивчається, і запропонувати відповідну інтерпретацію. Ключовий методологічний момент case study ґрунтується на якісних методах збору і аналізу емпіричного матеріалу. Case study - дослідницька стратегія, направлена на глибокий, повний і комплексний аналіз соціального феномена на прикладі окремого емпіричного об'єкта (випадку).

Очевидною перевагою методу є можливість отримання глибшої інформації про латентні процеси, приховані механізмами соціальних відносин; тільки за допомогою такого якісного підходу можна реконструювати сферу неформальних відносин, що існують між людьми. Case study дозволяє зробити це найбільш цілісним способом, оскільки дослідницькі стратегії самі по собі містять набір певних технік, і case study у цьому розумінні оснащений найкраще.

Метод визначає необхідність працювати з більш конкретними речами, ніж зі сконструйованими типами, що дозволяє забезпечити краще розуміння соціальної дійсності, унікальність кожного об'єкта і в цей же час - виділити спільні риси для подальшого узагальнення.

Безумовно, всі обрані випадки повинні бути теоретично обґрунтовані. В залежності від завдання дослідження або обґрунтовується типовість даного випадку, або пояснюється необхідність розгляду саме даного випадку з позиції цілей і завдань дослідження.

Основними методами case study є вільне інтерв'ю і включене спостереження.

До сучасних нетрадиційних технологій збору масової інформації належать також он-лайнові опитування, поява яких пов'язана з виникненням і поширенням Інтернету та пошуками дослідників нових можливостей використати в своїй роботі комп'ютер, сучасні статистичні програми і комп'ютерно-телефонні технології опитування. При цьому вірогідними виглядають прогнози, що значна частина опитувань - політичних, маркетингових, що стосуються локальної тематики, орієнтовані на спеціальні групи, і т. ін. - буде здійснюватись через web-мережу.

Технічні можливості для цього вже тепер високі: можна використовувати тексти, тривимірне зображення, відеосюжети, електронну пошту в режимі прямого діалогу, телефонний зв'язок.

Читайте також:

1. IV. Агротехніка квітково-декоративних рослин відкритого грунту.
2. V. Етичні правила психологічних досліджень
3. Агротехніка вирощування сіянців модрини
4. Агротехніка вирощування сіянців ялини
5. Аксіоматизація знань та причинні зв'язки у методології наукових досліджень
6. Аналіз останніх досліджень та публікацій.
7. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
8. АНТИЧНА НАУКА І ТЕХНІКА
9. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
10. Апаратура і методика проведення густинного гамма-гамма-каротажу
11. Апаратура та методика проведення газометрії свердловин в процесі буріння
12. Архаїчна техніка

Переглядів: 1959