За принципом дії розподілювачі бувають однотактні та багатотактні.
За кількістю програм, які реалізуються, розподілювачі поділяються на однопрограмні та багатопрограмні.
Однопрограмні розподілювачі циклічно формують одну й ту ж послідовність вихідних сигналів і не допускають її варіювання. У багатопрограмних розподілювачах можливий вибір однієї з декількох можливих послідовностей і перехід від однієї з них до іншої в процесі функціонування.
Багатопрограмне забезпечення здійснюється шляхом побудови розподілювача або за схемою, яка може перебудовуватися за допомогою спеціального блока керування, або за схемою мікропрограмного пристрою на основі постійно запам'ятовуючого пристрою.
Однотактні розподілювачі синхронізуються лише однією послідовністю імпульсів, тобто мають один синхровхід.
Багатотактні розподілювачі мають два і більше синхровходів або додаткові входи, які керують підготовкою схеми до приймання чергового стробуючого імпульсу.
Основними параметрами розподілювачів є кількість вихідних каналіві швидкодія, яка визначається затримкою між фронтом синхронізуючого імпульсу і фронтом вихідного сигналу. Умовне графічне позначення розподілювачів на цей час не розроблене. Тому на функціональних схемах зображують їх повні схеми, які будуються на основі типових цифрових пристроїв.
У ряді вузлів цифрової техніки виникає необхідність на кожні “m” вхідних імпульсів видавати “n” вихідних. Наприклад, у цифрових годинниках на кожні 60 секундних імпульсів видається один вихідний імпульс, який надходить на лічильник хвилин і т.д.
Такі пристрої називаються подільниками частоти. Відношення називають коефіцієнтом поділу (коефіцієнтом перерахунку). Лічильники можна використовувати як подільники частоти при цьому не має необхідності яке двійкове число записано в теперішній момент часу. Дільники частоти не мають проміжних виходів і їх не можна використовувати як лічильник.
Розглянемо принцип роботи подільника частоти на прикладі лічильника-подільника частоти на 6. Ідея побудови подільника частоти з будь-яким коефіцієнтом поділу така: до лічильника додають вузол, який після відлічування певної кількості імпульсів, що дорівнює коефіцієнту поділу, скидає лічильник на нуль, а потім процес відліку знову продовжується.